6 липня 2009 року
№22а-8851/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді суддів при секретарі судового засідання
Старунського Д.М., Каралюса В.М., Заверухи О.Б., Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання неправомірною відмови в призначенні пенсії та зобов'язання призначити її до досягнення пенсійного віку встановленого законом,
ОСОБА_1 14.07.2006 року звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом, в якому просить визнати відмову управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську в призначенні їй пенсії неправомірною. Зобов'язати призначити їй пільгову пенсію у відповідності до вимог ст..17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.3 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення».
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2008 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2008 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, зокрема, відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» №НОМЕР_1 від 09.07.2003 року право на призначення дострокової пенсії за віком, мають матері інвалідів з дитинства, але не раніше ніж за п'ять років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст..26 цього Закону (а саме жінкам - 50 років), за наявності не менше 15 років страхового стажу, які виховали дітей - інвалідів з дитинства до шестирічного віку.
Відповідно до заключення ЛКК обласного психоневрологічного диспансеру №231/1 від 13.04.2006 року, яка видана за результатами аналізу медичної документації ОСОБА_2, не підтверджено захворювання дитини з шестирічного віку.
Проведеною правовою оцінкою поданих документів для призначення дострокової пенсії ОСОБА_1 виявлено, що серед документів відсутнє підтвердження, що позивачка виховувала інваліда з дитинства до шестирічного віку.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1народила дочку ОСОБА_2. В шість років та дев'ять місяців дочка була оглянута лікарською комісією та згідно довідки МСЕК від 07.08.2003 року визнана інвалідом другої групи з дитинства довічно. Згідно заключення лікарсько-консультативної комісії обласного психоневрологічного диспансеру від 16.05.2006 року за №290/4 ОСОБА_2 страждає хронічним психічним захворюванням, перебуває на обліку в ОКПНД.
Згідно Довідки ЖЕО №5 від 13.07.2006 року позивачка проживає разом з дочкою ОСОБА_2в квартирі АДРЕСА_1. Згідно довідки ДППЗ «Укрпошта» Івано-Франківської дирекції від 05.07.2006 року за №03/47 ОСОБА_1 працює в Центрі оброблення та перевезення пошти на посаді сортувальника з 20.06.1989 року.
Згідно виписки з історії хвороби від 09.03.2006 року Івано-Франківської обласної психоневрологічної лікарні №3 від 09.03.2006 року за №2445/2003, довідки ОПНД від 16.05.2006 року за №290/4, заключення ОКПНД від 13.04.2006 року за №213/1 ОСОБА_2 страждає хронічним психічним захворюванням з діагнозом розумова відсталість помірної ступені з емоційно-вольовою нестійкістю. На "Д" обліку в психоневролога з дитинства.
Згідно заключення лікарсько-консультативної комісії обласного психоневрологічного диспансеру ОПНД від 27.01.2006 року за №47/1 ОСОБА_2 знаходиться на диспансерномиу обліку в ОКПНД з 11.04.1994 року, перебувала на обліку до восьми років з тим самим діагнозом. Згідно Наказу №175 МОЗ України від 05.12.1991 року мати хворої має право на пільгову пенсію.
Згідно Акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи №323 від 10.10.2007 року, проведеної експертом ОКПНД за ухвалою суду від 27.11.2006 року, ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом - помірною розумовою відсталістю. Зазначене захворювання позбавляє підекспертну здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.
За змістом довідки МСЕК від 07.08.2003 року ОСОБА_2 визнана інвалідом з дитинства другої групи довічно, тобто такий статус визначається з дитинства довічно. Факт виховання позивачкою дочки до шести років відповідач не заперечував та дана обставина підтверджується поясненнями останньої та оглянутої у судовому засіданні лікарської картки огляду педіатра.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Згідно п.3 Розділу 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» тимчасово, до прийняття відповідного закону: жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
Згідно ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного (з 01.01.2006 року) віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56).
З аналізу наведеної норми вбачається, що право на отримання пенсії після досягнення 50 років мають матері дітей інвалідів з дитинства, які їх виховали до 6 років.
Колегія суддів вважає, що доводи відповідача щодо відсутності доказів про визнання дочки позивачки інвалідом з дитинства до 6-річного віку - часу видачі довідки МСЕК, як підстави для відмови в позові не заслуговують на увагу, оскільки за змістом довідки від 07.08.2003 року ОСОБА_2 визнана інвалідом з дитинства другої групи довічно, наведені дані лікарських висновків та покази свідка та експерта в суді першої інстанції засвідчують, що захворювання є хронічним та має такі самі ознаки від народження дитини.
Інших обставин, які б унеможливлювали призначення пенсії на підставі ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідачем не наведено, тому колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції зроблений правильний висновок про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з уточненням кінцевої дати виплати відповідно до бюджетного року. Доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2008 року у справі №2а-20/08 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.
Ухвала у повному обсязі складена 10.07.2009 року.
Головуючий суддя
Д.М. Старунський
Судді
В.М. Каралюс О.Б. Заверуха