Справа № 456/1847/15-ц
Провадження № 2/456/967/2015
іменем України
(заочне)
09 липня 2015 року
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Бораковського В. М. ,
при секретарі Проців І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» про визнання кредитного договору недійсним, -
встановив:
В обґрунтування позовних вимог позивачі покликаються на те, що 16 квітня 2008 року між ТзОВ КБ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №13/08, відповідно до якого відповідач надав йому кредит на купівлю автомобіля у розмірі 160000,00 гривень на умовах, визначених даним кредитним договором, зі сплатою 22 процентів річних та кінцевим терміном погашення - 06 квітня 2013 року. У забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним Договором №13/08 від 16 квітня 2008 року між ним та Банком був укладений Договір застави майна №788 від 17 квітня 2008 року. За цим договором він передав Банку у заставу транспортний засіб марки Mitsubishi Pajero Sport 3.0 LR, випуску 2008 року, р.н. НОМЕР_1, вартістю 180000,00 гривень. Укладений договір поруки від 16.04.2008 року між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Протягом 2008-2013 років ним сплачено коштів в рахунок погашення кредиту по кредитному договору №13/08 від 16.04.2008р. на суму 212252,49 грн. Він вважає, що погасив кредит з відсотками. 16 грудня 2014 року він отримав заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 жовтня 2014 року по цивільній справі N456/1537/14-ц, яким стягнуто солідарно з нього та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №13/08 від 16.04.2008 року у розмірі 175815,09 гривень та 1758,15 грн. судового збору. Оскаржуючи заочне рішення суду та ознайомившись з матеріалами справи, він довідався з виписки про операції по зарахуванню коштів за його кредитом, наданої Банком, що всі кошти йшли на погашення нарахованих відсотків. З умов кредитного договору вбачається, що кошти були наданні в споживчих цілях на купівлю автомобіля. Таким чином, кредитний договір №13/08 від 16.04.2008 року являється договором споживчого кредиту. Так, в порушення п.2 ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач не надав йому, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі, повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, чим було порушено вимоги чинного закону та поставило його в тяжке, не справедливе становище споживача в договірних зобов'язаннях, призвело до того, що він був позбавлений можливості реально оцінити суму переплати по кредиту та доцільність його отримання, а Банк проводив зарахування на рахунки на свій погляд. В кредитному договорі N13/08 від 16.04.2008 року не має відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, не має умов, які п.п.3.2, 3.4 розділу 3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» визнані обов'язковими. Не отримав він і графіку погашення платежів. Також банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для нього, як споживача, передбачений п.6.10. кредитного договору. Сплачуючи кошти в повернення кредиту, він, як споживач, був позбавлений можливості контролювати, яким чином Банк розподіляє їх на тіло та відсотки. Так як він поповнював свій поточний рахунок, а Банк самостійно розподіляв кошти. Йому не було відомо, скільки ще коштів потрібно сплатити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, покликаючись на викладені в позові обставини, не заперечив проти заочного розгляду справи та просить суд позов задоволити.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, не заперечила проти заочного розгляду справи та просить суд позов задоволити
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує повністю. Просить розглядати справу за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Скерував до суду заперечення, в обґрунтування якого покликаючись на те, що 16 квітня 2008 року між КБ «Західінкомбанк» ТзОВ (правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 13/08, відповідно до якого позичальнику ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в розмірі 160 000,00 грн. на умовах визначених кредитним договором. Позов позивачі обґрунтовують тим, що на момент укладення кредитного договору - станом на 16.04.2008 р. банком не було дотримано ряд вимог законодавства, а саме ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», розділ 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджену Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 р. Дані норми законодавства існували станом на дату укладення кредитного договору №13/08 - 16.04.2008 р. Позивач знав та міг знати на дату укладення договору про існування таких норм законодавства. Отже, днем початку перебігу строку позовної давності за позовом про визнання недійсним правочину (договору) слід вважати день вчинення правочину (укладення договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. У нашому випадку це 16.04.2008 р. Отже, строк позовної давності сплив 16.04.2011 р. Банк заявляє про застосування судом строку позовної давності у даних запереченнях на позовну заяву. Що стосується посилання позивача на те, що він з матеріалів справи № 456/153 7/14-й дізнався про те, що всі кошти, які ним сплачені зараховувались на погашення процентів, і у зв'язку з цим він тільки тоді дізнався про порушення його прав як споживача та зміг звернутися до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним, то слід зазначити, що таке твердження позивача не обґрунтовує пропуск ним трирічного строку позовної давності з поважних причин. Адже, по-перше, черговість та порядок зарахування коштів для погашення заборгованості за кредитним договором не є підставою для визнання кредитного договору недійсним. По-друге, відповідно до п. 6.3. кредитного договору №13/08 визначено, що сторони прийшли до згоди, що черговість погашення заборгованості згідно з кредитним договором визначається кредитором в односторонньому порядку, але при наявності простроченої заборгованості по процентам при надходженні від позичальника коштів на погашення заборгованості згідно даного договору у першу чергу погашається прострочена заборгованість по процентах. Також черговість погашення визначена ст. 534 ЦК України, відповідно до якої у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. По-третє, спір про правильність та правомірність черговості зарахування грошових коштів для погашення кредиту не є рівноцінним позову про визнання кредитного договору недійсним, та має бути предмет розгляду у іншій справі. По-четверте, позичальник ОСОБА_1 жодного разу не звертався до Банку за інформацію про стан виконання кредитного договору та про наявність/відсутність заборгованості по ньому. Крім того, норми законодавства, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, дотриманні банком у повному обсязі при укладенні кредитного договору №13/08 від 16.04.2008 р. Зокрема, кредитний договір від 16.04.2008 р. містить всі істотні умови згідно ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, суму кредиту, термін повернення кредитних коштів, розмір та умови сплати процентів, умови повернення тіла кредиту, права, обов'язки сторін, можливість дострокового повернення кредиту, тощо. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України) кредитного договору №13/08, при його укладенні було досягнуто домовленостей щодо всіх його умов. Позичальником було укладено кредитний договір №13/08 та отримано кредитні кошти на умовах, що визначені даним договором, що ним не заперечується. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Однак, позивачем не надано жодних підтверджених належними доказами обґрунтувань у чому ж полягає даний істотний дисбаланс. Натомість, кредитні кошти були отримані позичальником ОСОБА_1 у повному обсязі на умовах, що визначені кредитним договором №13/08. Однак, неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №13/08 призвело до виникнення його заборгованості перед ПАТ «Західінкомбанк». Посилання позивача на те, що Банком не було надано йому як споживачу інформації про умови кредитування є безпідставними та необґрунтованими. Вся інформація щодо умов кредитування відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» була надана ОСОБА_1 На доданих документах є підпис позичальника ОСОБА_1
Враховуючи, що представник відповідача не з'явився в судове засідання будучи належним чином повідомленим, а також беручи до уваги думку позивача ОСОБА_1 та його представника, позивача ОСОБА_2, тому судом проведено заочний розгляд справи.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
ТзОВ КБ «Західінкомбанк» перед укладенням кредитного договору надав позичальнику 07.04.2008р. ОСОБА_1 інформацію про: суму кредиту, термін користування, на що видаються позикові кошти, що слугує забезпеченням ризику непогашення кредиту, орієнтовну суму оплати за нотаріальні послуги, вартість страхування т/з, розмір відсоткової ставки за користування позиковими коштами, розмір одноразової плати банку за обслуговування і супровід кредиту, сукупну вартість кредиту, про що ОСОБА_1 особисто розписався.
Як вбачається з кредитного договору №13/08 від 16.04.2008р., ТзОВ КБ «Західінкомбанк» (Кредитор) надає ОСОБА_1 (Позичальнику) кредит на купівлю автомобіля у розмірі 160000,00 грн. на умовах, визначених даним кредитним договором, із сплатою 22 проценти річних. Термін користування кредитними коштами встановлюється до 06.04.2013р. включно, а в разі не виконання ОСОБА_1 будь-якої з умов даного договору - до першої письмової вимоги ТзОВ КБ «Західінкомбанк».
Пунктом 3.2.1. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасне повернення одержаних кредитних коштів згідно графіку погашення, який є невід'ємною частиною даного договору, сплату нарахованих відсотків та належне виконання інших умов даного договору.
Також, в п. 6.3. кредитного договору передбачено, що Сторони дійшли згоди, що черговість погашення заборгованості, згідно з кредитним договором, визначається Кредитором в односторонньому порядку, але при наявності простроченої заборгованості по процентам при надходженні від Позичальника коштів на погашення заборгованості згідно даного кредитного договору у першу чергу погашається прострочена заборгованість по процентам.
В п. 6.10. зазначено, що Позичальник ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту. Детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань позичальника викладений в додатку до кредитного договору, який є його невідємною частиною.
16.04.2008р. ТзОВ КБ «Західінкомбанк» надало ОСОБА_1 інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, про що він особисто розписався.
З договору поруки від 16.04.2008р. вбачається, що ОСОБА_2 (Поручитель)зобов'язується перед ТзОВ КБ «Західінкомбанк» (Кредитор) відповідати за виконання ОСОБА_1 (Позичальник), в повному обсязі усіх зобов'язань Позичальника, що випливають з кредитного договору №13/08 від 16.04.2008р. і додаткових до нього договорів, укладених між Кредитором і Позичальником. Поручитель і Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
Як вбачається з договору застави майна від 17.04.2008р., зареєстрованого в реєстрі за №788, ОСОБА_1 (Заставодавець) передає в заставу ТзОВ КБ «Західінкомбанк» (Заставодержатель) у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №13/08 від 16.03.2008р. транспортний засіб марки Mitsubishi Pajero Sport 3.0 LR, випуску 2008 року, р.н. НОМЕР_1, вартістю 180000,00 гривень.
17.04.2008р. ОСОБА_1 повідомлений про орієнтовні витрати при оформленні, користуванні і повному погашені кредиту, про що він особисто розписався.
Додатковою угодою №1 від 01.10.2008р. внесено зміни в п. 1.1. Кредитного договору №13/08 від 16.04.2008р., а саме змінено розмір процентів річних з 22 до 23.
Додатковою угодою №2 від 20.11.2008р. внесено зміни в п. 6.1. Кредитного договору №13/08 від 16.04.2008р., а саме змінено період нарахування відсотків.
Додатковою угодою №3 від 01.12.2009р. внесено зміни в п. 3.2.1. та 3.2.3. Кредитного договору №13/08 від 16.04.2008р., а саме зміст п. 3.2.1. викладено у новій редакції: забезпечити своєчасне повернення одержаних кредитних термін не пізніше 06.04.2013р., нарахованих відсотків та належне виконання інших умов даного договору; в п. 3.2.3. змінено рахунки кредитора для сплати відповідних платежів позичальником по кредитному договору №13/08.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.10.2014р. ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» заборгованості за кредитним договором №13/08 від 16.04.2008 року у розмірі - 175815,09 гривень та 1758,15 гривень судового збору, а всього 177574,05 гривень.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (сплатити гроші).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Як вбачається з п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
В п. 8 згаданої постанови зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК ( 435-15 ) тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що у зв'язку з укладеним кредитним договором №13/08 від 16.04.2008 року, договором застави майна №788 від 17 квітня 2008 року та договору поруки від 16 квітня 2008 року між ТзОВ КБ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли договірні відносини, спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків.
Беручи до уваги те, що позивачі дізналися про порушення їхнього права 16 грудня 2014 року, коли отримали заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 жовтня 2014 року по цивільній справі N456/1537/14-ц, тому, виходячи з вимог ст.ст. 257, 261 ЦК України, суд вважає, що строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом ними не порушений.
Суд не бере до уваги покликання позивача та його представника на ненадання йому відповідачем в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, орієнтовану сукупну вартість кредиту, окремого письмового документу з детальним розписом загальної вартості кредиту, оскільки такі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються наявними у справі письмовими доказами, які сумнівів у своїй належності та допустимості не викликають.
Також, суд не бере до уваги покликання позивача та його представника на ненадання йому відповідачем графіку погашення платежів, оскільки дана умова договору, виходячи з його виду та змісту, не є істотною умовою. Крім цього, в укладеній з ТзОВ КБ «Західінкомбанк» Додатковій угоді №3 від 01.12.2009р. умова про «повернення коштів згідно графіку погашення, який є невід'ємною частиною даного договору» була вилучена з кредитного договору №13/08 від 16.04.2008р., що підтверджує неістотність даної умови, яка була закладена в п.3.2.1. цього договору
Слід зауважити, що позичальник ОСОБА_1 здійснював відповідні платежі за кредитним договором №13/08 від 16.04.2008р., про що він сам ствердив в судовому засіданні, що підтверджує визнання ним умов даного кредитного договору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що при укладенні кредитного договору №13/08 від 16.04.2008р. сторони дотрималися вимог, передбачених ст.ст.203, 627, 628 та 638 ЦК України, суду не наведено доказів порушення відповідачем вимоги ст. 203 ЦК України, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 236, 526, 548, 627, 628, 638 ЦК України, суд -
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору №13/08 від 16.04.2008 року, укладеного між ТзОВ КБ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк», та ОСОБА_1, договору застави майна №788 від 17 квітня 2008 року, укладеного між ТзОВ КБ «Західінкомбанк» і ОСОБА_1 та договору поруки від 16 квітня 2008 року, укладеного між ТзОВ КБ «Західінкомбанк» та ОСОБА_2 - відмовити.
Копію заочного рішення скерувати відповідачу.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.
Рішення виготовлено в одному примірнику і має силу оригіналу.
Головуючий-суддя ОСОБА_4