01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26
"07" липня 2015 р. Справа № 911/2406/15
за позовом державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство», с. Валя Кузьміна Глибоцького району Чернівецької області,
до відповідача фізичної особи-підприємця Микитіна Івана Степановича, с. Строгонівка Сімферопольського району,
про стягнення 26 562,00 грн.
Суддя О.В. Конюх
представники сторін:
від позивача: Джурюк Г.І., уповноважений, довіреність від 26.01.2015р. №31;
від відповідача: не з'явився
позивач - державне підприємство «Чернівецьке лісове господарство», с. Валя Кузьміна Глибоцького району Чернівецької області, звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 04.06.2015р. №350 до відповідача - фізичної особи-підприємця Микитіна Івана Степановича, с. Строгонівка Сімферопольського району, в якому просить суд стягнути з відповідача 26 562,00 грн. основного боргу за договором від 11.05.2012р. №160/2012 та судові витрати в сумі 1 827,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання умов договору від 11.05.2012р. №160/2012 поставлено, а відповідачем прийнято товар згідно за накладною на загальну суму 86 732,00 грн. Відповідач свої грошові зобов'язання належним чином не виконав та за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 26 562,00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Частиною першою ст. 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено поняття «тимчасова окупована територія України» і встановлено особливий правовий режим цієї території (стаття 4), особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Так, статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» змінено територіальну підсудність судових справ у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях. Зазначеною статтею Закону передбачено, зокрема, забезпечення розгляду справ господарського суду Автономної Республіки Крим господарським судом Київської області, господарського суду міста Севастополя - господарським судом міста Києва, Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2015р. позовну заяву державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» до фізичної особи-підприємця Микитіна Івана Степановича про стягнення 26 562,00 грн. прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/2406/15 та призначено розгляд справи в засіданні господарського суду на 07.07.2015р.
В судове засідання 07.07.2015р. з'явився повноважний представник позивача. Відповідач у судове засідання 07.07.2015р. свого представника не направив, витребувані ухвалою суду від 12.06.2015р. документи та відзив на позов не подав, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив.
Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України (підпункт 3.9.2 пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції») у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.
Розглянувши позов державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство», с. Валя Кузьміна Глибоцького району Чернівецької області (далі по тексту - ДП «Чернівецький лісгосп»), до відповідача - фізичної особи-підприємця Микитіна Івана Степановича, с. Строгонівка Сімферопольського району АР Крим (далі по тексту - ФОП Микитін І.С.), вислухавши пояснення представників позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).
Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 11.05.2012р. між ДП «Чернівецький лісгосп» (продавець) та ФОП Микитіним І.С. (покупець) Договір №160/2012 (далі - Договір), згідно якого продавець зобов'язується передати в повну власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - стільці згідно специфікації та накладної.
Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 86 732,00 грн. та здійснено часткову оплату отриманого товару на суму 52 170,00 грн.
Так, на підтвердження факту поставки визначеного Договором товару позивачем подано суду копію прибутково-видаткової накладної від 07.06.2012р. №1001 на загальну суму 86 732,00 грн., оригінал якої позивачем було надано для огляду в судовому засіданні, і за якою суд достовірно може ідентифікувати відповідача, як особу, яка отримала товар від позивача на виконання укладеного між ними Договору. При цьому підписання покупцем прибутково-видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Згідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до пункту 3.1. Договору покупець розраховується з продавцем грошовими коштами, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця товару, який вказано нижче або внесенням готівки в касу протягом 30 банківських днів з моменту отримання товару. За таких обставин, строк оплати отриманого за накладною від 07.06.2012р. товару є таким, що настав.
Відповідно до частини першої ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Позивач визнає наявність кредиторської заборгованості позивача (ДП «Чернівецький лісгосп») перед відповідачем (ФОП Микитін І.С.) на момент спірної поставки в сумі 52 170,00 грн. та зараховує зазначену заборгованість в рахунок оплати за отриманий за накладною від 07.06.2012р. товар.
Також, позивачем подано копії платіжних доручень та банківських виписок з рахунку ДП «Чернівецький лісгосп», які підтверджують часткову оплату відповідачем грошових коштів, а саме: 5 000,00 грн. (платіжне доручення від 16.07.2012р. №3), 1 000,00 грн. (платіжне доручення від 19.09.2012р. №N12VI38262), 1 000,00 грн. (платіжне доручення від 03.10.2012р. №N10D234038), 1 000,00 грн. (платіжне доручення від 28.11.2012р. №N12VI36674).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд ухвалою від 12.06.2015р. про порушення провадження у справі №911/2406/15 зобов'язував відповідача подати суду документи, що підтверджують сплату останнім грошових коштів за прибутково-видатковою накладною згідно Договору. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати коштів за поставлений товар в розмірі, більшому, ніж визнає позивач, не надав, доказів повернення отриманого товару або пред'явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару суду не представив, відповідно доводи позивача не спростував.
За таких обставин, на підставі залучених до матеріалів справи письмових доказів судом встановлено, що залишок основного боргу за отриманий товар, строк оплати якого настав, становить 86 732,00 грн. - 60 170.00 грн. = 26 562,00 грн.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договорів та простроченням ним своїх грошових зобов'язань, позивач неодноразово звертався до ФОП Микитіна І.С. з претензіями від 01.03.2013р. №166, від 30.01.2014р. №107 щодо сплати заборгованості (копії претензій та відповідних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку УДППЗ «Укрпошта» залучені до матеріалів справи.
Також у звязку з існуванням вказаної простроченої заборгованості позивач звертався до прокурора Сімферопольського району (листи від 01.03.2013р. № 167 та від 19.06.2013р. № 460) для відповідного прокурорського реагування.
Доказів того, що відповідач належним чином погасив заборгованість за Договором, матеріали справи не містять та суду не подано.
Таким чином, повно та обґрунтовано дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки позивача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.
Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - фізичної особи - підприємця Микитіна Івана Степанвича на користь позивача - державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» основної заборгованості за Договором від 11.05.2012р. №160/2012 в розмірі 26 562,00 грн.
У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до статті 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» до фізичної особи-підприємця Микитіна Івана Степановича задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Микитіна Івана Степановича (97582, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Строгонівка, вул. Лікарська, буд. 3, кв. 47, ідентифікаційний номер 2223518591)
на користь державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» (60411, Чернівецька обл., Глибоцький район, с. Валя Кузьмина, вул. Головна, буд. 25, ідентифікаційний код 00274453)
26 562,00 грн. (двадцять шість тисяч п'ятсот шістдесят дві гривні нуль копійок) основного боргу,
1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Повний текст рішення підписано 17.07.2015р.
Суддя О.В. Конюх