Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Добривечір Л.Д.
Україна
Іменем України
25 серпня 2009 року Справа № 2а-68/09/1218
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,
при секретареві Чуріковій Я.О.,
розглянула апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області на постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 27 березня 2009 р. у справі № 2а-68/09 за позовомОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, і
19 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, який уточнив до розгляду справи за суттю та просив визнати неправомірними дії відповідача щодо призначення та виплати йому пенсії з 01.01.2006р. як інваліду 3 групи за захворюванням, пов'язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС, в меншому розмірі, ніж передбачено ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача виплатити йому з 01.01.2006р.: недоотриману суму основної та додаткової пенсії, передбаченої ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, виходячи з того, що розмір мінімальної пенсії за віком складає не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, що втратили працездатність та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з того, що її розмір не може бути меншим розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; підвищити його пенсію, як інваліду війни на 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у відповідності до ч. 4 ст. 13 Закону України Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; зобов'язати відповідача постійно при збільшенні розміру мінімальної пенсії за віком збільшувати йому держану пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, стягнути з відповідача на його користь суму недоплаченої йому пенсії за 2006-2008р.р. в сумі 73459,21 грн.(а. с. 1-4, 23-30).
Постановою Новоайдарського районного суду Луганської області від 27 березня 2009 року позов задоволений в повному обсязі: визнані неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачеві як інваліду 3 групи по захворюванню. Яке пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС; зобов'язано відповідача постійно робити перерахунок позивачеві пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком; зобов'язано відповідача зробити перерахунок та виплату позивачеві недоплаченої пенсії за 2006-2008 роки у розмірі 73459,1 грн.
В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, місце та дату апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 3 групи, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, позивач звертався до відповідача с заявою про перерахунок пенсії, виходячи з 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з 50 % мінімальної пенсії за віком, на що отримав відмову.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нової з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1(а.с.16), є інвалідом 3 групи, причина інвалідності пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що не оспорюється відповідачем та підтверджується довідкою МСЕК (а.с. 17), медичним висновком (ас. 18)..
Листом від 29.01.2009р. № 48-28 (а. с. 13) позивачеві відмовлено у перерахунку пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
22 травня 2008 року рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 01 січня 2008 року були внесені зміни, зокрема, до ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тобто судом першої інстанції правильно застосовані норми Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними та є обов'язковими до виконання на території України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (надалі спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Нормами статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.
Частина перша та друга даної статті передбачає призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3,0 тис. грн.
Частина третя зазначеної статті (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (загальний закон), у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4.
Зазначене посвідчує, що після внесення змін у частину 3 статті 54 спеціального закону (17 листопада 2005 року), обчислення і призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами загального закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.
Колегія судів не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацем 1 частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною третьою доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності 31 березня 2005 року), тоді як частина третя статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-15 (набрав чинності 13 грудня 2005 року). Саме неврахування відповідачем зазначених змін стало однією з причин хибного висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм абзацу 1 статті 28 загального закону в частини визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.
Частина 4 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1997 року № 523 (з наступними змінами та доповненнями).
Посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач керувався розміром 19 гривень 91 копійка, визначеним Кабінетом Міністрів України, зокрема постановою № 1 від 3 січня 2002 року „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету”, (а з 1 вересня 2004 року - 22 грн. 30 коп.), колегія судів не приймає, оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих визначень неможливо.
Наведена частина статті викладена із змінами згідно із Законами України № 2532-12 від 1 липня 1992 року та № 3285-12 від 17 червня 1993 року (в редакції Закону № 230/96 від 6 червня 1996 року), тоді як частина третя, яка визначає обчислення і призначення пенсії по інвалідності змінена Законом № 3108-15 від 17 листопада 2005 року (набрав чинності 13 грудня 2005 року) і регулює безпосередньо правила обчислення пенсій за нормами статті 54 спеціального закону.
Правовою підставою позовних вимог є частина 3 статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” якою зазначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14. Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року № 3235-4, що набрав чинності з 1 січня 2006 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2006 року - 350 гривень, з 1 квітня 2006 року - 359 грн., з 1 жовтня 2006 року - 366 грн.
Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, що набрав чинності з 1 січня 2008 року („Урядовий кур'єр” від 31 грудня 2007 року № 247), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2008 року -470 гривень, з 1 квітня 2008 року - 481 грн., з 1 липня 2008 року - 482 грн., з 01 жовтня 2008 року - 498 грн.
Згідно статті 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Таким чином, для позивача як інваліда 3 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Обґрунтування відповідачем своєї позиції посиланням на застосування у межах спірних відносин постанов Кабінету Міністрів України, спростовується також приписами пункту першого та шостого статті 92 Конституції України, статті 71 спеціального закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом другим преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини першої статті 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального Закону якими передбачено що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із Законом (Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування), закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначені Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-3. Статтею 17 даного Закону до основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір пенсії за віком. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Стаття 19 зазначає, що виключно законами України визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005) пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
При апеляційному розгляді справи і постановленні судового рішення у даній справі колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги позивача з 01.01.2006 року, з наступних підстав.
Закон України № 231 від 05.10.2006 року “Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким ст. 67 Закону № 796 доповнена новими частинами другою і третьою, набрав чинності з 01.11.2006 року - часу публікації в газеті “Урядовий кур'єр” № 205.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача щодо того, що позивач з заявою про перерахунок йому пенсії звернувся лише у січні 2009 року, оскільки пов'язувати дату звернення позивача до відповідача за перерахунком пенсії відповідно до вимог ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в даному випадку невірно, оскільки пенсія вже призначена та виплачується. Порушене право позивача не пов'язане з фактом звернення, а пов'язане з виплатою пенсії у розмірах, які не відповідають закону, тому факт звернення як юридичний факт, не впливає на відновлення порушеного права. Функції та обов'язки відповідач виконує в межах Положення, в якому зазначений і обов'язок про те, що управління Пенсійного фонду України в своїй діяльності керується законами України, які є обов'язковими до виконання.
З огляду на викладене, підлягають задоволенню позовні вимоги за період з 01.11.2006р. до 31.12.2007 року включно, та починаючи з 22.05.2008р.
З 01.01.2008р. до 22 травня 2008 року відповідач при нарахуванні та виплаті пенсії діяв правомірно, з огляду на положення п.28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Крім того суд першої інстанції невірно стягнув суму недоплаченої пенсії, оскільки за законом тільки органи пенсійного фонду здійснюють нарахування, перерахунки пенсій, які є неодноразовими виплатами, а носять постійний щомісячний характер, тому відповідача необхідно спонукати до вчинення певних дій, направлених на відновлення порушеного права позивача, а саме, зобов'язати здійснити перерахунок та виплату позивачеві пенсії з урахуванням здійснених виплат.
Судом першої інстанції невірно вирішена вимога позивача про зобов'язання відповідача в подальшому при збільшенні розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, збільшувати з дня встановлення нового прожиткового мінімуму державну пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю. Дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України передбачено відновлення порушеного права громадянина, а не того, яке може бути порушене в майбутньому.
Крім того судом першої інстанції не вирішена позовна вимога про перерахунок пенсії згідно ст.13 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту», яка не підлягає задоволенню, оскільки вивченням матеріалів справи встановлено, що ця соціальна допомога позивачеві виплачується у належних розмірах (а.с. 5-7, 13-14), позивач не надав суду жодних доказів щодо невірного нарахування та виплати зазначеного підвищення до пенсії як інваліду війни.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що спір вирішений судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального законів постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову.
На підставі викладеного, керуючись ст.195, ст.196, ст.198 ч.1 п.3, ст.202 ч.1 п.4, ст.205 ч.2, ст.207, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області задовольнити частково.
Постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 27 березня 2009 р. у справі за позовомОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області щодо призначення та виплати ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними з 01.11.2006р. до 31.12.2007 р. включно та починаючи з 22.05.2008 р.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 на підставі ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно, з врахуванням ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 01 листопада 2006 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 25 серпня 2009 року і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Л.А. Василенко
Суддя Р.Ф. Ханова
Суддя М.І. Старосуд