Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Морозова С.М.
Україна
Іменем України
17 вересня 2009 року Справа № 2а-1801/08/1203
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Бадахової Т.П., Ханової Р.Ф.,
при секретареві Чуріковій Я.О.,
розглянула апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Артемівському районі м.Луганська на постанову Артемівського районного суду м.Луганська від 14 травня 2009р. у справі № 2а-1801/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Артемівському районі м.Луганська про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити пенсі дії, і
7 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Артемівському районі м.Луганська, який уточнив до розгляду справи за суттю та просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов'язати відповідача здійснити йому таке нарахування за вищезазначені періоди (а.с.2, 10).
Постановою Артемівського районного суду м.Луганська від 14 травня 2009р. позов задоволений частково: визнана протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачеві підвищення до пенсії за віком у період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до 31.12.2008р.; зобов'язано відповідача здійснити виплату позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007р. до 31.12.2007р., та з 22.05.2008р. до 31.12.2008р., з урахуванням фактично отриманих сум.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду сповіщені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, перебуває на пенсійному обліку у відповідача, позивач звертався з заявою про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за віком, але йому було відмовлено у перерахунку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду скасувати з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесений до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта (а. с. 5), копією пенсійного посвідчення (а.с.6).
Листом № 984/Т-12 від 25.03.2009р.(а.с.3) відповідач повідомив позивача, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено виплату соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, до функцій відповідача не належить функція призначення та виплати соціальної допомоги.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає в необґрунтованому незастосуванні судом приписів ч.1 ст.100 КАС України щодо відмови у позові у зв'язку з пропущенням позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, оскільки на цьому наполягав відповідач.
Приписами частини 2 статті 99 КАС України передбачено застосування річного строку звернення до суду з адміністративним позовом у випадку, якщо законом не встановлено інше.
Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Питання про наслідки пропущення строку розглядається на етапі судового розгляду першочергово, зазвичай не переходячи до розгляду справи по суті. Якщо відповідач зробив відповідну заяву, а позивач заперечує факт пропущення строку, тоді цей факт підлягає доказуванню. Позивач може заперечувати проти такої заяви відповідача також посиланнями на поважність причин пропущення строку.
Колегією суддів встановлено, що відповідач в письмових запереченнях на адміністративний позов наполягав на відмові в позові відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України (а.с. 11 ).
Суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права, вирішивши, що позивачем не пропущений річний строк звернення до суду, обґрунтувавши свій висновок тим, що про порушення своїх прав позивач дізнався з відмови відповідача у здійсненні спірних виплат 25.03.2009р. з наступних підстав.
Загальний строк подання адміністративного позову становить один рік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Суд першої інстанції пов'язав початок річного строку з датою отримання позивачем відповіді відповідача - 25.03.2009р. з таким висновок суду колегія суддів не погоджується, оскільки вказана відповідь дана на заяву позивача про повідомлення йому причин невиплати підвищення до пенсії, тобто позивач при подачі заяви знав про порушення своїх прав.
Також у цій справі неможливо застосування ч. 4 ст. 99 КАС України, згідно якої строк обчислюється з часу, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачена можливість досудового порядку вирішення спору.
Початок річного строку визначено днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення. Визначаючи дату, коли особа дізналася про порушення необхідно врахувати, чи мала вона реальну можливість дізнатися раніше, якщо мала - тоді для відліку строку на звернення береться до уваги саме цей момент.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, згідно з якими відповідачем визначався розмір допомоги, яку отримувала позивач.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України не є закритою інформацією, тому позивач мав реальну можливість дізнатися про наявність порушеного його права з дня оприлюднення вказаного Рішення.
Позивачем не надано доказів поважності причин пропущення річного строку звернення до адміністративного суду, тому відповідно до ст. 100 КАС України в задоволенні позовних вимог до 07.04.2008р. треба відмовити. (позивач звернувся до суду 07.04.2009р .).
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
За приписами статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року в розмірі 481 грн., з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року в розмірі 482 грн., з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 498 грн.
Таким чином, позивач має право на отримання підвищення до пенсії, як дитина війна, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008р. до 31.12.2008р., але внаслідок протиправної бездіяльності (дій) відповідача щодо нарахування підвищення до пенсії у вищезазначеному розмірі, не отримав підвищення до пенсії в належному розмірі. Тобто, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача здійснити нарахування підвищення до пенсії підлягають задоволенню за період з 22.05.2008р. до 31.12.2008р.
Водночас колегія суддів зауважує, що до компетенції органів Пенсійного фонду України входять призначення, перерахунок пенсії, підвищення до неї тощо, внаслідок чого нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідач повинний здійснити з урахуванням виплачених сум.
Колегія суддів відповідно до приписів ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з державного бюджету присуджує на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 1,7 грн., оскільки позов задоволений частково.
Апеляційний перегляд здійснений в межах заявленої апеляційної скарги, позивачем судове рішення не оскаржене.
Таким чином, судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, які привели до частково неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової.
Керуючись ст. 195, ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202 ч. 1 п. 4, ст. 205 ч.2, ст. 207, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Артемівському районі м.Луганська задовольнити частково.
Постанову Артемівського районного суду м.Луганська від 14 травня 2009р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Артемівському районі м.Луганська про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити пенсі дії скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Артемівському районі м.Луганська про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити пенсі задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Артемівському районі м.Луганська щодо нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 22.05.2008р. до 31.12.2008р.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Артемівському районі м.Луганська нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008р. до 31.12.2008 року з врахуванням здійснених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,7 грн. (одна грн. 70 коп.).
Постанова суду апеляційної інстанції проголошена в повному обсязі в судовому засідання 17 вересня 2009 року і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Т.П. Бадахова
Р.Ф. Ханова