Справа № 2-а-2091/09/1570
«26» червня 2009 року
14год.42хв.
Зала судових засідань №210
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
При секретарі - Шармонова В.О.
За участю сторін:
Від прокуратури: Уразовський С.І. - за довіреністю №4662 від 08.09.2008р.
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах громадянки ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшов адміністративний позов прокурора Одеського гарнізону в інтересах громадянки ОСОБА_1, в якому прокурор просить суд визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні донарахування щорічної разової допомоги перед Днем Перемоги виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, яка належала її колишньому чоловіку ОСОБА_2 за життя. Також прокурор просить суд зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області виплатити ОСОБА_1 різницю з щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій перед Днем Перемоги з 2004 по 2007 роки, на яку мав право її померлий чоловік ОСОБА_2, на загальну суму 5945,30грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем ч.5 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 р. № 3551-ХП (зі змінами та доповненнями), відповідно до положень якої ОСОБА_2 як учаснику бойових дій щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, посилаючись, зокрема, на правомірність своїх дій у зв'язку з тим, що виплати до Дня Перемоги здійснювалися ним відповідно до приписів Закону України «Про Державний бюджет України на 2004рік» у розмірі 120грн., Закону України «Про Державний бюджет України на 2005рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2006рік» у розмірі 250грн.; Закону України “Про Державний бюджет України на 2007рік” у розмірі 280грн. Проведення виплати разової грошової допомоги в більшому розмірі, ніж це встановлено Законом "Про Державний бюджет України", є порушенням норм Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону "Про Державний бюджет України". На відповідних рахунках управління коштів для виплати допомоги не має. До того ж, у запереченнях на позов відповідач наголошує на пропуск позивачем передбаченого ст.99 КАС України строку для звернення до суду з позовом щодо стягнення разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до Дня Перемоги за 2004-2007р.
22.04.2009р. до суду надійшла заява Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області про розгляд справи без участі його представника.
20.05.2009р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі, в якій також повідомлено про підтримання позовних вимог прокурора у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши представника прокуратури, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
ОСОБА_2 був учасником бойових дій, що підтверджується наявною у справі копією посвідчення Серії НОМЕР_1 від 07.02.1997р., в якому зазначено, що пред'явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.93 р. № 3551-ХП в редакції Закону України №367-XIV від 25.12.1998р.) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст.17-1 зазначеного Закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Статтею 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004рік» встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни 1 групи - 195 гривень, інвалідам війни 2 групи - 160 гривень, інвалідам війни 3 групи - 130 гривень, учасникам бойових дій - 120 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 195 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 65 гривень.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005рік» та ст.30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006рік» у 2005 та у 2006р.р. виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни I групи - 400 гривень, інвалідам війни II групи - 330 гривень, інвалідам війни III групи - 270 гривень, учасникам бойових дій - 250 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 400 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 130 гривень, учасникам війни - 50 гривень.
Згідно з п.18 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію 18) частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.
Статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, - 150 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень.
Відповідно до п.13 ст.71 вказаного Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Як вбачається з позовної заяви та відзиву на позов, Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_2 як учаснику бойових дій до Дня Перемоги було виплачено разову грошову допомогу у 2004р. - у розмірі 120грн., у 2005р. та 2006р. - у розмірі 250грн. та у 2007р. - у сумі 280грн.
Згідно зі ст.8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Як вбачається з п.6 Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2004 від 01.12.2004р. у справі N 1-27/2004 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, третьої, четвертої статті 78 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік" (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85, пункту 19 частини першої статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Вказаним рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2004 від 01.12.2004р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 44 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, на підставі якого відповідач сплатив ОСОБА_2 разову щорічну допомогу у 2004р. у сумі 120грн.
Згідно Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік", було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):
- статті 29, за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань” здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, - 150 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень;
- пункт 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
В абзаці 8 п.4 Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. зазначено, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Крім того, відповідно до абз.4 п.3.1. Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Положення ст.34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та ст.30,77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не визнавалися неконституційними, а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача виплатити суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2005, 2006 рік, не підлягають задоволенню, оскільки виплати разової грошової допомоги здійснювалися ОСОБА_2 як учаснику бойових дій відповідно до положень діючого на той час законодавства в межах бюджетних асигнувань.
Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, вказані вище положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007рік”, що визнані неконституційними, втратили чинність з 09.07.2007р., а дія відповідних положень ст..ст.12-16 Закону України №3551-ХІІ від 22.10.1993р. була відновлена з вказаної дати.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. (до внесення змін та доповнень Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 23.12. 2004 р. № 2291-IV) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
За даними Державного комітету статистики України розмір середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2003рік складає 462,27грн.
Таким чином, станом на 01.01.2004р. мінімальний розмір пенсії за віком становив 92,45грн. (20%* 462,27грн.). Отже, згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. п'ять мінімальних пенсій за віком складають 462,27рн.
Враховуючи вищевикладене, сума недоплаченої ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2004р. загалом складає 342,27грн. (462,27грн.-120грн.).
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. (зі змінами та доповненнями) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст. 28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Крім того, зазначеною статтею встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Таким чином, з урахуванням приписів ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної пенсії за віком для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007р. становить 410,06грн. (406грн.+1%(4,06грн.), отже сума п'яти мінімальних пенсій за віком складає 2050,3грн.
Відтак, з урахуванням викладеного, сума недоплаченої ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2007р. загалом складає 1770,3грн.(2050,3грн.-280грн.).
Суд частково погоджується з думкою відповідача щодо пропуску передбаченого ст.99 КАС України строку для звернення до суду з позовом з урахуванням наступного.
Відповідно до ч.2,3 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Прокурор звернувся до суду з позовом 12.01.2009р., вимагаючи здійснення перерахунку та забезпечення проведення виплати суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2004-2007р.р. вдові учасника бойових дій ОСОБА_2 -ОСОБА_1
Виходячи з того, що суд відхилив позовні вимоги в частині виплати недоотриманої суми разової грошової допомоги до Дня Перемоги ОСОБА_2 за 2005-2006р.р. з підстав правомірності здійснення Управлінням праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області цих виплат згідно з положеннями відповідних статей законів про Державний бюджет України на 2005,2006роки, тобто відмовив у позові за відсутністю порушеного права, питання відмови у позові у зв'язку з пропуском встановленого ч.1 ст.99 КАС України строку звернення до суду не є предметом його розгляду.
Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч. 1 ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сума не отриманої ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги 05 травня 2007р., не нарахованої та не виплаченої відповідачем в порушення ч.5 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, є заборгованістю, а отже може розглядатись як власність ОСОБА_2
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є вдовою ОСОБА_2, що підтверджується наявними в справі копіями документів: паспорта на ім'я ОСОБА_1, свідоцтва про шлюб від 11.08.1978р., свідоцтва про смерть від 10.05.2007р. ОСОБА_2.
За таких обставин до захисту права позивачки на отримання спірних виплат з Державного бюджету України суд вважає за можливе застосувати строк звернення до суду з позовом, встановлений ст.257 Цивільного кодексу України, а саме - загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Виходячи з наведеного, строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання перерахувати та забезпечити проведення виплати суми недоплаченої ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги за 2007 р. не був пропущений прокурором, проте строк звернення до суду з вимогами, що стосуються виплат до 05 травня 2004р., був пропущений, оскільки сплив 05.05.2007р.
Відповідно до ч.1,2 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
У зв'язку з цим, у задоволенні позовних вимог Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах громадянки ОСОБА_1 в частині нарахування та виплати недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2004р. слід відмовити, оскільки поважних причин пропуску строку звернення з позовом суд не вбачає, а прокурор та позивачка не наводять.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Однак, Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області не надало доказів правомірності та ґрунтовності виплати позивачу не у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2007р.
Не підлягають задоволенню вимоги прокурора в частині визнання протиправними дій Управління праці і соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні донарахування щорічної разової допомоги, з огляду на те, що в порушення ст.71 КАС України суду не надано доказів відповідного звернення ОСОБА_1 до відповідача та його відмови у здійсненні донарахування щорічної разової допомоги до Дня Перемоги виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, яка належала її колишньому чоловіку ОСОБА_2 за життя
Відповідно до ст.1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно з ч.7 ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII сума разової грошової допомоги, що належала особі згідно з цим Законом і залишилася не одержаною у зв'язку з її смертю, не включається до складу спадщини і виплачується батькам, чоловіку (дружині), дітям особи, якій передбачена виплата разової грошової допомоги, або родичам, що проживали разом з нею.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах громадянки ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області підлягають задоволенню в частині вимог, що стосуються виплати відповідачем разової грошової допомоги до Дня Перемоги за 2007р.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах громадянки ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області (68702, Одеська область, м.Болград, проспект Леніна,149) здійснити перерахунок ОСОБА_2 та забезпечити проведення виплати за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007р., на яку мав право ОСОБА_2 як учасник бойових дій, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, визначеної відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за виключенням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили у разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про
апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 01.07.2009р.
Суддя М.М. Аракелян