06.03.07 р. Справа № 41/91а
м. Донецьк, вул. Артема, 157 к. 223
Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.
при секретарі судового засідання Возневій Н.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна»,
м. Донецьк
до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими
платниками податків в м. Донецьку
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна», звернувся до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31.03.2006 року № 0000260823/0/8771/10/15-16-23/5.
Ухвалою суду від 15.02.2007 р. було відкрито провадження у адміністративній справі № 41/91а та провадження відбувалося за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Заявою від 28.02.2007р. № 2/526 позивач змінив предмет позову та просить з тих же підстав визнати повністю недійсним прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0002900823/0/37365/10/15-16-23/5 від 28.12.2006р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, про завищення суми бюджетного відшкодування на суму 1367 грн., є невірними. Позивач вказує, що Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише один випадок не включення у склад валових витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Позивач пояснив, що податкові накладні, про які у акті перевірки вказується, що ПДВ по ним не повинен включатися до складу податкового кредиту вересня 2006р., були присутні на підприємстві на час перевірки, що підтверджується і самим відповідачем. Позивач вважає, що технічні помилки при заповнені податкових накладних не роблять спірні податкові накладні недійсними, не свідчать про їх недопустимість у якості доказів і не позбавляють позивача права на включення ПДВ по цим податковим накладним у склад податкового кредиту.
Позивач вважає, що форма і порядок виписування відповідних податкових накладних, встановлені діючим законодавством, не порушені, а саме заповнені усі графи, передбачені п.п 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Також позивач зазначає, що законодавчими актами України не передбачено право державних податкових органів визнавати будь-які документи недійсними, або визначати умови, при яких документи визнаються недійсними. Також вказує, що відповідач залишив без уваги ту обставину, що спірні податкові накладні були видані по реальним господарським операціям та позивач сплатив податок на додану вартість разом із вартістю придбаних товарів та послуг.
Позивач посилається на те, що доказів безпідставності формування податкового кредиту у вересні 2006р., недостовірності проведених позивачем господарських операцій, несплати відповідних сум ПДВ відповідачем у акті перевірки не вказано, отже висновки про завищення податкового кредиту та відповідно завищення бюджетного відшкодування за вересень 2006р. на суму 1367 грн. є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що в ході проведення перевірки платника податків було встановлено, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, складені з порушенням встановленого порядку та не відповідають вимогам закону. Зокрема, в наданих до перевірки накладних відсутні реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 “в» “д» (щодо зазначення повної або скороченої назви, зазначеній у статутних документах, та місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податків), п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість».
Окрім того, відповідач зазначив, що відповідно до положень ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Обставинами, що підлягають доказуванню під час розгляду справи, є підтвердження сум податкового кредиту, сформованого платником податків, відповідними податковими накладними. Враховуючи, що законодавцем чітко визначено, за яких умов документ, що видається продавцем товарів (робіт, послуг), є податковою накладною, яка дає право на формування сум податкового кредиту за наслідками господарської операції, накладні, складені з порушенням вимог діючого законодавства, не можуть бути враховані як допустимі докази по справі.
У судовому засіданні судом досліджені надані сторонами документи: свідоцтво про держреєстрацію позивача, акт від 19.12.06р. №323/15-16-23/5/32036829, податкове повідомлення-рішення №0002900823/0/37365/10/15-16-23/5 від 28.12.06р., податкові накладні, платіжні доручення, акти здачі-приймання виконаних робіт, рахунки, розрахунки коригування, рахунок-акт, заперечення до акту перевірки, листи.
Розглянувши матеріали справи та додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради, про що видане свідоцтво про держреєстрацію №300232 від 09.09.02р.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2006р., за результатами якої складено акт від 19.12.06р. №323/15-16-23/5/32036829 (надалі - "акт перевірки").
Відповідачем у акті перевірки зафіксовано порушення п.п 7.2.1 «д», «в» п. 7.2, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2006р. в сумі 1367 грн.
Встановлене в ході перевірки порушення полягає у завищенні податкового кредиту серпня 2006р., який приймає участь у формуванні суми, заявленої до відшкодування по декларації за вересень 2006р., через включення до податкового кредиту податку на додану вартість по податкових накладних, оформлених з порушенням встановленого порядку на загальну суму ПДВ 1366,83 грн.
У акті перевірки відповідачем зазначено, що порушення п.п 7.2.1 п. 7.2. ст.. 7 вказаного закону допущене у податкових накладних, виписаних позивачу ЗАТ «Стройіндустрія»: №270 від 03.08.06р. на суму ПДВ 227,43грн., №271 від 03.08.06р. на суму ПДВ 195грн., №272 від 03.08.06р. на суму ПДВ 84грн. - у графі місцезнаходження продавця вказано «с. Партизанське, вул. Леніна,25» без вказання індексу, назви області та району.
Також, у податкових накладних, виписаних позивачу Статутним територіально-галузевим об'єднанням Південна залізниця: від 31.07.06р. №7/294/1/1-2 на суму ПДВ 37,26 грн., №7/295/1-2 на суму ПДВ 66,19грн., від 31.08.06р. №8/306/1-2 на суму ПДВ 62,13 грн., №8/305/1/1-2 на суму ПДВ 4,06грн., від 30.06.06р. №6/301/1/-2 на суму ПДВ 517,58грн., №6/302/1-2 на суму ПДВ 105,18грн. - у графі особа-покупець вказано «Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Леман-Україна», що не відповідає дійсній назві підприємства.
У податковій накладній, виданій позивачу постачальником ГКП Севгорводоканал від 26.07.06р. №14819 на суму ПДВ 68 грн. у графі місцезнаходження продавця вказано вул. Адм. Октябрьського, 4» без вказання індексу та назви міста.
На підставі наведених обставин, встановлених в ході перевірки, та висновків акту перевірки, першим заступником начальника СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002900823/0/37365/10/15-16-23/5 від 28.12.06р., яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2006р. у розмірі 1367 грн.
Проте, наведені у акті перевірки висновки відповідача не узгоджуються з вимогами законодавства з огляду на наступне.
Недоліки у заповненні податкових накладних, які було виявлено в ході перевірки позивача, зокрема, не вказання у графі місцезнаходження продавця індексу, назви області та району, неточне зазначення у графі особа-покупець назви підприємства, не вказання у графі місцезнаходження продавця індексу та назви міста, не зробили податкові накладні недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість в якості доказів.
Дослідження спірних податкових накладних у судовому засіданні свідчить про те, що на їх підставі цілком можливо ідентифікувати контрагентів позивача, достовірно визначити господарські операції, їх суми та суми ПДВ, що підлягали сплаті позивачем своїм контрагентам.
Як вбачається з акту перевірки, підставою висновків про завищення позивачем податкового кредиту стало виключно його формування за накладними з відповідними недоліками. Факти проведення позивачем господарських операцій, їх належність, обґрунтованість визначення у спірних податкових накладних відповідних сум ПДВ податковим органом не перевірялась, підставою висновків про порушення позивачем законодавства не визначалось. Доказів безпідставності формування податкового кредиту з ПДВ, недостовірності проведених позивачем господарських операцій, несплати відповідних сум ПДВ відповідачем суду не надано.
Крім того, позивачем суду надані платіжні доручення №000756 від 01.09.06р., №000755 від 01.09.06р., №000786 від 11.09.06р., №172 від 22.05.06р., №371 від 01.08.06р., з огляду яких вбачається, що ними сплачувались отримані позивачем та зазначені у податкових накладних товари та послуги, у т.ч. і податок на додану вартість. Також надані договори з контрагентами, акти здачі-приймання виконаних робіт, рахунки, накопичувальні картки, виписки з банківських рахунків. Такими документами доводяться фактичне проведення позивачем господарських операцій та сплату визначених у податкових накладних сум ПДВ.
До того ж, позивачем надані документи податкового обліку ЗАТ «Стройіндустрія», ГКП Севгорводоканал, Статутного територіально-галузевого об'єднання Південна залізниця (податкові декларації, виписки з книг придбання, примірники спірних податкових накладних) з поясненнями цих осіб, з яких вбачається, що суми податку за спірними податковими накладними належним чином відображені у податковому обліку та включені до податкових зобов'язань контрагентів позивача.
Недотримання позивачем порядку, встановленого п. 7.2.6. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість висновків про завищення позивачем сум податкового кредиту, оскільки згідно абз. 2 п.п 7.4.5. ст. 7 цього ж закону підставою для відповідальності платника податків є не підтвердження сум податку, який включено до податкового кредиту на момент перевірки платника податків.
Згідно із абз 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до наведеної правової норми, позивачем правомірно включено ПДВ у сумі 1366,83 грн. до податкового кредиту серпня 2006р.
Згідно із п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Враховуючи, що позивачем суми ПДВ за спірними податковими накладними були правомірно та обґрунтовано включені до складу податкового кредиту відповідного періоду, відповідач не мав підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1367 грн.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0002900823/0/37365/10/15-16-23/5 від 28.12.06р. підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги - задоволенню.
Керуючись ст. 1, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 1, 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами“, ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 6,7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку про визнання повністю недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002900823/0/37365/10/15-16-23/5 від 28.12.2006р. - задовольнити.
Визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку № 0002900823/0/37365/10/15-16-23/5 від 28.12.2006р..
Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» (83000, м. Донецьк, вул. Коваля, 80а, ЄДРПОУ 32036829) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Гончаров С.А.