Справа №2а-13365/08/1570
23 березня 2009 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Федусик А.Г.,
при секретарі - Пальоной І.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Котовської міської ради про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, як інваліду 2-ї групи, за 2006-2008 роки, в розмірі 5965 грн., -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Котовської міської ради (далі УПтСЗН) посилаючись на те, що він є інвалідом 2-ї групи ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії і відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" держава повинна щорічно виплачувати йому разову грошову допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Однак, в порушення зазначеного Закону у 2006-2008 роках йому була виплачена вказана грошова допомога не в повному обсязі. У зв'язку з зазначеним позивач просить стягнути на його користь заборгованість по щорічній допомозі на оздоровлення, як інваліду 2-ї групи, за 2006-2008 роки, в розмірі 5965 грн., виходячи із вимог Закону.
Позивач в судове засідання не з'явився. Надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, при цьому пояснив, що УПтСЗН діяло у відповідності до своїх конституційних повноважень, а саме Закону України «Про державний бюджет України» на 2006-2008 рр., та неможливість виплати у розмірі, передбаченому Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” через фінансові можливості держави. Позивачу виплачена одноразова грошова допомога у якості компенсації за втрату здоров'я та разові щорічні грошові допомоги відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, №567 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України „Про державний бюджет України”. Крім того, не дивлячись на прийняття Конституційним Судом України рішень від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, змін в Закони України Верховною Радою не вносилось, коштів державою на фінансування виплат в передбаченому Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " розмірі не виділялось.
Дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази, вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив, що позивач є учасником та інвалідом 2-ї групи ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, (посвідчення серіїНОМЕР_1 від 16.01.1998 року, видане УПСЗН Котовської міської ради та посвідчення серії НОМЕР_2 від 26.05.1994 року, видане Одеською облдержадміністрацією) (а.с.4, 8).
Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі змінами, інвалідам 2-ї групи ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії повинна виплачуватись одноразова грошова допомога щорічно на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Згідно Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” розмір мінімальної заробітної плати на 2006 рік, склав 350 грн. Згідно Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” розмір мінімальної заробітної плати на 2007 рік, склав 400 грн. Згідно статті 59 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” розмір мінімальної заробітної плати на 2008 рік, склав 515 грн.
Таким чином позивачу повинні бути сплачені:
- у 2006 році - 1750 грн. (350 грн. х 5);
- у 2007 році - 2000 грн. (400 грн. х 5);
у 2008 році - 2575 грн. (515 грн. х 5).
Загальна сума грошової допомоги, яка повинна була виплачена позивачу за 2006-2008 роки, складає 6325 гривень.
Реальні виплати позивачу були здійснені на підставі Законів України «Про державний бюджет» в розмірі: у 2006 р. - 120 грн., у 2007р. - 120 грн., у 2008р. - 120 гривень, що підтверджується довідкою №357 від 10.10.2008 року, видану відповідачем. Загальна сума реальних виплат позивачу склала 360 грн.
Проаналізувавши діюче національне законодавство, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем при розрахунку суми одноразової допомоги, виплаченої позивачу, невірно були застосовані положення Законів України «Про державний бюджет» на 2006-2008 роки з наступних підстав.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Застосовуючи положення Законів України «Про державний бюджет» на 2006-2008 роки при розрахунку сум допомоги на оздоровлення, виплачених позивачу, відповідач фактично звузив гарантовані права та пільги для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, що суперечить нормам Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України за №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнаний таким, що не відповідає Конституції України положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо припинення ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” стосовно виплати щорічної допомоги у розмірах, передбачених цією статтею.
Рішенням Конституційного Суду України за №10-рп/08 від 22 травня 2008 року визнаний таким, що не відповідає Конституції України положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” щодо припинення ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” стосовно виплати щорічної допомоги у розмірах, передбачених цією статтею.
При розгляді даного спору суд також застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини.
Так, згідно ст.17 ч.1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції "Кожна … особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".
Розглядаючи борги у сенсі поняття "власності", яке міститься у ст.1 ч.1 Протоколу № 1 до Конвенції і яке не обмежене лише власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатися як "майнові права" і, таким чином, як власність.
Тому при розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).
У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якого встановлені надбавки з бюджету, і який є діючим, та Закону України " Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.26 рішення Качко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бірдов проти Росії, № 59498/00).
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що відповідач, відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги у встановленому законом розмірі, діяв не на підставі діючого законодавства, у зв'язку з чим позов ОСОБА_1. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Суд критично ставиться до позиції відповідача, яка викладена у письмових запереченнях, так як вона спростовується наведеними вище у рішенні суду обставинами.
Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на пропуск позивачем строку на звернення до суду, оскільки до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст.ст. 99, 100 КАС України.
На підставі ст.22 Конституції України, ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами, рішенням Конституційного Суду України за №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, рішенням Конституційного Суду України за №10-рп/08 від 22 травня 2008 року, ст.17 ч.1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейського Суду з прав людини, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 99, 100, 159-164 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Котовської міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по щорічній допомозі на оздоровлення за 2006-2008 роки в розмірі 5965 грн.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також поданням апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Г.Федусик