ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.07.2015Справа №910/13199/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "СТАНДАРТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОЙ АРАСПЕЛ"
про стягнення 33 248 415,77 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
від позивача: Кобець, О. В. за довіреністю б/н від 22.06.2015
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "СТАНДАРТ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОЙ АРАСПЕЛ" (відповідач) про стягнення 33248415,77 грн. згідно умов Кредитного договору № 136/КЛ-1114 (про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії) від 26.11.2014, (далі - Кредитний договір), з яких: 30000000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 2526575,34 грн. - заборгованість по сплаті процентів, 594863,01 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 126977,42 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов вищенаведеного Кредитного договору позивач надав відповідачу кредит, проте в порушення умов кредитного договору відповідач у встановлений строк кредитні кошти позивачу не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, в зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 порушено провадження у справі № 910/13199/15 та призначено розгляд справи на 22.06.2015 о 10:30 год.
В судове засідання, призначене на 22.06.2015, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 28.05.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
В судове засідання, призначене на 22.06.2015, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 28.05.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи у разі нез'явлення представників сторін в судове засідання та неподання витребуваних доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 відкладено розгляд справи на 13.07.15 о 10:30 год.
В судове засідання, призначене на 13.07.2015 представник позивача з'явився.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 13.07.2015, не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 28.05.2015, 22.06.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Як зазначено у п. 3.9.1 п. 3.9 вищезазначеної постанови пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Так, поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 та від 22.06.2015 направлені відповідачу за адресою: 01601, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 16А, вказаною у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 наведеної постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Обставини, які б перешкоджали вирішенню спору в судовому засіданні 13.07.2015, судом встановлені не були.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.07.2015 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 13.07.2015, звернувся до суду з клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду. Клопотання судом задоволено, залучено судом до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 13.07.2015, надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.07.2015 відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
Між Публічним акціонерним товариством "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "СТАНДАРТ" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОЙ АРАСПЕЛ" (відповідачем) 26.11.2014 укладено Кредитний договір № 136/КЛ-1114 (про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії).
За Кредитним договором відповідачу було надано кредит у сумі 25000000,00 грн. з остаточним терміном повернення 25.11.2015 та сплатою 26,5% за користування кредитом.
Додатковим договором № 4 від 12.12.2014 до Кредитного договору було збільшено ліміт кредитування до 35000000,00 грн.
Зібрані в матеріалах справи докази свідчать, що згідно умов Кредитного договору позивачем станом на 27.04.2015 було перераховано на рахунки відповідача 35000000,00 та повернуто відповідачем кредитні кошти в розмірі 5000000,00 грн.
12.12.2014 сторони уклали Додатковий договір № 4 до Кредитного договору № 136/КЛ-1114 від 26.11.2014, відповідно до якого виклали Додаток № 2 до Кредитного договору у новій редакції, зокрема, визначили, що відповідач зобов'язується виплачувати позивачу суму кредиту відповідно до погодженого графіка.
Ст. 4.1 Кредитного договору сторони погодили, що проценти за користування кредитом нараховуються позивачем у валюті кредиту до дня його погашення на суму фактичного щоденного залишку заборгованості відповідача за кредитом.
Відповідно до ст. 4.5. Кредитного договору відповідач зобов'язувався сплачувати нараховані позивачем проценти не пізніше десятого числа місяця наступного за календарним місяцем користування кредитом.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що відповідач належним чином не виконував зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом та зобов'язання щодо погашення кредиту траншу.
Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позов та конррозрахунок позовних вимог суду не надав та не надіслав.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі укладений Кредитний договір від 26.11.2014, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 ЦК України та ст.ст. 345-349 параграфа 1 глави 35 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін з надання та повернення грошових коштів (кредиту) та сплати процентів.
Згідно норми ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Зокрема, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Приписами ч. 1 ст. 1049 встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.. 1048 ЦК України.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Наявна в матеріалах справи виписка по особовому рахунку відповідача свідчить про надання йому позивачем кредитних коштів. В той же час, докази належного виконання відповідачем умов Кредитного договору, зокрема, в частині сплати відсотків в сумі 2526575,34 грн. та повернення кредитних коштів в сумі 30000000,00 грн. в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 3.7. Кредитного договору позивач має право вимагати дострокового погашення заборгованості за цим договором у повному обсязі, зокрема, у разі порушення та/або неналежного виконання обов'язку по сплаті процентів (п 3.7.1), або у разі порушення та/або неналежного виконання обов'язку по погашенню кредиту ( п. 3.7.2).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Згідно із п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 9.3., 9.4. Кредитного договору, при невиконанні зобов'язань щодо погашення кредиту траншу та/або сплати процентів з користуванням кредитом відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Таким чином, оскільки зобов'язання щодо погашення кредиту траншу та сплати процентів з користуванням кредитом, отриманого на підставі Кредитного договору кредиту, відповідачем було порушене, то у відповідача виник обов'язок сплати пені відповідно до умов ст. ст. 9.3., 9.4. Кредитного договору.
З урахуванням умов ст. ст. 9.3., 9.4. Кредитного договору та вищенаведених правових норм, суд прийшов до висновку про те, що розрахунок сум пені за несвоєчасне погашення кредиту траншу та сплати процентів з користуванням кредитом здійснений позивачем арифметично вірно.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, обгрунтований контррозрахунок позовних вимог відповідачем суду не наданий.
Отже, зважаючи на встановлені обставини справи, приписи правових норм викладених вище, а також здійснивши перевірку наданого позивачем Розрахунку заборгованості позичальника станом на 27.04.2015, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 30000000,00 грн. заборгованості по кредиту, 2526575,34 грн. заборгованості по сплаті процентів, 594863,01 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 26.02.2015 по 26.06.2015, 126977,42 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів за період з 01.03.2015 по 26.04.2015 є обгрунтованими, нормативно та документально доведеними, а тому підлягають задоволенню повністю.
Здійснюючи розгляд справи по суті судом враховано рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002, відповідно до якого кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Відповідно до зазначеного, позивач отримав право на звернення до суду з позовом про захист його прав.
Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" станом на 01.01.2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080,00 грн.).
Ціна позову становить 33 248 415,77 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 73080,00 грн. (60 розмірів мінімальної заробітної плати).
Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку (п. 22 ч. 1 ст. 5). Фактично з даним позовом до суду звернулось Публічне акціонерне товариство "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "СТАНДАРТ", від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "СТАНДАРТ" І. Ю. Грицак, призначений рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.02.2015 № 38 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "СТАНДАРТ". Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.05.2015 № 101 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "СТАНДАРТ" повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб І. Ю. Грицак були продовжені.
Враховуючи наведені норми, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 73080,00 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526, 549, 599, 611, 625, 626, 1046, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 189, 193, 230, 232, 345 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОЙ АРАСПЕЛ" (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 16А; ідентифікаційний код 39366441), на користь Публічного акціонерного товариства "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "СТАНДАРТ" (04071, м. Київ, вул. Почайнинська, 45; ідентифікаційний код 36335426) 30000000,00 (тридцять мільйонів грн. 00 коп.) заборгованості по кредиту, 2526575,34 (два мільйони п'ятсот двадцять шість тисяч п'ятсот сімдесят п'ять грн. 34 коп.) заборгованості по сплаті процентів, 594863,01 (п'ятсот дев'яносто чотири тисячі вісімсот шістдесят три грн. 01 коп.) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 126977,42 (сто двадцять шість тисяч дев'ятсот сімдесят сім грн. 42 коп.) пені за несвоєчасне погашення процентів.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОЙ АРАСПЕЛ" (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 16А; ідентифікаційний код 39366441), судовий збір в розмірі 73080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.07.2015 р.
Суддя Гумега О.В.