Справа № 05/187а
"23" лютого 2007 р., 12 год. 00 хв. м. Черкаси
Господарський суд Черкаської області в складі : головуючого - судді Швидкого В.А., при секретарі Ятіній І.О., за участю представників:
від позивача: Кабаннік М.В. -за довіреністю;
від відповідача: Кострика Л.Є. - голова правління, Кірса В.В. - за довіреністю ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі
до Відкритого акціонерного товариства "Полімер"
про стягнення 5144,15 грн.,
Управлінням Пенсійного фонду України в Соснівському районі (далі-позивач) заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Полімер" (далі-відповідач) 5144,15 грн. заборгованості по відшкодуванню пільгової пенсії за період 01 вересня 2005 року по 31 жовтня 2006 року, виплаченої бувшому працівнику позивача Фоменко Л.С..
Позивач позов підтримав з підстав викладених у позовних матеріалах.
Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивує наступним.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, (далі - Закон №1058) не передбачено, що відшкодування органами пенсійного фонду витрат на виплату і доставку пільгових пенсій входить до складу і змісту поняття - "страховий внесок", а також не встановлюється обов"язок та порядок такого відшкодування страховиками.
Закон № 1058 не регулює питання відшкодування органам пенсійного фонду витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком №2, не відносить їх до складу страхових платежів та не передбачає порядок їх сплати, а навпаки, має відсилочну норму, на інше законодавство, яким визначався порядок відшкодування цих витрат, існувавший до набуття чинності Закону №1058 (тобто до 01 січня 2004 року). В зв"язку з цим посилання позивача на Закон № 1058, як на правову підставу стягнення з відповідача витрат виплату і доставку пільгових пенсій - є неприпустимий.
У відповідача відсутній об"єкт оподаткування з цих обставин, оскільки він не несе фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, а ці витрати несе безпосередньо позивач. Тому Законом №1058 імперативно не встановлено зобов"язання відповідача відшкодовувати органу Пенсійного фонду України витрат і доставку пільгових пенсій за списком №2, як то передбачено абзацом 4 п.1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов"язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97 - ВР (далі - Закон № 400).
Посилання позивача на п.п. 6.8 п.6 інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1), є також неприпустимим, адже ця Інструкція хоча і видана на підставі Закону №1058, Закону №400, проте їм суперечить, встановлюючи зокрема п.п. 6.4 - 6.8 непередбачений цими Законами порядок відшкодування органами Пенсійного фонду витрат на виплату і доставку пільгових пенсій. А тому ці пункти Інструкції № 21-1 не підлягають до застосування, а позивач, застосовуючи цей нормативний акт в цій частині, діє за межами повноважень, встановлених Законом №1058.
За вказаний у позовній заяві період сума фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій мала статус збору на обов"язкове державне пенсійне страхування (абз.4 п.1 ст. 2 Закону №400). Тому в будь якому випадку процедура узгодження та погашення такого зобов"язання мала відбутися в межах та відповідно до Закону України "Про погашення зобов"язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181. Зокрема цим Законом передбачено, що в разі, коли сума зобов"язань нараховується контролюючим органом самостійно, то відповідно до п. 6.1. Закону №2181 він зобов"язаний надіслати платнику податку податкове повідомлення (встановленої форми) з розрахунком суми заборгованості, строки погашення тощо. В разі, якщо платник податку (збору) не погоджується з таким нарахуванням, він має право узгоджувати таке зобов"язання (п. 5.2 Закону №2181). Узгоджена та несплачена сума зобов"язання є податковим боргом, який стягується в порядку, передбаченому Законом №2181, зокрема шляхом направлення органом Пенсійного фонду України подання в податковий орган (п. 6.2.1. Закону №2181) для здійснення примусового стягнення.
Неузгоджена сума зобов"язання не вважається податковим боргом та сплаті не підлягає.
Відповідачу від позивача за період з 01 вересня 2005 року по 01 листопада 2006 року податкових повідомлень в порядку, передбаченому Законом №2181 не надходило.
В зв"язку з недотриманням позивачем встановленої процедури узгодження суми податкового зобов"язання таке зобов"язання не є боргом та не підлягає до обов"язкової сплати. Тому відсутній предмет спору.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає до задоволенню.
Відповідно до п.1 ст. 1 Закону № 400 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Відповідач є платником збору на обов"язкове державне пенсійне страхування. Відповідач не заперечує, що працівник Фоменко Л.С. набув право на пенсію за віком на пільгових умовах, що передбачено п. "б" ст. 13 Закону №400.
Відповідно п.1 ст. 2 Закону № 400 для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто в даному випадку фактичні витрати на виплату і доставку пільгової пенсії гр. Фоменко Л.С.
Відповідно ч. 2 Прикінцевих положень Закону №1058 п.п. “б»-“з» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», та розділу 6 Інструкції №21-1 підприємства, на яких працівники вийшли на пенсію на пільгових умовах, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій до досягнення працівниками пенсійного віку.
Відповідно до п.6.8. Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 5144,15 грн. яка виплачена пенсіонеру Фоменко Л.С. за період з 01 вересня 2005 року по 31 жовтня 2006 року, який працював у відповідача та набув право на отримання пільгової пенсії.
Факт наявності вищевказаної заборгованості підтверджується повідомленнями з розрахунком місячної суми такого зобов»язання, яке вважається узгодженим в день отримання платником такого повідомлення.
Керуючись ст. ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Полімер", м. Черкаси, вул. Ільїна,55, код 02972670:
- на користь Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195 код 21367650 -5144,15 грн. боргу;
- в доход бюджету на рахунок № 31110095600002, банк -УДК в Черкаській області, МФО -854018, код бюджетної класифікації -22092000, символ звітності банку -095, отримувач ВДК в м. Черкаси через ДПІ ум. Черкаси -51,44 грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені відповідно до ст. 186 КАС України.
СУДДЯ В.А.ШВИДКИЙ