Справа № 460/2121/15-к
Провадження №1кп-460/403/15
16.07.2015 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові
кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014140410000366 від 12.12.2014 року, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, демобілізованого, непрацюючого, раніше не маючого судимості,-
в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 ч.3 КК України,-
обвинувачений ОСОБА_5 , який 21.05.2014 року був призваний на військову службу за мобілізацією та перебував на посаді сапера 2 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 2 механізованого батальойону військової частини НОМЕР_1 , яку з 03.03.2014 року переведено у вищу ступінь бойової готовності, а з 10.06.2014 року військову частину НОМЕР_1 відповідно до плану відмобілізування переведено на умовне найменування «військова частина-польова пошта НОМЕР_2 ». 24 жовтня 2014 року близько 15 год 00 хв без дозволу командира самовільно залишив військову службу та територію військової частини-польова пошта НОМЕР_2 , та вибув в АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд. В подальшому, 03.03.2015 року в денний час обвинувачений ОСОБА_5 з'явився у військову прокуратуру Львівського гарнізону та в подальшому повернувся в розташування військової частини, де доповів про своє прибуття та приступив до виконання обов'язків військової служби. Своїми діями обвинувачений ОСОБА_5 як військовослужбовець військової служби за мобілізацією в період з 24.10.2014 року по 03.03.2015 року самовільно залишив без дозволу командира місце служби та військову частину без поважних причин, тривалістю понад місяць, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.407 ч.3 КК України.
Під час досудового розслідування між сторонами кримінального провадження прокурором ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 20.06.2015 року було досягнуто та підписано угоду про визнання винуватості у скоєнні злочину, передбаченого ст.407 ч.3 КК України, за змістом якої підозрюваний ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні та зобов'язується беззастережно визнавати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, також сторони дійшли згоди щодо призначення покарання обвинуваченому за ст.407 ч.3 України у виді 02 /двох/ років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України, із звільненням від відбуття покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 /один/ рік.
2
Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст.468-470, 472 КПК України, відповідає закону України про кримінальну відповідальність за ст.407 ч.3 КК України, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування призначеного покарання на іспитовий строк, з врахуванням особи винного, обставин, що пом'якшують покарання, відсутності обставин, що обтяжують покарання. Шляхом вивчення документів кримінального провадження, опитування сторін, суд переконався, що укладення угоди є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого. При цьому, судом з'ясовано в обвинуваченого та встановлено, що він зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Крім цього, обвинуваченому роз'яснено зміст ч.ч.4, 6, 7 ст.474 КПК України, який йому зрозумілий та ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості є його відмова від здійснення прав, передбачених ч.4 ст.474 КПК України, а саме відмова права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь. Також ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст.394 та 424 КПК України, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.4, 6, 7 ст.474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі.
Після таких роз'яснень обвинувачений ОСОБА_5 не заперечив проти затвердження угоди. Прокурор та захисник також просять затвердити угоду про визнання винуватості.
Таким чином, за наслідками розгляду угоди про винуватість під час підготовчого судового засідання, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ст.407 ч.3 КК України, та призначення узгодженої сторонами міри покарання у виді позбавлення волі, із звільненням від відбуття відбуття покарання з випробуванням.
Керуючись ст.ст.368, 370, 374, 475 КПК України, суд,-
затвердити угоду від 20.06.2015 року, укладену між прокурором ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 про визнання винуватості у скоєнні злочину, передбаченого ст.407 ч.3 КК України.
ОСОБА_5 визнати винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ст.407 ч.3 КК України, та обрати покарання за ст.407 ч.3 КК України, у виді 02/два/ роки позбавлення волі.
На підставі з ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 01/один/ рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
3
Відповідно до ст.76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_5 під час іспитового строку не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Контроль за поведінкою засудженого військовослужбовця ОСОБА_5 покладається на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання засудженого.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.