Справа № 457/1750/13-ц
провадження №2/457/443/13
про забезпечення позову
06 листопада 2013 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
в складі головуючої-судді ОСОБА_1
з участю секретаря Луцької І.І.
розглянувши заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову,-
До Трускавецького міського суду подано позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Позивач подала до суду належним чином оформлену заяву про забезпечення позову, в якій просить в порядку забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_3 і знаходяться у неї або в інших осіб на суму 60,000 доларів США та 3441,00 грн. та заборонити ОСОБА_3 виїзд за межі України до вирішення позову по суті. Заяву мотивує тим, що існує висока ймовірність того, що відповідачка є пенсіонеркою, ніде не працює і офіційних доходів не має. Однак їй відомо, що вона володіє достатнім майном для погашення цієї заборгованості. Виїзд ОСОБА_3 за кордон може унеможливити стягнення заборгованості у випадку задоволення судом її позову.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що заява підлягає до часткового задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно зі ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлені законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну» громадянинові України у випадку, якщо діють неврегульовані договірні зобов'язання, то до виконання зобов'язань або розв'язання спору може бути відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон.
Згідно з ч.ч. 2, 4 ст.6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну» громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п.1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено. Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.
Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну» передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.
Звертаючись до суду з заявою щодо встановлення тимчасового обмеження відповідача у виїзді за кордон, всупереч вимогам ч.2 ст.151 ЦПК України заявник не надала відомостей, необхідних для виконання можливого забезпечення позову. Так заявником не надано інформацію щодо наявних у відповідача паспорта для виїзду за кордон, який дає їй право виїзду за кордон. Вилучення паспорта громадянина України, який не затриманий в порядку кримінального переслідування, є порушенням його конституційних прав. Тому суд не може обмежити відповідача у праві пересування, вільного вибору місця проживання, права вільно залишати територію України, яке їм гарантовано Конституцією України.
Беручи до уваги вищенаведене та для усунення обставин, які можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, суд приходить до висновку, що необхідно накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_3 і знаходяться у неї або в інших осіб на суму 60,000 доларів США та 3441,00 грн. В решті вимог, зокрема заборонити ОСОБА_3 виїзд за межі України до вирішення позову по суті, відмовити, оскільки заявник не надала суду доказів того, що відповідачка має намір тимчасово або на постійне проживання виїхати за кордон, а також має відповідні візи на виїзд чи бажає їх отримати, чи має відповідачка закордонний паспорт, чи зверталася у компетентні органи за видачею закордонного паспорту.
На підставі наведеного та керуючись ст. 151, 152, 153 ЦПК України, с у д -
Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.
Накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_3 і знаходяться у неї або в інших осіб на суму 60,000 доларів США та 3441,00 грн.
В решті заявлених вимог - відмовити.
Копію ухвали для негайного виконання направити відділу Державної виконавчої служби Трускавецького міського управління юстиції у Львівській області.
Копію ухвали після її виконання направити ОСОБА_3.
Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Трускавецький міський суд протягом пґяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: ОСОБА_1