суддя-доповідач 1 інстанції - Дьоміна О.П.
суддя - доповідач - Горбенко К.П.
10 вересня 2009 року справа № 2а-381/09/1229
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого Горбенко К.П.
суддів : Лях О.П., Юрченко В.П.
за участю представників сторін: від позивача ОСОБА_1 від відповідачів
не з'явився не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу в порядку письмового провадження
Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області
на постанову
Станично-Луганського районного суду Луганської області
Від
29 квітня 2009 року
по справі
№ 2-а-381 /09/1229 (суддя Дьоміна О.П. )
за позовом
ОСОБА_2
До
Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області
Про
визнання протиправною бездіяльності, зобов»язання підвищити пенсію та зобов»язання виплачувати такий розмір пенсії в подальшому, відновлення пропущеного строку для звернення до суду,-
ОСОБА_2 звернулася до Станично-Луганського районного суду Луганської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов»язання підвищити пенсію з 01.06.2006 року на 30% від мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, нарахування 3% річних від простроченої суми, стягнення проіндексованої суми боргу та зобов»язання виплачувати такий розмір пенсії в подальшому, відновлення пропущеного строку для звернення до суду за період з 01.06.2006 року до 31.12.2007 року .
Постановою Станично-Луганського районного суду Луганської області від 29 квітня 2009 року позов задоволений частково, внаслідок чого визнана протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачці підвищення до пенсії, зобов'язано відповідача здійснити виплату позивачці підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з урахуванням здійснених виплат. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у сумі 1,70 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі того, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту, який би встановлював мінімальний розмір пенсії за віком для розрахунку доплат.
Сторони в судове засідання не з'явилися, відповідач в апеляційній скарзі просив розглянути справи без їх участі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, відноситься до категорії «діти війни».
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року N 3367-IV, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії відповідача правомірними щодо відмови у виплаті позивачу, як дитині війни, за 2006 рік підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, правильним висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача проводити доплату у вигляді 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Зазначені зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року, оскільки з 1 січня 2008 року вказана стаття 6 була викладена в іншій редакції, за якою виплата 30 % підвищення пенсії передбачена не була.
Беручи до уваги позовні вимоги позивача за 2008 рік, (а саме дванадцять місяців 2008 року) колегія суддів зазначає, що кінцевим строком відновлення порушеного права позивача на отримання підвищення до пенсії за віком, як дитині війни за 2008 рік, вважати 31 грудня 2008 року.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на приписи статті 88 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” та статті 113 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в яких визначено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов'язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області - задовольнити частково .
Постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 29 квітня 2009 року - змінити .
Змінити абзац 2 резолютивної частини постанови Станично-Луганського районного суду від 29 квітня 2009 року по адміністративній справі №2-а- 381 /09/1229, виклавши в наступній редакції:
«Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо не нарахування та невиплати на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року».
Змінити абзац 3 резолютивної частини постанови Станично-Луганського районного суду від 29 квітня 2009 року по адміністративній справі №2-а- 381 /09/1229, виклавши в наступній редакції:
«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням здійснених виплат».
В іншій частині постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 29 квітня 2009 року по адміністративній справі №2-а- 381 /09/1229 - залишити без змін.
Рішення у повному обсязі складено і підписано у нарадчій кімнаті 10 вересня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання постанови у повному обсязі.
Головуючий: К.П.Горбенко
Судді: О.П.Лях
В.П.Юрченко