ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ
03 вересня 2009 року Справа №2а-1599/09/0970
м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Басай О.В.
при секретарі Шовгенюк І.В.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1.;
представника відповідача - ОСОБА_2;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до відповідача: Державної податкової інспекції в Тлумацькому районі Івано-Франківської області
про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення форма Р №0000721700/0 від 01.06.2009 року та податкового повідомлення-рішення форма Р №0000731700/0 від 01.06.2009 року, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Тлумацькому районі Івано-Франківської області про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення форма Р №0000721700/0 від 01.06.2009 року та податкового повідомлення-рішення форма Р №0000731700/0 від 01.06.2009 року
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив, що під час проведення перевірки, працівниками Державної податкової інспекції в Тлумацькому районі Івано-Франківської області до виручки за 3-й квартал 2008 року безпідставно, в порушення ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року №727/98, включено суми попередньої оплати (авансу) за договором підряду №149 від 31.08.2008 року та №124/08 від 30.08.2008 року в сумі 432080, 00 грн. (02.09.2008 року 202380, 00 грн. - аванс по Договору №124/08, 08.09.2008 року 29700, 00 грн. - аванс по Договору №150, 11.09.2008 року 200000, 00 грн. - аванс по Договору №149). Вище перелічені Договори підряду для перевірки були надані в повному обсязі, разом із Довідками про вартість виконаних робіт. Пунктом 3.2 кожного договору передбачено можливість авансування виконаних робіт. Також для перевірки було надано виписку з банку, де вказано, що дані кошти поступили як аванс по договорах підряду. Зазначив, що під виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Вважає, що суми авансу не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у розумінні Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач перевищив граничну суму виручки (500 тис. грн.) за календарний рік порушив вимоги Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не перейшовши з наступного звітного періоду на загальну систему оподаткування, а тому відповідно до вимог законодавства були здійсненні донарахування позивачу податкових зобов'язань і застосовані штрафні (фінансові) санкції. Просить в задоволені позову відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в період з 08.05.2009 року по 22.05.2009 року відповідачем проведено планову документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів приватним підприємцем ОСОБА_3 за період з 11.10.2007 року по 31.03.2009 року. За результатами перевірки складено акт №181/17/3217004492 від 22.05.2009 року, в якому визначено порушення, а саме, неналежне ведення обліку доходів і витрат, чим порушено п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями; порушення ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в редакції 03.07.1998 року за №727/98 зі змінами та доповненнями, п. 19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року №13-92 із змінами та доповненнями та ст.13 Інструкції Про прибутковий податок з громадян («Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльності», затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993 року №12 зареєстрованої в Мінюсті 09.06.1993 року за №64 із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за перевірений період в сумі 142988, 00 грн.; порушення п.п. 7.2.8 п.7.2 ст.7, п.4.7 ст.4, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» 168/97 від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, підпункту «а» п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року за №2181-111 із змінами та доповненнями (а. с. 11-21).
01.06.2009 року відповідачем, на підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000721700/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності в сумі 142988, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення за №0000731700/0 від 01.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 486600, 00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 324400, 00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 162200, 00 грн.(а. с. 8-9).
Щодо податкового повідомлення-рішення за №0000721700/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності в сумі 142988, 00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в редакції від 03.07.1998 року за №727/98 зі змінами та доповненнями, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Згідно ст.5 вищенаведеного Указу у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
З акта перевірки №181/17/3217004492 від 22.05.2009 року вбачається, що в III кварталі 2008 року сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що надійшла на розрахунковий рахунок позивача становила 546408, 00 грн., в тому числі 432080, 00 грн. аванс по договорах підряду на здійснення відновлення внаслідок дії паводку 23-26 липня 2008 року доріг №124 від 30.08.2008 року, №149 від 31.08.2008 року та №150 від 02.09.2008 року, тобто перевищила 500 тис. грн. (а. с. 14).
Обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) понад 500 тис. грн. підтверджується банківськими виписками по розрахунковому рахунку позивача, договорами підряду та актами виконаних робіт (57-63).
Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що протягом III кварталу 2008 року сума виручки від здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищила 500 тис. грн., оскільки сума 432080, 00 грн., яка поступила в III кварталі на розрахунковий рахунок відповідно до заключних договорів підряду з Комунальним підприємством «Управлінням капітального будівництва Долинської РДА» №124 від 30.08.2008 року, №149 від 31.08.2008 року та №150 від 02.09.2008 року є авансом, і не може вважатися в III кварталі сумою, фактично отриманою за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідно до п.1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР, продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання.
Підпунктом 11.3.5 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР передбачено, що датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.
Як вбачається з матеріалів справи, кошти в сумі 432080, 00 грн., які поступила в III кварталі на розрахунковий рахунок позивача відповідно до заключних договорів підряду з Комунальним підприємством «Управлінням капітального будівництва Долинської РДА» №124 від 30.08.2008 року, №149 від 31.08.2008 року та №150 від 02.09.2008 року є попередньою оплатою - авансом, а тому сума 432080, 00 грн., яка поступила в III кварталі на розрахунковий рахунок позивача відповідно до укладених договорів підряду у розумінні Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» являється сумою фактично отриманою суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення за №0000721700/0 від 01.06.2009 року є правомірним.
Щодо податкового повідомлення-рішення за №0000731700/0 від 01.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 486600, 00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 324400, 00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 162200, 00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі Закону), підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку особа у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі, або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість)
Згідно абз.2 п.9.4 ст.9 Закону - якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 ст.2 не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.
В абз.3 п.9.4 ст.9 Закону зазначено, якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правову угоду (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку до кінця такого звітного періоду.
Відповідно до абз. 4 п.9.4 ст.9 Закону, особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за не нарахування або не сплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Судом встановлено, що позивачем укладено на протязі серпня 2008 року цивільно-правові угоди (договори), а саме: договір підряду №124/08 від 30.08.2008 року на суму 404 776, 80 грн. та договір підряду №149 від 31.08.2008 року на суму 1152055, 20 грн.
Внаслідок виконання вищеназваних угод планується здійснення оподаткованих операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два рази суму в 300000 грн., а тому згідно п.9.4.3 ст.9 вищевказаного Закону, підприємець зобов'язаний був зареєструватися як платник ПДВ до кінця звітного податкового періоду.
Згідно п.п.7.3.1 п.п. 7.3 ст.7 Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ з поставки товарів (послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталась раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (послуг), або дата оприбуткування в касі платника податків готівкових коштів; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг), дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Таким чином в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1, п.4.5 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями позивачем не задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2008 рік в сумі 321522, 00 грн., а саме за жовтень 2008 року в сумі 102376, 00 грн., листопад 2008 року в сумі - 186222, 00 грн., грудень 2008 року в сумі - 32924, 00 грн. та за січень 2009 року в сумі - 2877, 00 грн.
Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000 року у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення за №0000731700/0 від 01.06.2009 року є правомірним.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З врахування вищенаведеного, суд вважає, що вимоги позивача є не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя О.В. Басай
Постанова в повному обсязі складена 08.09.2009 року