465/4029/15-ц
2/465/2403/15
Іменем України
(заочне)
26.06.2015 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Мартинишин М.О.
при секретарі Кметь Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1
до ПАТ «ВіЕйБі банк» в особі відділення №25 ПАТ «ВіЕйБі банк»
про розірвання договору та стягнення коштів,-
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання договору банківського вкладу «НВУ «Квартальний» № 854851/2014 в національній валюті України, від 13.10.2014 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2», розірвання договору банківського вкладу на вимогу «Для виплат» № 26203130007102 в національній валюті від 13.10.2014 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2» та стягнути Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» на його користь 100000 гривень банківського вкладу, 16986,57 гривень нарахованих відсотків.
Позов мотивує тим, що 13 жовтня 2014 року між Публічним акціонерним товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2», в особі Експерта з продажу ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності 03/2/332 від 03.06.2014 року та ним був укладений договір банківського вкладу «НВУ «Квартальний» № 854851/2014 в національній валюті на суму 100000 грн. строком на 13 місяців, які він вніс на рахунок банку з виплатою 24.9 % річних. На виконання п. 1.2. Договору банківського вкладу, 13 жовтня 2014 року між Публічним акціонерним товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2», в особі Експерта з продажу ОСОБА_3, і що діє на підставі довіреності 03/2/332 від 03.06.2014 року та ним був і укладений договір банківського вкладу на вимогу «Для виплат» № 26203130007102, відповідно до якого грошові кошти повинні бути повернуті вкладнику на першу вимогу. Він звертався до відповідача про повернення вкладу та процентів, однак йому банк відмовив у поверненні таких коштів, оскільки відносно відповідача запроваджена тимчасова адміністрація. Вважає, що його право та інтереси порушені, а тому звернувся до суду за захистом такого. Просить позов задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності, позов підтримує повністю, просить такий задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи, на підставі ст.ст.169,224 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів(постановляє заочне рішення).
Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За вимогами ст. ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 13 жовтня 2014 року між Публічним акціонерним товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2», в особі Експерта з продажу ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності 03/2/332 від 03.06.2014 року та ОСОБА_1 був укладений договір банківського вкладу «НВУ «Квартальний» № 854851/2014 в національній валюті на суму 100000 грн. строком на 13 місяців, які ОСОБА_1 вніс на рахунок банку з виплатою 24.9 % річних.
На виконання п. 1.2. Договору банківського вкладу, 13 жовтня 2014 року між Публічним акціонерним товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2», в особі Експерта з продажу ОСОБА_3, і що діє на підставі довіреності 03/2/332 від 03.06.2014 року та ОСОБА_1 був і укладений договір банківського вкладу на вимогу «Для виплат» № 26203130007102, відповідно до якого грошові кошти повинні бути повернуті вкладнику на першу вимогу.
Позивачка звертався до відповідача про повернення вкладу та процентів, однак йому банк відмовив у поверненні таких коштів, оскільки відносно відповідача запроваджена тимчасова адміністрація.
Відповідно до ст. 8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу одна сторона, ш,о прийняла від другої сторони грошову суму, ш,о надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 1058 ЦК України, до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку, якщо інше не встановлено ЦК України або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно зі ст. 1060 ЦК України банк зобов'язаний незалежно від банківського вкладу видати вклад за договором банківського вкладу на першу вимогу вкладника.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням проведеним належним чином.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 Цивільного Кодексу України), якщо інше не встановлено главою 72 Цивільного кодексу України або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Як зазначено в ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Статтею 1075 ЦК України передбачено що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
Згідно з ч. 1 ст. 1061 ЦК України ОСОБА_2 виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.
За період з 13 жовтня 2014 року по 19 червня 2015 року позивачу повинно було нараховано відсотки за ставкою 24,9 %, що становить 16 986,57 гривень згідно розрахунку позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушували право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом..
Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. 3 ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням вищевказаного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд вважає позовні вимоги повністю доведеними, обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 243,60 грн. в користь держави.
Керуючись ст.ст. 3, 4,8,10,11,27-30,57-60,88,169, 212-215,224-225 ЦПК України, на підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 11,14, 15, 16, 321, 386, 525, 526, 530, 599, 611,624, 625, 629,1066-1075 ЦК України,-
вирішив:
позов задовольнити.
Розірвати договір банківського вкладу «НВУ «Квартальний» № 854851/2014 в національній валюті України, від 13.10.2014 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2».
Розірвати договір банківського вкладу на вимогу «Для виплат» № 26203130007102 в національній валюті від 13.10.2014 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2».
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» на користь ОСОБА_1 100000грн. (сто тисяч гривень) банківського вкладу та 16986,57 грн.(шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість гривень, п'ятдесят сім копійок).
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» 243,60 грн. (двісті сорок три гривень шістдесят копійок) судового збору в користь держави.
Заочне рішення може бути переглянуте Франківським районним судом м. Львова, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Мартинишин М.О.