Суддя першої інстанції Міщенко А.М. справа №2а-2411/09/1214
Суддя-доповідач Дяченко С.П.
Україна
Іменем України
20 серпня 2009 року м. Донецьк
зал судового засідання №5 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Дяченко С.П.,
суддів: Сіваченко І.В.,
Нікуліна О.А.,
при секретарі судового засідання:
Фаліні І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційною скаргою
Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області
на постанову Лисичанського міського суду Луганської області
від
27 квітня 2009 року
у справі
№2а-2411/09/1214 (суддя Міщенко А.М.)
за позовом
ОСОБА_1
до
Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області
про
визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області п ро визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є дитиною війни, має право на підвищення пенсії за віком, яку відповідач йому не сплачує. Просить визнати бездіяльність протиправною та зобов'язати виплатити підвищення до пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 - 2008 роки
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 27 квітня 2009 року по справі №2а-2411/09/1214 позов задоволений частково Поновлено строк звернення ОСОБА_1. щодо позовних вимог про визнання (діяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік до суду як такий, що був пропущений з поважних причин.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області щодо нездійснення підвищення до пенсії за віком ОСОБА_1. та її виплати, як «дитині війни» у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1. як «дитині війни» згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 року о 31 грудня 2007 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у сумі 710 грн. 91 коп., за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплаченого у сумі 715 грн. 23 коп. В іншій частині позовних вимог позивачу відмовлено.
Відповідач з постановою Лисичанського міського суду Луганської області не погодився, подав апеляційні скарги, в яких позивач просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, а відповідач, зазначив, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, не враховано відсутність фінансових можливостей Державного бюджету на зазначені виплати та обчислення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», не вирішено у законодавчому порядку. Просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. - відмовити.
Судове рішення переглядається в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Відповідач у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлен у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін належним чином повідомлених не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1. , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, відноситься до категорії «діти війни».
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року № 3235-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року N 3367-IV, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було виключено, статтю 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було викладено в наступній редакції: "Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету". При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.
З огляду на те, що положення статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії відповідача правомірними щодо відмови у виплаті позивачу, як дитині війни, за 2006 рік підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та відповідно правильно відмовив в задоволенні позову в цій частині.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.
Таким чином, за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія даної норми була зупинена. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, правильним висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача проводити доплату у вигляді 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Враховуючи, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у відповідача з 01.01.08р. до 22.05.08р. були відсутні правові підстави для виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Визначення мінімального розміру пенсії за віком, встановлено статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що на законодавчому рівні не визначено, яким чином обчислюється розмір 30% виплати дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише при визначенні розмірів пенсій, призначених за цим Законом, з огляду на принцип законності, закріплений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 7 якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
Проте суд першої інстанції припустився помилки у визначенні періоду за який слід встановлювати 30 відсоткове підвищення до пенсії.
Колегією суду встановлено що, відповідач підчас провадження по справі у суді першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України наполягав на пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Згідно до ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернулася з теперішнім позовом до суду 17.04.2009 року, тобто більш ніж через рік після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року . В цьому випадку, оскільки допомога носить щомісячний характер, річний строк, передбачений ч.1 ст. 99 КАС України, позивач пропустив.
Висновок суду першої інстанції щодо поважності пропуску процесуального строку для звернення до адміністративного суду колегія судів не приймає з огляду на наступне:
Згідно до п.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів вважає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, як і підчас апеляційного провадження по справі, позивачем не було надано доказів, того що причина пропуску строку звернення до суду є поважною.
Колегія суддів вважає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, відносно вимог за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області - задовольнити частково.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 27 квітня 2009 року року по справі №2а-2411/09/1214 за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - скасувати.
Позов ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - задовольнити частково .
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області у не виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як «дитині війни» з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області здійснити ОСОБА_1 виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як «дитині війни» з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Дяченко С.П.
Судді: Сіваченко І.В.
Нікулін О.А.