ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 травня 2009 року № 2а-1800/08/0970
Колегія суддів Івано-Франківського окружного адміністративного суду в складі: головуючого - Гундяка В.Д.
суддів: Черепія П.М.,
Басая О.В.,
при секретарі Бітківській Г.П.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_1до Державного комітету України із земельних ресурсів, третя особа:ОСОБА_4 про визнання протиправними і скасування наказів та поновлення на роботі,
12.03.2008 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Державного агентства земельних ресурсів України про визнання незаконними наказів про звільнення, відкликання з відпустки, призначення на посаду іншої особи та поновлення на роботі. Позовні вимоги мотивував тим, що оскаржувані накази прийняті відповідачем в порушення вимог чинного законодавства, а із займаної посади його звільнено незаконно.
Під час підготовчого провадження судом залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_4, як керівника, що прийняв рішення про звільнення позивача з займаної посади. В ході судового розгляду було також проведено заміну первинного відповідача Державним комітетом України із земельних ресурсів.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, суду пояснили, щоОСОБА_1 працював на посаді начальника Головного управління земельних ресурсів у Івано-Франківській області, відповідно до наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 06.03.2008 року за №93-кт скасовано погодження на надання ОСОБА_1. відпустки для підготовки та захисту дипломної роботи, а відповідно до наказу за №96-кт від 07.03.2008 року його звільнено від виконання обов”язків начальника Головного управління земельних ресурсів у Івано-Франківській області за угодою сторін згідно з п.1 ст.36 КЗпП України. Крім того зазначив, що відповідачем призначено виконуючим обов”язки начальника Головного управління земельних ресурсів у Івано-Франківській області особу, яка не є працівником вищевказаного управління, що на думку позивача свідчить про безпідставність даного призначення та і відповідного наказу. Позивач та його представник вважають дані накази та звільнення незаконними, оскільки відкликання ОСОБА_1 з відпустки було проведено відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, жодного наміру щодо укладення угоди про припинення відносин публічної служби позивач не мав, тому посилання в наказі на угоду сторін не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того вказали, що звільнення ОСОБА_1 в порушення чинного законодавства було проведено в період тимчасової непрацездатності останнього. Просили також визнати незаконним наказ про призначення виконуючим обов”язки начальника Головного управління земельних ресурсів у Івано-Франківській області ОСОБА_5. та поновити позивача на посаді начальника Головного управління земельних ресурсів у Івано-Франківській області.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав суду пояснив, що оскаржувані накази видані відповідачем в межах своєї компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства, а звільнення відповідача є законним. Підставою для звільнення стала усна домовленість між позивачем та третьою особою ОСОБА_4, який в той час займав посаду Першого заступника Голови Дерземагенства України. Крім того вказав, що Головне управління земельних ресурсів у Івано-Франківській області ліквідовано.
Третя особа ОСОБА_4 в судові засідання призначені по справі не з”являвся, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду. В подальшому під час провадження у справі змінив місце праці та проживання, про зміну місця проживання та роботи суд не повідомив. За таких обставин згідно вимог ст. 40 КАСУ колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_4., як третьої особи.
Крім того за ініціативою суду ОСОБА_4 викликався в судове засідання як свідок. Ухвалою суду від 12.11.2008 року в порядку ст. 115 КАСУ було доручено Харківському окружному адміністративному суду провести допит свідка ОСОБА_4щодо обставин звільнення позивача.
Як вбачається з журналу судового засідання від 23.12.2008 року свідок ОСОБА_4, допитаний Харківським ОАС, показав, що в зв”язку з службовою необхідністю 06.03.2008 року ним було підписано наказ про відкликання ОСОБА_1 з відпустки. Позивач з даним наказом не погодився, відмовився його виконувати, тому в той же день він як керівник Держземагенства таОСОБА_1 дійшли згоди про звільнення останнього за угодою сторін. Відповідну заяву позивач обіцяв надати пізніше, 07.03.2006 року ОСОБА_4 був підписаний наказ про звільнення.
Вислухавши позивача, його представника , представника відповідача, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку про часткову обгрунтованість позову з наступних мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є державним службовцем 7 рангу. З 24.07.2002 року був призначений на посаду начальника Івано-Франківського обласного управління земельних ресурсів, яке в подальшому було перетворено в Івано-Франківське обласне головне управління земельних ресурсів, з якого позивач був звільнений 19 липня 2007 року у зв”язку з реорганізацією згідно з п.1 ст.40 КЗпП України. З 27.07.2007 року призначений виконуючим обов”язки Головного управління земельних ресурсів у Івано-Франківській області, звільнений від виконання обов”язків оскаржуваним наказом за №96-кт від 07.03.2008 року на підставі п.1ст. 36 КЗпПУ.
05.03.2008 року позивачем на підставі довідки - виклику ВУЗу та погодження Держземагенства прийнято наказ про вибуття у додаткову оплачувану відпустку з 10 березня по 30.06.2008 року. Однак оскаржуваним наказом від 06.03.2008 року за №93-кт згадане погодження було скасовано.
За наслідками судового розгляду суд приходить до переконання щодо протиправності оскаржуваних наказів за №93-кт від 06.03.2008 року та за №96-кт від 07.03.2008 з огляду на нижчевикладене.
Статтею 35 ЗУ “Про державну службу” визначено право державного службовця на основну та додаткову відпустки. При цьому згідно ст.12 ЗУ ”Про відпустки” відкликання з відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. Однак жодних поважних підстав для відкликання з відпустки ОСОБА_1 відповідачем не наведено. Крім цього суд звертає увагу, що назва оскаржуваного наказу за №93-кт від 06.03.2008 року не відповідає його змісту, так як в наказі йдеться не про відкликання з відпустки, а про скасування погодження на її надання. В судовому засіданні наявності у відповідача передбачених чинним законодавством повноважень на таке скасування погодження не встановлено. За таких обставин приймаючи рішення про скасування погодження на надання відпустки відповідач, як суб”єкт владних повноважень, вийшов за межі наданих прав, тому даний наказ є протиправним та підлягає до скасування.
Згідно змісту ст.30 ЗУ “Про державну службу” державна служба припиняється із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, в тому числі і визначених п.1 ст. 36 КзППУ- за угодою сторін. Дана угода може мати місце лише при взаємній згоді на це власника або уповноваженого ним органу і державного службовця та в строк, визначений сторонами. Однак в порушення вимог ч.5 ст. 71 КАСУ відповідачем жодних заяв чи іншого підтвердження добровільного волевиявлення зі сторони ОСОБА_1 щодо припинення трудового договору суду не надано.
Колегія суддів не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_4., так як в них не міститься достатніх даних, які б підтверджували досягнення відповідної угоди, в тому числі і умов припинення трудового договору, зокрема строку припинення. Крім того видання наказу до надходження відповідної заяви від ОСОБА_1 є порушенням права останнього на державну службу, гарантованого ст.4 відповідного Закону, так як вбачається, що до подання заяви про припинення трудового договору за угодою сторін, відповідний намір позивачем ще не міг бути сформований остаточно .
Наведене свідчить про незаконність наказу за №96-кт від 07.03.2008, тому вимога позивача про його скасування підлягає до задоволення.
Однак інші вимоги позивача не грунтуються на законі та не можуть бути задоволені з наступних підстав.
Так предметом даного позову є поновлення трудових прав державного службовця, порушених його звільненням. Способом захисту порушеного права у цьому випадку є поновлення працівника на посаді, з якої його було звільнено. За таких обставин вимога про визнання незаконним наказу щодо призначення на відповідну посаду іншої особи не може розглядатись як спосіб захисту порушеного права, оскільки у випадку позитивного вирішення судом питання про поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, така особа звільняється відповідно до вимог п.6 ст. 40 КЗпПУ. Виходячи з викладеного суд вважає, що обраний в даній справі спосіб захисту порушеного права шляхом визнання незаконним наказу про призначення виконуючим обов”язки начальника Головного управління земельних ресурсів у Івано-Франківській області ОСОБА_5. та подальшого поновлення позивача на посаді начальника Головного управління земельних ресурсів у Івано-Франківській області не відповідає змісту прав позивача, а тому позов в цій частині до задоволення не підлягає.
Не підлягає до задоволення і вимога позивача про поновлення на роботі.
Так в судовому засіданні факт перебування ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління земельних ресурсів у Івано-Франківській області свого підтвердження не знайшов.
Згідно досліджених судом письмових доказів, зокрема завіреної копії наказу Держземагенства за №207-к від 27.07.2007 року (згідно пояснення представника відповідача оригінал наказу вилучено Генеральною прокуратурою України в порядку 186 КПУ України ), яка знаходиться в особовій справі позивача, встановлено, що останній з 27.07.2007 року призначений виконуючим обов”язки начальника Головного управління земельних ресурсів у Івано-Франківській області. Дана обставина підтверджується і відповідним записом за №13 в оглянутій в судовому засіданні трудовій книжці ОСОБА_1, яка згідно ст.48 КЗпП України є основним документом про трудову діяльність працівника. Крім цього в матеріалах особової справи ОСОБА_1 знаходиться лист-погодження №768/01-056/041 від 20.08.2007 року за підписом голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації Р.Ткача про згоду на призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Головного управління земельних ресурсів у Івано-Франківській області. Надання даного погодження в кінці серпня 2007 року прямо заперечує твердження позивача про можливість його призначення на посаду в липні 2007 року. Виходячи з викладеного суд не приймає до уваги подані позивачем копію наказу за №207-к від 27.07.2007 року та лист Держземагенства за №14-19-7/3880.
Крім того судом встановлено, що наказом Державного комітету України із земельних ресурсів “Про реорганізацію територіальних органів земельних ресурсів” за №15 від 22 квітня 2008 року прийнято рішення про реорганізацію територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів України.
На підставі даного наказу проведено ліквідацію Головного управління земельних ресурсів у Івано-Франківській області, 12.08.2008 року Державним реєстратором виконкому Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи, що підтверджується оглянутим в судовому засіданні Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №266269 Одночасно 12.08.2008 року зареєстровано новоутворений територіальний орган Держкомзему - Головне управління Держкомзему у Івано-Франківській області.
Відповідно до ч.1 і ч.2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов”язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до ЄДРПОУ запису про її припинення.
Правонаступництво повинно бути передбачене у рішенні (документі про створення нової юридичної особи. Однак дані про те, що Головне управління Держкомзему у Івано-Франківській області є правонаступником Головного управління земельних ресурсів у Івано-Франківській області відсутні.
Як вбачається з відповідних Типових положень завдання, повноваження та обов”язки Головного управління Держкомзему порівняно з повноваженнями та обов”язками Головного управління земельних ресурсів збільшені та розширені. Відповідно до претендентів на посаду начальника Головного управління Держкомзему пред”являються інші вимоги, ніж ті, що були до кандидатів на посаду начальника Головного управління земельних ресурсів.
Таким чином позивач не приймався на посаду начальника Головного управління Держкомзему, на цій посаді не працював, тому підстави для його поновлення в новоутвореному територіальному органі Державного комітету України із земельних ресурсів відсутні, так як поновлення на нову посаду не відповідає чинному законодавству України.
Однак оскільки публічна служба ОСОБА_1припинена відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, а поновити його на роботі неможливо, суд приходить до переконання що слід змінити підставу звільнення позивача та відповідно вважати ОСОБА_1звільненим згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Керуючись ст.ст.11, 40, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, колегія суддів
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати накази Державного агентства земельних ресурсів України №93-кт від 06.03.2008 року “Про відкликання з відпустки ОСОБА_1” та №96-кт від 07.03.2008 року “Про звільнення ОСОБА_1”
Змінити підставу звільнення позивача та вважати ОСОБА_1звільненим згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України, може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Строк подання заяви про апеляційне оскарження рахується з 18.05.09, як дня складення постанови у повному обсязі.
Головуючий В.Д. Гундяк
Судді: П.М. Черепій
О.В. Басай