Справа № 466/112/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/478/15 Доповідач: ОСОБА_2
26 червня 2015 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши кримінальне провадження № 12014140260000652 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Камінь-Риболов Ханкайського району Приморського краю Російської Федерації, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 10.02.2012 року Радехівським районним судом Львівської області за ч.1 ст.186, ч.1 ст.15, ч.2 ст. 186, ст.69, ст. 70 КК України на два роки позбавлення волі (звільнився з місць позбавлення волі 16.01.2014 р.), за п.6 ч.2. ст.115, ч.3 ст. 185 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_8
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2015 року,
вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2015 року ОСОБА_6 засуджений за п.6 ч.2 ст. 115, ч.3 ст.185 КК України на 15 (п'ятнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому на праві власності майна.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 постановлено рахувати з часу фактичного - з 13 жовтня 2014 року.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що він 13 жовтня 2014 року близько 19 години 30 хвилин, знаходячись в селі Вовків Перемишлянського району Львівської області на подвір"ї господарства громадянки ОСОБА_9 , 1931 року народження, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на протиправне заподіяння смерті сусідці ОСОБА_9 , з корисливих мотивів, з метою заволодіння її грошовими коштами та майном, використовуючи довірливі сусідські стосунки з потерпілою, вчинив умисне вбивство ОСОБА_9 , у ході якого, використовуючи свою переважаючу фізичну силу, утримуючи та долаючи її опір, позбавляючи останню можливості закликати на допомогу, завдав їй кулаком, а потім ножем множинні удари в голову та інші ділянки її тіла, чим заподіяв ОСОБА_9 , згідно з висновком судово-медичної експертизи за №52/14 від 19.11.2014 р.,тілесні ушкодження у вигляді синця в скроневій ділянці справа,синця на лівій щоці,синця в лівій підключичній ділянці та синця в проекції правого ліктьового суглобу,що відноситься до легких тілесних ушкоджень,а також тілесні ушкодження у вигляді двох ран на правому передпліччі,трьох ран на лівому передпліччі, п'яти ран на лівій кисті, рани на правій щоці, рани на правій вушній раковині, двох ран на підборідді,що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які в прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю не перебувають,та в даному випадку могли сприяти гострій крововтраті, а також тілесні ушкодження у вигляді ран на шиї та обличчі з пошкодженням м"язів, органів та судин, що призвели до гострої крововтрати, а саме:чотири рани на правій щоці, котрі проникають в ротову порожнину з пошкодженням м"яких тканин, органів та судин, обширну рану на шиї з повним пересіченням органів, м"язів та судин шиї, та рану на шиї, що проникли в порожнину гортані, котрі відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які були небезпечними для життя в момент заподіяння, і в даному випадку спричинили смерть потерпілої.
Продовжуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном, ОСОБА_6 , повторно, після умисного вбивства, проник у жиле приміщення ОСОБА_9 , звідки викрав чуже майно, а саме майно,яке належало потерпілій - грошові кошти в загальній сумі 24 гривні та мобільний телефон марки "Філіпс" моделі 180 вартістю 150 гривень, після чого з місця події втік .
На вирок суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
Обвинувачений ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі просить вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2015 року змінити та призначити йому більш м'яке покарання.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_6 зазначає, що при призначенні покарання судом першої інстанції не були враховані пом'якшуючі обставини, а саме, характеристика з місця навчання, молодий вік, а також те, що він навчався у школі-інтернаті.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, його захисника -на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляційної скарги - без задоволення, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення злочину, що викладені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 за п.6 ч.2 ст. 115, ч.3 ст.185 КК України у апеляційній скарзі обвинуваченого не оспорюються, а тому, у відповідності до норм ст.404 КПК України, ці обставини у апеляційному порядку не перевіряються.
Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із ст. 65 КК України та роз'ясненнями, наведеними в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
На думку колегії суддів, апеляційні доводи обвинуваченого щодо того, що ОСОБА_6 являється особою молодого віку та виховувався у школі-інтернаті - не може вважатися обставиною, що істотно знижує ступень тяжкості вчиненого ним злочину, а так само і сукупність даних про особу винного та обставин, що пом'якшують покарання, які були встановлені судом першої інстанції.
При цьому належить взяти до уваги те, що апеляційні доводи обвинуваченого про визнання вини та щире каяття, - враховані судом першої інстанції, про що свідчить зміст відповідних висновків у мотивувальній частині вироку, які стосуються об'єктивно встановлених обставин подій злочинів, кваліфікації дій обвинуваченого за п.6 ч.2 ст. 115, ч.3 ст.185 КК України та об'єктивно досліджених даних про особу обвинуваченого, які суд брав до уваги при призначені покарання у вигляді позбавлення волі строком на 15 років.
Твердження у апеляційній скарзі обвинуваченого, що призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років, не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості, колегія суддів вважає необґрунтованими і дійшла висновку про те, що при призначені цього покарання, суд у повній мірі дотримався вимог кримінального закону, що містяться у нормах ст.ст. 65, 66, 67 КК України, призначивши покарання в межах санкцій п.6 ч.2 ст. 115, ч.3 ст.185 КК України, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також дослідивши данні про особу обвинуваченого та об'єктивно встановивши, що ОСОБА_6 , раніше судимий, розкаявся у вчиненому, що є обставиною, що пом'якшує покарання, а також обставина, що його обтяжує - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, призначене судом першої інстанції покарання у такий спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що підстав для зміни вироку за доводами обвинуваченого - про зайву суворість покарання, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2015 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4