Справа № 596/706/15-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/789/244/15 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч. 3 ст. 185 КК України
15 липня 2015 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
з участю - прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Гусятинського району ОСОБА_8 на вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 квітня 2015 року відносно ОСОБА_7 , -
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, тимчасово не працюючого, 20.02.2013 року засуджений Гусятинським районним судом до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, 27.02.2014 року рішенням Гусятинського районного суду звільнений від відбування покараня по закінченні істипового строку
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання, з іспитовим строком теріном на 2 (два) роки
Відповідно до п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_7 покладено наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчу інспекцію.
Вироком суду також вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Згідно вироку суду, 27 березня 2015 року, близько 21.00 години, у с. Самолусківці Гусятинського району, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_7 , з метою крадіжки чужого майна, зайшов на територію магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований по АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительці АДРЕСА_3 . Переконавшись у відсутності сторонніх осіб, шляхом зриву замекаючого пристрою хворточки вікна, проник через нього у приміщення магазину, звідки таємно викрав дві пляшки горілки ємкістю по 0.5 літра кожна, марки «Absolute Standart» вартістю 58 гривень за пляшку та загальною вартістю 116 гривень, 8 пачок сигарет «West» вартістю 16 гривень за 1 пачку на загальну суму 128 гривень та 8 пачок сигарет «President» вартістю 15 гривень за 1 пачку та загальною вартістю 120 гривень.
Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_7 , спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 364 гривні.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаного із проникненням, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.
В апеляційній скарзі, прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та юридичної кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 , вважає, що вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 квітня 2015 року підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 1 року 6 місяців обмеження волі.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що судом при обранні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання не враховано те, що він вчинив умисний та згідно ст. 12 КК України тяжкий злочини, а також в стані алкогольного сп'яніння та не вжив заходів для відшкодування завданих злочином збитків.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_7 , який заперечив проти апеляції, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України учасниками судового провадження не оспорюються, а тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, яке б сприяло запобіганню вчиненню нею нових злочинів.
Що стосується призначеного покарання ОСОБА_7 , то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає положенням, передбаченим ст.ст. 50, 65 КК України, оскільки судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Проаналізувавши всі наявні обставини по справі в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі.
При цьому, як вбачається з вироку, суд призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, врахував особу обвинуваченого, повне визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, що визнав пом'якшуючою покарання обставиною та дійшов висновку про можливість призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України звільнивши його від призначеного покарання, встановивши йому іспитовий термін із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На думку колегії суддів призначена обвинуваченому ОСОБА_7 міра покарання є законною та обґрунтованою і відповідає вчиненому ним кримінального правопорушення та даним про його особу, а також те, що завдана ним шкода є не значною і потерпіла у заяві просила його суворо не карати.
На підставі аналізу цих даних суд підставно прийшов до переконання про призначення ОСОБА_7 за вчинене ним кримінальне правопорушення міри покарання в виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК україни з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК україни.
Тому підстав змінювати йому це покарання, як про це просить прокурор в апеляції, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, суд у вироку послався на судимість ОСОБА_7 , що не відповідає дійсним обставинам провадження, оскільки останній ухвалою Гусятинського районного суду від 27.02.2014 року був звільнений від покарання, призначеного вироком Гусятинського районного суду від 20.02.2013 року за ч.3 ст.185 КК України, а тому ОСОБА_7 вважається таким, що не має судимості в силу вимог ст.89 КК України.
За вказаних обставин, на підставі ч.2 ст.404 КПК України колегія суддів приходить до висновку про необхідність виключити з вироку суду посиланя на наявність у ОСОБА_7 судимості.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Гусятинського району ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 квітня 2015 року, відносно ОСОБА_7 - без змін.
В порядку ч.2 ст.404 КПК України виключити з вироку посилання суду про наявність судимості у ОСОБА_7 , а саме: «…20.02.2013 року засуджений Гусятинським районним судом до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, 27.02.2014 року рішенням Гусятинського районного суду звільнений від відбування покарання по закінченні іспитового строку, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст.185 КК України…»
Ухвала може бути оскаржений шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2