01 липня 2015 року м. Київ К/800/62649/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Зайцева М.П.,
суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у справі № 816/3427/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання податкової консультації недійсною та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат" (далі - ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат") звернулось в суд з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ОДПІ) про визнання податкової консультації недійсною та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року, рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Зобов'язано ОДПІ надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.
В касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що 20 червня 2014 року позивач звернувся до податкового органу з проханням надати податкову консультацію про необхідність замовлення розробки тимчасової індивідуальної норми в Інституті автомобільного транспорту та чи може позивачу самостійно затвердити норми витрати палива, а також умови і порядок застосування коригуючих коефіцієнтів наказом по підприємству.
Відповідно до консультації від 17 липня 2014 року №17649/10 відповідач зазначив, що списання паливно-мастильних матеріалів здійснюється виходячи з даних про пробіг автомобіля, визначених на підставі подорожнього листа, та норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" від 10 лютого 1998 року №43 зі змінами та доповненнями.
Окрім цього, для нових моделей (модифікацій) автомобілів та автомобілів оригінальної конструкції, що не увійшли до наказу №43, обладнання, що встановлюється на колісних транспортних засобах, технологічних машин і механізмів, автомобілів при виконанні спеціальної роботи або здійсненні перевезень в специфічних умовах експлуатації, виконанні технологічних операцій встановлюються тимчасові та тимчасові індивідуальні, базові, базові лінійні та диференційовані норми витрат палива з уточненням, за необхідності, коефіцієнтів їх коригування, які розробляються головним інститутом Міністерства інфраструктури України ДержавтотрансНДІпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств-власників автомобілів на договірних засадах.
Підсумовуючи податковий орган зазначив про те, що у разі відсутності норм витрат палива для базових автомобілів тимчасові норми розробляються головним інститутом Міністерства інфраструктури України ДержавтотрансНДІпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств-власників автомобілів на договірних засадах.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Відповідно пункту 53.3 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
На підставі пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Відповідно до пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що витрати на заправку автотранспорту можуть бути включені до витрат платника податків у разі використання такого автотранспорту в його господарській діяльності та лише в установлених межах витрачання палива з урахуванням умов експлуатації автотранспорту, у разі якщо на законодавчому рівні не затверджена типова форма первинного документу з обліку паливно-мастильних матеріалів.
Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі № 818/487/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: