6 липня 2009 року
№22а-19271/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді суддів при секретарі судового засідання
Старунського Д.М., Каралюса В.М., Заверухи О.Б., Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державного казначейства України на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2008 року у справі за адміністративними позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, управління праці та соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області про визнання протиправними дій щодо виплати та стягнення щорічної допомоги та виплат на оздоровлення,
ОСОБА_1, ОСОБА_2 28.05.2008 року звернулися до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративними позовами, що об'єднані в одне провадження ухвалою від 25.07.2008 року, в яких просять визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області щодо виплати їм оспорюваних допомог. Визнати за ними право на перерахунок розміру цих допомог та зобов'язати управління провести їм перерахунок розміру цих допомог. Стягнути на їх користь заборгованість по недоплаченій: ОСОБА_1 - щорічній разовій допомозі як інваліду війни ІІІ групи у 2007 році 2 570,00 гривень, згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічній допомозі на оздоровлення за 2006-2007 роки 3 210,00 гривень, одноразової компенсації для осіб, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2007 рік 18 020,40 грн., згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; та ОСОБА_2 - щорічній разовій допомозі як інваліду війни ІІІ групи, з 2007 року ІІ групи, за 2005-2007 роки 6 867,00 гривень, щорічній допомозі на оздоровлення за 2005-2007 роки 4 507,00 гривень.
Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2008 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії відповідачів по виплаті позивачам щорічної допомоги та виплат на оздоровлення за 2007 рік - неправомірними. Зобов'язано Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджету кошти для виплати ОСОБА_1 - 2 570,42 гривень щорічної разової грошової допомоги, як інваліду війни ІІІ групи та 1 510,00 гривень на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії; ОСОБА_2 - 3 280,48 гривень щорічної разової грошової допомоги, як інваліду війни ІІ групи та 1 910,00 гривень на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, а Державне казначейство України - перерахувати їх для безпосередньої виплати у встановленому законом порядку управлінню праці та соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області. В решті позовних вимог відмовлено.
Прийняте судом першої інстанції рішення мотивоване тим, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано неконституційними положення статей Закону України «Про Державний бюджет на 2007 роки», якими встановлено розмір виплати щорічної разової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та щорічної допомоги на оздоровлення передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дію яких було зупинено в частині виплати цих допомог. Таким чином позивачі мають право на отримання вищенаведених допомог за 2007 рік.
Що стосується вимог про стягнення допомог за 2005-2006 роки, то задоволенню вони не підлягають, оскільки їх виплата проведена відповідно до вимог діючого на момент виплати законодавства, тобто законів України про Державний бюджет України на 2005-2006 роки.
Вимога ОСОБА_1 щодо виплати йому одноразової компенсації в сумі 14810, 40 грн. як особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, яку він отримав 12.02.2007 року в розмірі 189,60 гривень, задоволенню не підлягає, оскільки, ним пропущено передбачений ст.99 КАС України строк звернення до суду з адміністративним позовом, так як звернувся до суду 28.05.2008 року.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Державне казначейство України оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2008 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного казначейства України та Міністерства фінансів України відмовити.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що виключно законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ст.95 Конституції України) та щорічно затверджуються асигнування для головних розпорядників коштів. Головним розпорядником коштів для виплати грошових допомог, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є Міністерство праці та соціального захисту населення України.
Згідно ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетному кодексу України і закону про Державний бюджет України. Статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлені абсолютні розміри допомог. Грошові допомоги виплачені повивачам, у розмірах визначених Державним бюджетом, а зобов'язання державних органів щодо виплати такої виконаними в повному обсязі.
Після винесення рішення Конституційним Судом України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яким визнано неконституційним положення статей Закону України «Про Державний бюджет на 2007 роки», якими встановлено розмір виплати щорічної разової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та щорічної допомоги на оздоровлення передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дію яких було зупинено в частині виплати цих допомог, зміни до закону про Державний бюджет щодо збільшення видатків для виплати цих допомог не вносились.
У зв'язку з відсутністю коштів в Державному бюджеті для виплати щорічних допомог в розмірах визначених законом відсутні законні підстави для виплати допомоги в збільшеному розмірі. Згідно ст.116 Бюджетного кодексу України недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку виконання бюджету визнається бюджетним правопорушенням.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесені до першої категорії постраждалих, крім того ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІІ групи, ОСОБА_2 - інвалідом війни ІІ групи з 2007 року та мають пільги, встановлені законодавством для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та для інвалідів війни, що підтверджується копіями посвідчень. В лютому-квітні 2007 року позивачам нараховані та виплачені допомоги та компенсації, але в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задоволити частково, постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволити частково з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. За цим конституційним приписом у разі якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для ветеранів війни, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
Відповідачі не мають повноважень на самостійне визначення розміру грошової допомоги, яка виплачується до 5-го травня, оскільки, згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час виплати щорічної разової грошової допомоги, як інваліду війни до 5-го травня ОСОБА_1, ОСОБА_2 за 2007 рік, розмір такої виплати був встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що додатково, поряд з нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» регулював відносини з виплати зазначеної допомоги і такі норми на час виплати не були ні відмінені, ні визнані неконституційними.
За наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватись положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Відповідно на той час дії відповідачів повністю узгоджувались з вимогами законодавства і це вказує, на те що суб'єкти владних повноважень діяли на підставі та в спосіб передбачений законом, тобто правомірно.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції помилково вирішив питання, щодо зобов'язання виплатити щорічну разову допомогу за 2007 рік, оскільки згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Тобто положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було встановлено виплату щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни не мають зворотної дії в часі. Таким чином, на момент виплати ОСОБА_1, ОСОБА_2 вказаної допомоги до 5-го травня за 2007 рік, діяла норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка була чинною.
Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що при вирішенні справ про стягнення недоплачених сум щорічної разової грошової допомоги ветерану війни до 5-го травня слід керуватися нормами законів, які були чинними на момент проведення таких виплат.
Судом першої інстанції не враховано, що зазначена допомога є разовою, тобто виплачується щорічно виключно до 5 травня і чинним законодавством України не передбачена можливість повторних виплат чи доплат цієї допомоги при подальшій зміні її розміру.
За таких обставин, беручи до уваги, те що законодавством врегульовані правовідносини щодо виплат, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також, що позивачі отримали зазначені виплати в розмірі, встановленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», органи державної влади правомірно керувалися даними нормами у спірних правовідносинах, відповідно дії відповідачів по нарахуванню та виплаті позивачам щорічної грошової допомоги як інваліду війни є правомірними та виконаними в повному обсязі.
Що стосується виплати щорічної допомоги на оздоровлення, та вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації, то рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими призупинено дію ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, визнані неконституційними, відповідно вони втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення.
При цьому, згідно п.п.5, 6 резолютивної частини рішення, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Обов'язковість рішень Конституційного суду рівною мірою для всіх суб'єктів правовідносин на території України також встановлюється ст.69 Закону України «Про Конституційний Суд України» №422/96-ВР від 16.10.1996 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 виплачено щорічну допомогу на оздоровлення в 2005 році-26,70 грн., 2006 році - 100 грн., 2007 році - 90 грн. та 189,60 грн. компенсації по інвалідності (а.с.6). ОСОБА_2 виплачено щорічну допомогу на оздоровлення в 2005 році - 21,50 грн., 2006 році - 90 грн., 2007 році - 90 грн.
За 2007 рік виплати здійснені в лютому-березні вказаного року (а.с.40,42,58).
Таким чином вищезазначені виплати, здійснені відповідачем в розмірі, що порушує норми спеціального закону, а саме Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат для інвалідів ІІ групи, чотирьох мінімальних заробітних плат для інвалідів ІІІ групи та 30 мінімальних заробітних плат компенсації для останніх.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог щодо таких виплат позивачам за 2007 рік, згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням виплачених сум,.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги, що стосуються вищевказаних виплат зобов'язано виділяти та перераховувати Міністерство фінансів України та Державне казначейство України, оскільки відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення та компенсація виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. А тому, належним відповідачем у даній справі слід вважати управління праці та соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області.
Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування, на виплату, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічної допомоги на оздоровлення, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Щодо вимог про стягнення допомог за 2005-2006 роки, то задоволенню вони не підлягають, оскільки їх виплата проведена відповідно до вимог діючого на момент виплати законодавства, тобто законів України про Державний бюджет України на 2005-2006 роки, а також позивачами пропущено строк звернення до суду ( 28.05.2008 року подано позови), який судом першої інстанції не поновлявся.
Оскільки в п.2 резолютивної частини позовних вимог, крім вимог визнати право на перерахунок містяться вимоги про зобов'язання суб'єкта владних повноважень провести такий перерахунок, то при прийнятті даного рішення колегія суддів бере до уваги останні вимоги позивачів, що логічно узгоджуються з іншими вимогами позивачів.
Відповідно до ст.202 ч.1 п.4 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є , зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202 п.4, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державного казначейства України задоволити частково.
Постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2008 року у справі №2-а-344/08 скасувати і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволити частково.
Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області по ненарахуванню та виплаті ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік та ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації по інвалідності за 2007 рік згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 шорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік, ОСОБА_1 - щорічну допомогу на оздоровлення та компенсацію по інвалідності за 2007 рік згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання постанови в повному обсязі.
Постанова у повному обсязі складена 10.07.2009 року.
Головуючий суддя
Д.М. Старунський
Судді
В.М. Каралюс О.Б. Заверуха