ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.07.2015Справа №910/12815/14
За позовом Приватного підприємства "Альянс краси"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МЕГАХІМ"
про стягнення 14749,77 дол. США, що еквівалентно 175200,71 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: Мохнюк Д.М. за довіреністю б/н від 19.08.2014
від відповідача: не з'явився
Приватне підприємство "Альянс краси" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МЕГАХІМ" (відповідач) про стягнення 14749,77 дол. США, що еквівалентно 175200,71 грн. за Контрактом № 1212 від 12.12.2013, з яких: 14720,38 доларів США заборгованості за поставлений товар, 29,39 доларів США штрафу. Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Контракту № 1212 від 12.12.2013 позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов вказаного контракту зобов'язання стосовно своєчасної оплати поставленого обладнання не виконав, що призвело до виникнення заборгованості за поставлений товар. Стосовно підсудності даного спору Господарському суду міста Києва позивач послався пункти 11.1, 11.2 Контракту, згідно змісту яких сторони узгодили, що всі суперечності, які можуть виникнути в процесі виконання Контракту, сторони вирішують шляхом переговорів, якщо сторони не дійшли згоди, спір передається на розгляд в Господарський суд м. Києва (Україна).
При прийнятті позовної заяви до розгляду судом було встановлено, що відповідач по справі є нерезидентом, адресою реєстрації якого є: 220140, Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Ліщинського, буд. 8, пом. 420, при цьому інформація про наявність представництва позивача на території України відсутня.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 р. (суддя Бондаренко Г.П.) позовну заяву Приватного підприємства "Альянс краси" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МЕГАХІМ" про стягнення 14 749,77 дол. США, що еквівалентно 175 200,71 грн., прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/12815/14, розгляд справи призначено на 21.10.2014 р., провадження у справі зупинено, у зв'язку із зверненням із судовим дорученням про надання правової допомоги (вручення документів) до Господарського суду міста Мінська. Відповідне судове доручення направлено до Господарського суду міста Мінська 03.07.2014 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 р. суд поновив провадження у справі для розгляду справи в судовому засіданні 21.10.2014 р. та дослідження виконання судового доручення у справі № 910/12815/14, відклав розгляд справи на 17.03.2015 р. о 10:00 год., ухвалив звернутись з судовим дорученням до Господарського суду міста Мінська про вручення відповідачу цієї ухвали в порядку, визначеному ст. 5 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності 1992 р., учасниками якої є Україна і Республіка Білорусь, зупинив провадження у справі № 910/12815/14, у зв'язку із звернення з судовим дорученням про надання правової допомоги (вручення документів) до Господарського суду міста Мінська. Відповідне судове доручення направлено до Господарського суду міста Мінська 23.10.2014 р.
Судове засідання, призначене на 17.03.2015 р., не відбулось, у зв'язку із припиненням повноважень щодо здійснення правосуддя у судді Бондаренко Г.П.
Розпорядженням Керівника апарату від 17.03.2015 р. № 04-23/245 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/12815/14.
В порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України справу № 910/12815/14 передано на розгляд судді Гумезі О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2015 поновлено провадження у справі № 910/12815/14, справу № 910/12815/14 прийнято до провадження судді Гумеги О.В., призначено розгляд справи на 13.07.2015 о 10:00 год., ухвалено звернутись з судовим дорученням до Господарського суду міста Мінська про вручення відповідачу цієї ухвали в порядку, визначеному ст. 5 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності 1992 р., учасниками якої є Україна і Республіка Білорусь, зупинено провадження у справі № 910/12815/14, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, у зв'язку із необхідністю звернення Господарського суду міста Києва із судовим дорученням до Господарського суду міста Мінська з проханням про направлення документів відповідачу, який є резидентом Республіки Білорусь.
08.04.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2015, а саме три примірники зазначеної ухвали суду з нотаріально засвідченим перекладом.
14.04.2015 Господарський суд міста Києва звернувся до Господарського суду міста Мінська з проханням про направлення документів відповідачу, який є резидентом Республіки Білорусь.
06.05.2015 через відділ діловодства суду від Господарського суду міста Мінська надійшла ухвала №74-7ип/2015 від 27.04.2015 про прийняття до розгляду судового доручення Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 поновлено провадження у справі № 910/12815/14, розгляд справи призначено на 13.07.2015 о 10:00 год., ухвалено сторонам у справі не направляти цю ухвалу, оскільки про час та місце судового розгляду вони були повідомлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2015 у справі № 910/12815/14.
В судове засідання, призначене на 13.07.2015, представник позивача з'явився.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 13.07.2015, не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 20.03.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений шляхом звернення Господарського суду міста Києва з судовими дорученнями до Господарського суду міста Мінська про вручення відповідачу ухвал Господарського суду міста Києва в порядку, визначеному ст. 5 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності 1992 р., учасниками якої є Україна і Республіка Білорусь. При цьому матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до Господарського суду міста Києва
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Обставини, які б перешкоджали вирішенню спору в судовому засіданні 13.07.2015, судом встановлені не були.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.07.2015 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2015 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.
Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем подані не були.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.07.2015 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
12.12.2013 Приватне підприємство "Альянс краси", юридична особа за законодавством України (продавець, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МЕГАХІМ" (Общества с ограниченной ответственностью "ТОРГОВЫЙ ДОМ "МЕГАХИМ"), юридична особа за законодавством Республіки Беларусь (покупець, відповідач), уклали Контрактом № 1212 (надалі - Контракт).
Відповідно до п. 1.1. Контракту продавець (позивач) поставляє покупцю (відповідачу) на умовах FCA склад виробника (Україна, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Синяк, вул. Леніна, 65А) згідно Інкотермс 2000: товар, у відповідності до Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною Контракту, а покупець здійснює оплату поставленого товару згідно умов Контракту.
Пунктом 2.1. Контракту, зокрема, визначено, що ціни на товар встановлені в доларах США і вказані в Специфікації №1.
Відповідно до п. 2.3. Контракту та Специфікації №1 від 12.12.2013 до Контракту, загальна сума Контракту становить 14692,96 доларів США.
Згідно п. 5.1 Контракту покупець здійснює 100% оплату вартості Контракту протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати фактичного митного очищення даної партії товару.
Оплата здійснюється в доларах США (п. 5.2 Контракту).
Відповідно до п. 6.1. Контракту товар повинен бути поставлений протягом 4 (чотирьох) тижнів з дня підписання Контракту.
Пунктами 7.4 та 7.5 Контракту визначено, що датою відвантаження є дата, вказана в транспортній накладній, а датою поставки є дата оформлення транспортної накладної.
В той же час, відповідно до п. А4 положень FCA, закріплених у Інкотермс Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), що затверджені Міжнародною торговельною палатою та введені в дію з 01.01.2000 р., поставка вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.
Як зазначив позивач, ним на виконання умов Контракту 17 грудня 2013 року було здійснено поставку товару вартістю 14692,96 доларів США та 27,42 доларів США, що супроводжувалась наступними документами: міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0035286 від 17 грудня 2013 року, вантажними митними деклараціями №100270001/2013/565993 та №100270001/2013/565994 від 17 грудня 2013 року з додатками, рахунками-фактурами № АК000015202 та № АК000015210 від 12 грудня 2013 року з відмітками Київської регіональної митниці.
Таким чином, позивачем належним чином та в повному обсязі було виконано свої зобов'язання за Контрактом. Проте, відповідач, в порушення умов Контракту, не здійснив оплату поставленого позивачем товару за Контрактом.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату коштів за поставлений товар, у відповідь на які відповідач надіслав на адресу позивача Гарантійний лист від 21 квітня 2014 року, яким фактично визнав прострочену заборгованість за поставлений товар та гарантував погасити відповідну заборгованість, зокрема за Контрактом № 121 від 12.12.2013.
Відповідно до п. 8.4. Контракту сторони узгодили, що у випадку порушення строків оплати на строк більше 4 днів покупець (відповідач) оплачує на користь продавця (позивача) штраф в розмірі 0,2% вартості Контракту. Таким чином, розмір штрафу за Контрактом, за розрахунком позивача, становить: 14 692,96 * 0,2% = 29,39 доларів США.
З урахуванням наведеного, позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача заборгованість за Контрактом № 1212 від 12.12.2013 в загальній сумі 14749,77 доларів США, з яких: 14720,38 доларів США заборгованості за поставлений товар, 29,39 доларів США штрафу.
Відповідач по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МЕГАХІМ" (Общества с ограниченной ответственностью "ТОРГОВЫЙ ДОМ "МЕГАХИМ") - є нерезидентом, адресою реєстрації якого є: 220140, Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Ліщинського, буд. 8, пом. 420.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема, і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначені Законом України "Про міжнародне приватне право ".
Приписами ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Згідно п. 1. ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Відповідно до п.п. 11.1, 11.2 Контракту № 1212 від 12.12.2013 передбачено, що всі суперечності, які можуть виникнути в процесі виконання Контракту, сторони вирішують шляхом переговорів. Якщо сторони не дійшли згоди, спір передається на розгляд в Господарський суд м. Києва (Україна). Рішення спору в Господарському суді м. Києва, що набрало чинності, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 cт. 32 Закону "Про міжнародне приватне право" зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.
Згідно ч. 3 ст. 32 Закону "Про міжнародне приватне право", якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.
В зв'язку з тим, що в Контракті відсутнє посилання на вибір права, що підлягає застосуванню, до його змісту застосовується право України, оскільки місцезнаходження продавця (позивача) - на території України.
Враховуючи наведені положення законодавства та умови Контракту, суд дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду в Господарському суді міста Києва та до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство України.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач відзив на позов та докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.
Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Вищенаведені умови Контракту № 1212 від 12.12.2013 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний контракт є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
По матеріалам справи судом встановлено, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Контрактом, а саме: на виконання умов Контракту 17 грудня 2013 року здійснив поставку відповідачу товару вартістю 14692,96 доларів США та 27,42 долари США, що підтверджується наступними документами: міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0035286 від 17 грудня 2013 року, вантажними митними деклараціями №100270001/2013/565993 та №100270001/2013/565994 від 17 грудня 2013 року з додатками, рахунками-фактурами № АК000015202 та № АК000015210 від 12 грудня 2013 року з відмітками Київської регіональної митниці.
Проте, відповідач, в порушення умов Контракту, не здійснив оплату поставленого позивачем товару за Контрактом, яка станом на час розгляду спору по суті становить 14720,38 доларів США (14692,96 доларів США + 27,42 доларів США = 14720,38 доларів США).
Під час розгляду спору по суті позивач вказав, що відповідач не погасив заборгованість у наведеній сумі за поставлений товар. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.
Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства "Альянс краси" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МЕГАХІМ" (Общества с ограниченной ответственностью "ТОРГОВЫЙ ДОМ "МЕГАХИМ") про стягнення 14720,38 доларів США заборгованості за поставлений товар на підставі Контракту № 1212 від 12.12.2013, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Судом встановлено, що дії відповідача щодо порушення строків оплати поставленого позивачем товару є порушенням умов Контракту та підставою для сплати відповідачем штрафу, визначеного пунктом 8.4 Контракту.
Так, відповідно до п. 8.4. Контракту сторони узгодили, що у випадку порушення строків оплати на строк більше 4 днів покупець (відповідач) оплачує на користь продавця (позивача) штраф в розмірі 0,2% вартості Контракту.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу, суд дійшов, що останній виконаний позивачем арифметично вірно та у відповідності до встановлених обставин справи, пунктів 5.1, 8.4 Контракту.
Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 29,39 доларів США штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на приписи ст. 49 Господарського кодексу України та повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 3504,01 грн. повністю покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 123, 124, 125 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МЕГАХІМ" (Общества с ограниченной ответственностью "ТОРГОВЫЙ ДОМ "МЕГАХИМ") (220140, Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Ліщинського, буд. 8, пом. 420; реєстраційний номер 191259316) на користь Приватного підприємства "Альянс краси" (03038, Україна, м. Київ, вул. Ямська, будинок 28-А; ідентифікаційний номер 31240335) 14720,38 доларів США (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять доларів США 38 центів) заборгованості за поставлений товар, 29,39 доларів США (двадцять дев'ять доларів США 39 центів) штрафу, 3504,01 грн. (три тисячі п'ятсот чотири гривні 01 копійок) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.07.2015.
Суддя Гумега О.В.