Постанова
Іменем України
10 березня 2009 року
Справа № 20-8/215
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Борисової Ю.В.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
представник позивача - ОСОБА_2, довіреність № 97 від 06.02.09 - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1;
позивач - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 14.04.04;
представник відповідача - Головатюк Світлана Сергіївна, довіреність № б/н від 10.02.09 - відкрите акціонерне товариство "Техком Севастополь";
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Техком Севастополь" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Ткаченко М.І.) від 30 вересня 2003 року у справі №20-8/215
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (вул. Пугачова, 37/3,Севастополь,99003)
до відкритого акціонерного товариства "Техком Севастополь" (вул. Ковпака, 5,Севастополь,99003)
про визнання права власності
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 30 вересня 2003 року у справі № 20-8/215 задоволено позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Севастопольська автобаза" про визнання права власності.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, відкрите акціонерне товариство "Севастопольська автобаза" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та прийняти нове, котрим відмовити у задоволені позовних вимог.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2003 року у справі № 20-8/215 апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Севастопольська автобаза" прийнято до провадження та призначено розгляд справи.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2003 року провадження по справі № 20-8/215 було зупинено до прийняття господарським судом міста Києва рішення за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Севастопольської міської державної адміністрації та управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації, за участю третьої особи відкритого акціонерного товариства "Севастопольська автобаза" про визнання недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 380-р від 17 березня 2003 року та свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна від 04 квітня 2003 року.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 березня 2006 року провадження по справі № 20-8/215 поновлено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2006 року провадження по справі № 20-8/215 було зупинено до набрання законної сили рішення по справі № 20-5/092 винесеного господарським судом міста Севастополя за позовом відкритого акціонерного товариства "Техком Севастополь" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу, за зустрічним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до рішення господарського суду міста Севастополя від 08 січня 2008 року у справі № 20-5/092-7/126-2/110 за позовом відкритого акціонерного товариства "Техком Севастополь" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу, за зустрічним позовом про зобов'язання вчинити певні дії, відмовлено у задоволені позовних вимог за первісним та за зустрічним позовами.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 травня 2008 року у справі № 20-5/092-7/126-2/110 апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Техком Севастополь" задоволено, рішення господарського суду міста Севастополя від 08 січня 2008 року скасовано частково.
Постановою Вищого господарського суду України від 07 серпня 2008 року у справі № 20-5/092-7/126-2/110 касаційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишена без задоволення, а постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 травня 2008 року залишена без змін.
Ухвалою Верховного суду України від 25 грудня 2008 року у справі № 20-5/092-7/126-2/110 суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовлено у прийняті касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України від 07 серпня 2008 року.
Таким чином, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 травня 2008 року у справі № 20-5/092-7/126-2/110 набрала законної сили.
Відповідно до пункту 1.1 статуту відкритого акціонерного товариства "Техком Севастополь" на підставі рішення загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Севастопольська автобаза" від 26 березня 2004 року найменування відкрите акціонерне товариство "Севастопольська автобаза" замінено на відкрите акціонерне товариство "Техком Севастополь".
Згідно пункту 1.2 статуту відкритого акціонерного товариства "Техком Севастополь" товариство є правонаступником прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольська автобаза".
Статтею 25 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливо на будь-якій стадії судового процесу.
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, судова колегія здійснила заміну відповідача у справі - відкрите акціонерне товариство "Севастопольська автобаза" на його правонаступника - відкрите акціонерне товариство "Техком Севастополь".
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 січня 2009 року, було задоволено клопотання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії стосовно спірного майна, а саме, приміщення Літ. Б II-2, Б-ІІІ, яке розташовано за адресою: місто Севастополь,вул.Ковпака,5, оскільки не прийняття таких заходів у випадку задоволення позовних вимог може призвести до порушення права власності позивача. Також, неправомірні дії відповідача або інших осіб стосовно спірного майна (знищення, пошкодження) можуть призвести до збитків позивача.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
1 листопада 1998 року між сторонами у справі було укладено договір оренди частини ангару площею 117,6кв.м. з прилеглою територією площею 58,24кв.м. розташованих на території відкритого акціонерного товариства "Севастопольська автобаза", правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство "Техком Севастополь" за адресою: місто Севастополь, вул.Ковпака,5, з правом обладнання в ньому пункту спеціалізованого обслуговування транспортних засобів (а.с.4-8 том1).
15 жовтня 2001 року між сторонами у справі було прийнято додаток №2 до договору оренди від 1 листопада 1998 року про порядок викупу орендованого приміщення, відповідно до якого орендоване фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 приміщення переходить у власність останнього з моменту внесення ним належної суми орендної плати та погашення вартості орендованого приміщення.
15 жовтня 2001 року між сторонами у справі було укладено договір № 17/10 003/10 оренди нежитлових приміщень розташованих в одноповерхової будівлі боксу-складу зберігання оборотних агрегатів загальною вартістю 98,8кв.м з правом викупу вказаного майна (а.с.13-16 том1).
Відповідно до пункту 8.1 вказаного договору № 17/10, орендоване майно переходить у власність орендаря з моменту внесення ним всієї суми належної суми оренди та погашення рахункової вартості орендованого майна.
Відповідно до експертної оцінки від 1 жовтня 2002 року ринкова вартість орендованого майна складає 37100грн.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що 15.10.2001 між відкритим акціонерним товариством "Севастопольська автобаза" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір №17/10 003/10, предметом якого є оренда нежитлового приміщення складу зберігання оборотних агрегатів, площею 98,8 м2, вартістю 15273,00грн. на строк 10 років з 20.09.2001 до 20.09.2011 з правом викупу. При цьому, майно, що орендується, використовується для створення інфраструктури по ремонту та обслуговуванню автомобілів.
Умовами договору було визначено порядок викупу майна, що орендується, а саме: викуп орендованого об'єкту нерухомості здійснюється за його розрахунковою вартістю на момент укладення цього договору. Орендоване майно переходить у власність орендаря з моменту внесення ним всієї належної суми орендної плати за весь період дії цього договору та здійснення розрахунків в погашення розрахункової вартості майна, що орендується. Викуп майна оформляється договором купівлі-продажу між орендодавцем та орендарем.
При цьому, орендар вносить 50% від розрахункової вартості майна на розрахунковий рахунок Орендодавця протягом перших 36 місяців дії цього договору, а залишок суми (50% від розрахункової вартості) підлягає внесенню на розрахунковий рахунок орендодавця, починаючи з моменту виконання пункту 8.1.1 цього договору, щоквартально в рівних частках, одночасно з перерахуванням орендної плати.
Порядок передачі та оформлення права власності на орендоване майно здійснюється сторонами за актом прийому-передачі протягом 30 календарних днів з моменту закінчення дії договору, а також здійснення орендарем останнього перерахування орендної плати та розрахункової вартості майна на розрахунковий рахунок орендодавця в порядку, викладеному в пункті 8.1 договору.
Орендар має право завершити розрахунки по викупу об'єкта, що орендується, достроково. У випадку дострокового викупу об'єкту цей договір припиняється.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що початок виплати орендної плати настає з моменту завершення монтажних, обробних і підготовчих робіт та здачі в експлуатацію об'єкту в приміщенні, що орендується, але не пізніше, ніж через рік з моменту підписання договору.
Крім того, актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2002 сторони зафіксували сплату позивачем на користь відповідача за договором оренди з правом викупу суми 40571,14грн., що включало орендну плату та вартість орендованого майна.
При цьому судова колегія звертає увагу на те, що предметом вказаного договору є оренда нежитлового приміщення складу зберігання оборотних агрегатів, площею 98,8 м2, вартістю 15273,00грн.
Судовою колегією також встановлено (справа № 20-5/092-7/126-2/110), що 23.08.2002 між відкритим акціонерним товариством "Севастопольська автобаза" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу приміщення, яким передбачено передачу у власність позивача нежитлових приміщень: частину профілакторію а/к -1 (літери Б ІІ-2, ІІІ), загальною площею 216,4м2 (реконструйованою площею 338м2), яке розташоване за адресою: місто Севастополь,вул.Ковпака,5, вартістю 37100,00грн., згідно акту оцінки без посилання на договір оренди з правом викупу від 15.10.2001 року. При цьому, пунктом 2.1 договору передбачено обов'язок покупця внести 37100,00грн. за придбані будівлі протягом 12 місяців.
31.03.2003 відкритим акціонерним товариством "Севастопольська автобаза" була надана довідка №44, в якій товариство підтвердило, що відповідач відповідно до договору оренди з правом викупу та акту оцінки нерухомості повністю виплатив всю суму за частину ангару, у зв'язку з чим заборгованості по оплаті він не має.
Таким чином, не вважається за можливе встановити на підставі цієї довідки той факт, що відповідачем була сплачена вартість нерухомого майна, визначена у договорі - частини профілакторію а/к -1 (літери Б ІІ-2, ІІІ), загальною площею 216,4м2 (реконструйованою площею 338м2), яке розташоване за адресою: місто Севастополь,вул.Ковпака,5, вартістю 37100,00грн.
11.05.2005 позивач направив відповідачу заяву про проведення заліку зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з тим, що він достроково оплатив вартість придбаного шляхом викупу об'єкту, що підтверджується платіжними дорученнями та актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2002, довідкою №44 від 31.03.2003 і за договором оренди від 15.10.2001 переплата складає 38919,11грн., яку позивач, на думку відповідача, зобов'язаний зарахувати в погашення боргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу в сумі 37100,00грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
При цьому судова колегія звертає увагу на той факт, що судом першої інстанції при вирішенні спору по суті, вказане питання взагалі не знайшло свого відображення, таким чином, висновок господарського суду про те, що позивачем фактично здійснено викуп спірного майна не заснований на доказах.
Крім цього, як вказувалось вище, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 травня 2008 року у справі № 20-5/092-7/126-2/110 апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Техком Севастополь" задоволено, рішення господарського суду міста Севастополя від 08 січня 2008 року скасовано частково та розірвано вказаний договір куплі-продажу нежитлових приміщень від 28.08.2002. Постанова апеляційної інстанції набрала законної сили.
Таким чином, факт відсутності у позивача заборгованості по оплаті за придбане майно, відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не потребує доведення при вирішенні інших спорів.
Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог за умовами додатку до договору купівлі-продажу від 23.08.2002 здійснити неможливо, оскільки вимоги не є зустрічними за своєю правовою природою.
Більш того у матеріалах даної справи відсутні будь-які докази фактичної сплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вартості нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 23.08.2002: бухгалтерські документи, платіжні доручення тощо.
Також судова колегія звертає увагу на те, що умовами спірного договору купівлі-продажу від 23.02.2002 не передбачено іншого засобу виконання зобов'язання покупця щодо порядку розрахунків ніж шляхом безготівкового перерахування готівкових коштів та внесення готівки через касу продавця в сумі 37100,00грн.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень, однак позивачем судовій колегії таких доказів надано не було.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що господарським судом при вирішенні справи не були в повній мірі встановлені обставини у справі, що призвело до прийняття неправомірного рішення.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 необґрунтованими та не заснованими на вимогах Закону, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає, отже підлягає скасуванню.
Крім цього, в процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції були вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії стосовно спірного майна, а саме, приміщення Літ. Б II-2, Б-ІІІ, яке розташовано за адресою: місто Севастополь,вул.Ковпака,5.
У пункті 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. N02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову.
А згідно статті 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
Таким чином, судова колегія вважає за необхідне скасувати вжиті заходи до забезпечення позову у зв'язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Техком Севастополь" задовольнити.
Рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Ткаченко М.І.) від 30 вересня 2003 року у справі №20-8/215 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.01.2009, шляхом заборони вчиняти певні дії стосовно спірного майна, а саме, приміщення Літ. Б II-2, Б-ІІІ, яке розташовано за адресою: місто Севастополь,вул.Ковпака,5.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Ю.В. Борисова
І.В. Черткова