20 липня 2009 року
№22а-5724/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді суддів при секретарі судового засідання
Старунського Д.М., Олендера І.Я., Каралюса В.М., Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 11 січня 2008 року у справі за адміністративним позовом Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
Івано-Франківський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук 27.01.2003 року звернувся з позовом, уточнивши його 01.12.2004 року, в якому просить визнати нечинним рішення ДПІ в м.Івано-Франківську №00062282312/0 від 23.07.2003 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 136150грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що порушення при перереєстрації інституту як платника ПДВ мали місце з вини податкових органів; інститут не був ліквідований, внаслідок реорганізації змінено назву та місце знаходження; код ЄДРПОУ залишився без змін; шкоди державі не завдано, оскільки інституту як сільськогосподарському товаровиробнику надано пільги по сплаті податку .
Одночасно позивач вказує на те, що оскаржуване податкове повідомлення-ріщення прийнято у зв"язку із порушенням чинного законодавства, а саме п. 17. 13 Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " та п. 9. З , 9. 4 , ст. 9 , п. 7 . 2.2 , 7.2. 4 Закону України " Про податок на додану вартість ", які не регулюють нарахування вказаних санкцій за видачу фіктивних накладних.
Справа розглядалася судами неодноразово (т.1 а.с.121-122,175-178,202-200; т.2 а.с.25-26,41-44,87-91).
Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 11 січня 2008 року позов задоволено. Визнано нечинним рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську № 0006282312/0 від 23.07.2003 року в частині застосування штрафних санкцій на суму 136 150, 00 грн.
Прийняте рішення мотивоване тим, що внаслідок реорганізації інституту хрестових культур його свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ не підлягало анулюванню в порядку п. 9.6 ст.9 Закону про ПДВ, а тому підстави вважати дії позивача щодо здійснення оподатковуваних операцій та виписки податкових накладних за червень-вересень 1999 року в сумі 73846 грн. неправомірними відсутні. Крім того, відповідно до п.15 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" №857/98 від 07.08.1998 року штраф передбачений у випадку видачі фіктивних накладних без внесення суми податку до бюджету, а платник декларував податок.
Також суд перщої інстанції, виходячи з системного аналізу норм Положення про Реєстр платників податку на додану вартість встановив, що відбулась перереєстрація позивача , яка не передбачає ні анулювання свідоцтва платника, ні виключення з реєстру платників , оскільки п.25 вказаного положення містить перелік документів, які необхідно подати платнику для виключення з Реєстру, який є відмінним від того що був поданий позивачем до податкових органів і був прийнятий останніми.
Не погодившись з прийнятим рішенням ДПІ у м. Івано-Франківську подав апеляційну скаргу, до якої приєдналась ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області , в якій просять скасувати постанову суду перщої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог у зв»язку з порушенням норм матеріального права та ігноруванням вимог ухвали Вищого адміністративного суду від 13.06.2007 року.
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що відповідно до ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Факт здійснення інститутом, що не був зареєстрований як платник ПДВ з червня по вересень 1999 року оподатковуваних операцій з продажі (робіт, послуг) з нарахуванням ПДВ та видачею фіктивних податкових встановлений під час перевірки; штрафні санкції застосовано на підставі п.15 Указу Президента України „Про деякі зміни в оподаткуванні" .
Суд першої інстанції також не надав належної оцінки тому факту, що позивач подав до ДПІ у м. Івано-Франківську реєстраційну заяву лише 01.10.1999 року., а свідоцтво №НОМЕР_1 отримав 13.10.1999 року.
Представник позивача в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представники апелянтів в судовому засіданні просять апеляційну скаргу задоволити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задоволити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.
Судом першої встановлено, що ДПІ в м.Івано-Франківську була проведена перевірка дотримання вимог законодавства про оподаткування Івано-Франківським інститутом агропромислового виробництва УААН період з 01.04. 1999 року по 01. 06.2002 року, за наслідками якої складено акт від 15.07. 2002 року №581/23-2-265.( т.1 а.с.14-29)
Під час перевірки податковим органом встановлено, що інститут не будучи в червні, липні, серпні та вересні 1999 року зареєстрованим платником в порушення п.п.7.2.2 та 7.2.4 п.7.2 ст,7 Закону України „Про податок на додану вартість» здійснював оподатковувані операції з продажу товарів (робіт, послуг) з нарахуванням податку на додану вартість за ставкою 20%, складаючи та видаючи покупцям фіктивні податкові накладні та/або інші товаросупроводжувальні документи, в яких виділялась сума додану вартість на загальну суму ПДВ - 73846 грн.
На підставі виявленого порушення згідно п.15 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" №857/98 від 07.08.1998 року( який був чинним на час застосування) ДПІ в м.Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення №00062282312/0 від 23.07.2003 року про нарахування податку на додану вартість в сумі 857 грн.- основний платіж та штрафних санкцій в сумі 136990 грн.
Вищевказане рішення ДПІ в м.Івано-Франківську №00062282312/0 від 23.07.2003 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 136150 грн.( після узгодження) оскаржив позивач.
На думку колегії суддів висновок суду першої інстанції щодо правомірності видачі позивачем податкових накладних в червні- вересні 1999 року є помилковим, не ґрунтується на законі і не відповідає матеріалам справи.
Івано-Франківський інститут агропромислового виробництва УААН з правами юридичної особи створений наказом Української Академії аграрних наук №29 від 25.02.1999 року на базі земель та майна Інституту хрестоцвітих культур УААН, Івано-Франківської державної сільськогосподарської дослідної станції Прикарпатського відділення Інституту агроекології і біотехнології, які ліквідуються,
Як правонаступнику ліквідованих установ, за останнім закріплено землі та усе майно ліквідованих Інституту хрестоцвітих культур УААН та Івано-Франківської державної сільськогосподарської дослідної станції Прикарпатського відділення Інституту агроекології і біотехнології.
Місцем знаходження Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва визначено: 284028 м. Івано-Франківськ. вул.Розумовського, 9а.
Згідно листа ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області № 21-1/5463 від 16.12.1999 року №135-р свідоцтво платника ПДВ № НОМЕР_2 інституту хрестоцвітих культур, яке використано позивачем при видачі податкових накладних в червні- вересні 1999 року, скасовано 16.06.1999 року.
Реєстраційну заяву платника ПДВ Івано-Франківський інститут агропромислового виробництва УААН подав до ДПІ в м.Іван-Франківську 01.10.1999 року, а свідоцтво платника ПДВ №НОМЕР_1 видано 13.10.1999 року.
Відповідно до п.п. 9.2., п 9.3 статі 9 Закону України „Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 14.09.2000 року № 1955-111) будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, присвоюється індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння податку. Суб'єкти підприємницької
діяльності, що створюються після набрання чинності цим Законом незалежно від виду діяльності і запланованих обсягів операцій з продажу товарів (робіт, послуг) та діючі особи,
що підпадають під визначення статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватись як
платники податку за місцем їх знаходження в податковому органі. Форма заяви про реєстрацію встановлюється центральним податковим органом України.
Відповідно до п.п. 9.4. ст. 9 вказаного Закону реєстраційна заява має бути подана (надіслана) податковому органу не пізніше двадцятого календарного дня з моменту реєстрації новоствореного суб'єкта підприємницької діяльності в органах місцевої державної влади, а для діючих осіб - не пізніше двадцятого календарного дня, наступного за останнім днем дванадцятимісячного періоду, зазначеного у пункті 2.1 цього Закону. Реєстраційна заява може бути надіслана на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення. Податковий орган зобов'язаний протягом 10 робочих днів надати заявнику (надіслати поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) свідоцтво про реєстрацію як платника податку.
Таким чином, законодавством встановлено обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності зареєструватись як платник податку на додану вартість за місцем його знаходження в податковому органі шляхом подання реєстраційної заяви в обумовлений законом строк.
Висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивач, як правонаступник Інституту хрестоцвітих культур УААН, правомірно здійснював оподатковувані операції з продажу товарів (робіт, послуг) у період з червня по вересень 1999 року з нарахуванням податку на додану вартість та видачею податкових накладних на підставі свідоцтва про реєстрацію як платника податку на додану вартість, виданого Інституту хрестоцвітих культур є необґрунтованим.
В даному випадку, на думку колегії суддів, слід було виходити з того, що свідоцтво платника податку Інституту хрестоцвітих культур УААН у зв'язку з припиненням юридичної особи було скасоване 16.06.1999 року, а відтак не могли видаватись згідно нього податкові накладні.
Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відбулась перереєстрація позивача , яка не передбачає ні анулювання свідоцтва платника, ні виключення з реєстру платників ПДВ .
Відповідно до п. 9.6. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках:
якщо новостворений суб'єкт підприємницької діяльності за підсумками діяльності і за 12 календарних місяців з моменту його створення не вважається платником податку згідно із статтею 2 цього Закону та знімається з обліку;
зареєстрована, згідно з пунктом 2.1. цього Закону протягом 24 поточних . календарних місяців в якості платника податку особа мала за останні 12 поточних календарним місяців оподатковувані обсяги продажу товарів (робіт, послуг) менші, ніж 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.
Приписи абз. 4 п.9.6 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» стосуються не тільки випадку ліквідації юридичної особи, а також платника податку, припинення якого проведено шляхом реорганізації (злиття, поділу або об»єднання). Такий висновок підтверджується і положеннями першого та другого абзаців цієї норми закону, які ставлять у залежність анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість від діяльності юридичної особи, тобто відсутності у неї ознак платника податку за вказані у законі періоди.
Юридична особа, яка підпадає під визначення ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість", у даних податкових правовідносинах з часу її створення повинна розглядатися як новостворена, яка зобов'язана зареєструватися як платник податку за місцем
її знаходження в податковому органі. Таке положення відповідає меті створення реєстру платників податку на додану вартість (Положення про Реєстр платників податку на додану вартість із змінами, внесеними Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.1999 року № 43, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 164/3457, яке було чинним на час реєстрації позивача виконкомом міськради), яка полягає у забезпеченні єдиних принципів ідентифікації платників податку на додану вартість та їх реєстрації в органах державної податкової служби, забезпечення органів державної податкової служби інформацією з Реєстру для здійснення контролю за справлянням податку на додану вартість, тощо.
Вирішуючи даний спір, колегія суддів також бере до уваги те, що позивач зареєструвався 29.03.1999 року в Івано-Франківському міськвиконкомі як СПД та став на податковий облік 14.05.1999 року у ДПІ У м. Івано-Франківську, змінивши місцезнаходження (юридичну адресу).
Відповідно до пункту 23 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість із змінами, внесеними Наказом ДПА України від 25.01.1999 року № 43 платник податку на додану вартість при зміні місцезнаходження (місця проживання) (район, місто) у 120 денний термін подає до органу державної податкової служби за попереднім місцезнаходженням заяву про виключення з реєстру (форма № 3-Р приведена в додатку 3 Положення). За новим місцезнаходженням платник податку на додану вартість подає у 20-денний термін до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, довідку з попереднього місця реєстрації платника податку на додану вартість (далі - Довідка; форма № 4-Р приведена в додатку 4 Положення), яку видає орган державної податкової служби за попереднім місцезнаходженням, і отримує новий індивідуальний податковий номер та нове Свідоцтво.
Однак, реєстраційну заяву платника податку на додану вартість позивач подав до ДПІ у м. Івано-Франківську лише 01.10.1999 року, а свідоцтво №НОМЕР_1 отримав 13.10.1999 року.
Таким чином колегія суддів прийшла до переконання, що висновки суду першої інстанції є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права і є неправильними, тому колегія суддів, згідно ст.202 КАС України, вважає, що вищевказане рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202 п.4, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську задоволити.
Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 11 січня 2008 року у справі №А-8/70-6/336-9/254 скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання постанови в повному обсязі.
Постанова у повному обсязі складена 24.07.2009 року.
Головуючий суддя
Д.М. Старунський
Судді
І.Я. Олендер В.М. Каралюс