Справа № 2-а-15083/08/1570
«11» червня 2009 року
15год.03хв.
Зала судових засідань №210
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
При секретарі - Шармонова В.О.
За участю сторін:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідачів:
Від Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради: не з'явився.
Від Управління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 02.06.2008р. відкрито провадження по справі №798/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради про зобов'язання відповідачів солідарно сплатити позивачу недоотриману суму щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій у розмірі 1770,3грн.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 23.10.2008р. вказану справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду за підсудністю для подальшого розгляду.
18.12.2008р. зазначена справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду. У позовній заяві позивач просить суд зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради сплатити солідарно ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій у розмірі 1770,30грн. за 2007р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем ч.5 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 р. № 3551-ХП (зі змінами та доповненнями), відповідно до положень якої йому як учаснику бойових дій щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідачі своїх представників в засідання суду не направили, заперечення на позов на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2008р. не надіслали, незважаючи на належне повідомлення про час і місце розгляду справи.
17.04.2009р. до суду надійшла заява Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про розгляд справи за відсутності його представника.
11.06.2009р. до суду надійшла заява Управління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради про розгляд справи за відсутності його представника. 01.06.2009р. аналогічна заява надійшла від представника позивача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується наявною у справі копією посвідчення Серії НОМЕР_1 від 04.11.1996р., в якому зазначено, що пред'явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.93 р. № 3551-ХП в редакції Закону України №367-XIV від 25.12.1998р.) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст.17-1 зазначеного Закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, - 150 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень.
Відповідно до п.13 ст.71 вказаного Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що Управлінням праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_1 як учаснику бойових дій до Дня Перемоги було виплачено разову грошову допомогу за 2007р. - у сумі 280грн.
На думку суду, зазначені дії Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради є неправомірними та протирічать приписам чинного законодавства України з урахуванням наступного.
Згідно зі ст.8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік", було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):
- статті 29, за якою позивачу як учаснику бойових дій було виплачено у 2007р. - 280грн. щорічної рзової грошової допомоги до Дня Перемоги та пункт 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
В абзаці 8 п.4 Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. зазначено, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Крім того, відповідно до абз.4 п.3.1. Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, вказані вище положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007рік”, що визнані неконституційними, втратили чинність з 09.07.2007р.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. (зі змінами та доповненнями) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст. 28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та вказані положення не можуть бути підставою для відмови в реалізації права позивача на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Крім того, зазначеною статтею встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Таким чином, з урахуванням приписів ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної пенсії за віком для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007р. становить 410,06грн. (406грн.+1%(4,06грн.), отже сума п'яти мінімальних пенсій за віком складає 2050,3грн.
Відтак, з урахуванням викладеного, сума недоплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007р. загалом складає 1770,3грн.(2050,3грн.-280грн.).
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради не надало доказів правомірності та ґрунтовності виплати позивачу не у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до Дня перемоги за 2007р..
Помилковою є позиція позивача щодо покладення солідарного обов'язку по виплаті спірної суми щорічної грошової допомоги на обох відповідачів, оскільки чинним законодавством не віднесено до компетенції Управління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради повноваження щодо виплати разової грошової допомоги до Дня Перемоги згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради про зобов'язання відповідачів сплатити солідарно позивачу недоотриману суму щорічної грошової допомоги до Дня Перемоги у розмірі 1770,30грн. підлягають задоволенню в частині вимог позивача, що стосуються виплати Управлінням праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради разової грошової допомоги до Дня Перемоги за 2007р.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (65012, м.Одеса, вул.Ясна, 6, код ЄДРПОУ 26343281) здійснити перерахунок та забезпечити проведення виплати за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2007р. виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, визначеної відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У задоволенні позовних вимог про зобов'язання солідарно сплатити недоотриману суму щорічної грошової допомоги Управлінням соціального захисту населення та праці Одеської міської ради - відмовити.
Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили у разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про
апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено «16» червня 2009р.
Суддя М.М. Аракелян