14.07.2015 р. Справа№ 914/2045/15
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом:Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал»
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Армапобутсервіс»
про:стягнення 377800,81 грн. (з яких: 236982,93 грн. - основний борг; 17890,20 грн. - пеня; 113090,74 грн. - інфляційні; 9836,94 грн. - 3% річних)
Суддя: Цікало А. І.
При секретарі: Корчинському О.І.
Представники:
Позивача:Когут А.С. - представник (довіреність від 19.01.2015 р. №10-332)
Відповідача:не з'явився
23.06.2015 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 2111 поступила позовна заява від Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Армапобутсервіс» про стягнення 401985 грн. 21 коп. (з яких: 236982,93 грн. - основний борг; 42074,60 грн. - пеня; 9836,94 грн. - інфляційні; 113090,74 грн. - 3% річних).
Ухвалою суду від 26.06.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 14.07.2015 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору №100225 про подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізаційної мережі не здійснив оплату за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 236982,93 грн. Крім того, відповідачу нараховано 42074,60 грн. - пені, 9836,94 грн. - інфляційних втрат, 113090,74 грн. - 3% річних.
10.07.2015 р. до суду за вх. №28890/15 та вх.№28889/15 поступили документи на виконання вимог ухвали суду, заява про виправлення описки, в якій позивач клопотав про виправлення описки в першому абзаці прохальної частини позовної заяви, а саме просить вважати правильним таке: «Прийняти рішення про стягнення з Відповідача на користь ЛМКП «Львівводоканал» 236982,93 грн. - основного боргу, 42074,60 грн. - пені, 113090,74 грн. - інфляційних втрат, 9836,94 грн. - 3% річних». Крім того, подав уточнення до позовної заяви в частині стягнення пені, якою просить стягнути з відповідача 17890,20 грн. пені.
Оскільки ст. 22 ГПК України не передбачено право позивача на подання заяви про уточнення позовних вимог, тому суд, виходячи із змісту заяви позивача про уточнення до позовної заяви, а також із змісту позовної заяви, розцінює заяву позивача про уточнення до позовної заяви як зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені.
У суду відсутні підстави вважати, що зменшення позивачем розміру позовних вимог суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому приймає зменшення розміру позовних вимог.
Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві, враховуючи заяву про виправлення описки та заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені.
Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву не представив, проти позову не заперечив, явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, хоч був належно повідомлений про час та місце судового розгляду справи про, що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось до суду за вх. №27935/15.
Підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
16.09.2004 р. між Львівський міським комунальним підприємством «Львівводоканал» (надалі - позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Армапобубсервіс» (надалі - відповідач) укладено Договір №100225 про подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізаційної мережі (надалі - Договір).
02.02.2007 р. зазначений Договір було переукладено, у відповідності до умов якого позивач надавав послуги водопостачання та водовідведення в гуртожиток за адресою: м. Львів, вул. Тичини, 14.
Відповідно до п. 3.4 Договору, абонент (відповідач) до 30 числа поточного місяця проводить оплату послуг згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Львівводоканалу за відрахуванням 2% касового збору.(Касовий збір враховується Львівводоканалом при розрахунках за надані послуги). При цьому,у першу чергу, погашається заборгованість абонента.
Однак, відповідач не дотримувався умов договору та не сплачував кошти за надані позивачем послуги водопостачання та водовідведення в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у період з 01.09.2011 р. по 01.05.2015 р. на суму 236983,93 грн.
Гарантійним листом від 21.06.2013 р. відповідач визнав заборгованість перед позивачем на загальну суму 142762,00 грн., яку зобов'язувався сплатити в повному обсязі. Проте відповідач доказів виконання зобов'язання суду не надав.
Станом на день розгляду справи судом, не погашена заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення становить 236982,93 грн., доказів протилежного суду не надано.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу , якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).
Статтею 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 3.4. Договору абонент до 30-го числа поточного місяця проводить оплату послуг згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача за відрахуванням 2% касового збору. (Касовий збір враховується позивачем при розрахунках за надані послуги). При цьому, в першу чергу, погашається заборгованість абонента.
Як встановлено судом, відповідачем не виконано умов Договору та не сплачено кошти за послуги водопостачання та водовідведення в повному розмірі, внаслідок чого, в період з 01.09.2011 р. по 01.05.2015 р., утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 236982,93 грн.
За таких обставин суд вважає, вимоги позивача про стягнення з відповідача 236982,93 грн. заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог встановлених ГК України, ГПК України та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 1, 4, 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів, за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Проте, розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 4.2. Договору, при несплаті або частковій несплаті за надані послуги, абонент сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу починаючи з 1-го числа місяця наступного за розрахунковим.
Позивачем до матеріалів справи долучено розрахунок пені, згідно з яким позивачем нараховано відповідачу 17890,20 грн. пені. Суд перевіривши поданий розрахунок, зазначає, що нарахована сума пені обґрунтована та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також три 3% річних від простроченої суми. Таким чином, в силу вищенаведених правових норм та договірних умов, існують усі підстави для стягнення з відповідача 113090,74 грн. інфляційних збитків, 9836,94 грн. - 3% річних, що є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 грн.
Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
За подання позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8039 грн. 70 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 04.06.2015 р. № 9934 на суму 4385 грн. 70 коп. та платіжним дорученням від 18.06.2015 р. № 10262 на суму 3654 грн. 00 коп. (долучено до матеріалів справи).
Отже, позивачем сплачено судовий збір на 483 грн. 68 коп. більше ніж встановлено законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, сума судового збору у розмірі 483 грн. 68 коп. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, як внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Судовий збір у розмірі 7556 грн. 02 коп., відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 174, 193, 229, 230, 231 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 612, 625, 901, 903 ЦК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. ст. ст. 43, 45, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Армапобутсервіс» про стягнення 377800 грн. 81 коп. (з яких: 236982,93 грн. - основний борг; 17890,20 грн. - пеня; 113090,74 грн. - інфляційні; 9836,94 грн. - 3% річних) - задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Армапобутсервіс» (вул. Тичини, буд. 14, м. Львів, 79068; ідентифікаційний код 32969845) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (вул. Зелена, буд. 64, м. Львів, 79017; ідентифікаційний код 03348471) 377800 грн. 81 коп. (з яких: 236982,93 грн. - основний борг; 17890,20 грн. - пеня; 113090,74 грн. - інфляційні; 9836,94 грн. - 3% річних) та 7556 грн. 02 коп. судового збору.
3. Повернути Львівському міському комунальному підприємству «Львівводоканал» (вул. Зелена, буд. 64, м. Львів, 79017; ідентифікаційний код 03348471) з Державного бюджету України частину судового збору в розмірі 483 грн. 68 коп., сплаченого згідно платіжного доручення від 18.06.2015 р. № 10262.
4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17 липня 2015 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Цікало А.І.