"08" липня 2015 р. м. Київ К/800/6547/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
при секретарі: Скавуляк Т.В.,
за участю представників сторін: відповідача: Сосюка Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арсан-Буд» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про скасування постанови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсан-Буд» звернулось до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про скасування постанови від 30.05.2013 № 3-3005/2 «Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
Позовні вимоги мотивовано протиправністю оскаржуваної постанови як такої, що винесена Інспекцією безпідставно, за відсутності в діях позивача порушень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в частині виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2013 року скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Інспекції державного архітектурно будівельного контролю у Київській області від 30.05.2013 №3-3005/2.
У поданій касаційній скарзі Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області із посиланням на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (замовник) укладено договір на розробку проектної документації від 18.11.2010 №18/11-10П, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання розробити за рахунок замовника проектну документацію стадії «Проект» по об'єкту «Будівництво магазину продтоварів з міні - баром та більярдним клубом в АДРЕСА_1», а також зробити комплекс дій по погодженню, експертизі та затвердженню розробленої проектної документації у порядку, передбаченому розділом 9 ДБН А2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва», затвердженими наказом Держбуду України від 20.01.2004 №8, та іншими нормативними актами законодавства України.
03.11.2011 між позивачем (генпідрядник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (замовник) укладено договір №05/11ГП, відповідно до умов якого за завданням замовника генпідрядник взяв на себе зобов'язання виконати будівельні роботи на об'єкті «Будівництво магазину продтоварів з міні - баром та більярдним клубом в АДРЕСА_1».
18.04.2013 позивачем на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 надіслані листи №109, №110, відповідно до яких позивач відмовляється від виконання будівельно-монтажних робіт та здійснення авторського нагляду на вказаному об'єкті будівництва у зв'язку з відсутністю оплати.
У квітні 2013 року посадовою особою відповідача проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об'єкта - «Будівництво магазину продовольчих товарів з міні баром та більярдним клубом», за адресою: АДРЕСА_1, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, за результатами якої складено акт від 22.04.2013.
Актом перевірки встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, виконані будівельно-монтажні роботи зі спорудження 2-поверховохї будівлі (магазин продовольчих товарів з міні баром та більярдним клубом) розміром 38,4 х 17,2 м. Встановлено, що будівельні роботи виконувались без розробки робочої документації, чим порушено норми статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво».
З метою усунення виявлених порушень, відповідачем винесено припис від 23.05.2013 №С-2305/3 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким позивача як генпідрядника зобов'язано усунути виявлені порушення до 23.07.2013, та складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23.05.2013 №2-Л-З-2305/5.
30.05.2013 посадовою особою відповідача на підставі акту перевірки, протоколу про адміністративне правопорушення та припису винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №3-3005/2, якою на позивача за порушення, передбачене пунктом 8 частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», накладено штраф у розмірі 51615,00 грн.
Вважаючи зазначену постанову незаконною, товариство з обмеженою відповідальністю «Арсан-Буд» звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності постанови відповідача від 30.05.2013 №3-3005/2 як такої, що прийнята Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області за наявністю факту порушення позивачем законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не здійснював будівельні роботи на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1, а відтак і не є суб'єктом містобудування, який несе відповідальність за виконання будівельних робіт з порушенням будівельних вимог та державних стандартів.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції та вказує на помилкове скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.
Відповідно до умов договору від 03.11.2011 № 05/11ГП позивач як генпідрядник на об'єкті будівництва «Будівництво магазину продтоварів з міні - баром та більярдним клубом в АДРЕСА_1», взяв на себе зобов'язання виконати будівельні роботи зі спорудження магазину продтоварів з міні - баром та більярдним клубом.
Як встановлено актом перевірки від 22.04.2013 та не заперечувалось сторонами під час судового розгляду, станом на момент проведення Інспекцією перевірки будівельні роботи на об'єкті будівництва «Будівництво магазину продтоварів з міні - баром та більярдним клубом в АДРЕСА_1» виконано; виконання здійснено без розробки робочої документації, чим порушено норми статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво».
Посилання суду апеляційної інстанції на той факт, що позивач не є суб'єктом містобудування, який здійснював будівельні роботи на зазначеному об'єкті, з мотивів наявності в декларації про готовність об'єкта до експлуатації даних щодо іншого генпідрядника будівництва магазину, є безпідставним. Так, зазначена декларація зареєстрована Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області 09.10.2013, у той час як перевірка об'єкта будівництва проведена в квітні 2013 року.
Крім того, згідно з абзацом четвертим пункту 14 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, у разі зміни генерального підрядника чи підрядника (якщо будівельні роботи здійснюються без залучення субпідрядників) замовник повідомляє Інспекції про такі зміни листом.
Будь-яких обставин, які свідчать про наявність інших суб'єктів господарювання, окрім позивача, з якими фізична особа-підприємець ОСОБА_3 укладала договори на будівництво магазину, або ж наявність повідомлення відповідача про зміну генпідрядника, направленого замовником до моменту проведення перевірки, судами попередніх інстанцій не встановлено.
За вказаних обставин, відсутні підстави вважати, що будівельні роботи на об'єкті будівництва «Будівництво магазину продтоварів з міні - баром та більярдним клубом в АДРЕСА_1» виконувались не товариством з обмеженою відповідальністю «Арсан-Буд» як генпідрядником.
З огляду на викладене, вірним є висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи викладене, зважаючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2013 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку статей 235-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: