83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
27.02.07 р. Справа № 17/196
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Ломовцевої
При секретарі судового засіданні Бєліковій Н.А.
за участю:
Прокурора
Представників сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Державне підприємство «Донецька залізниця» в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень м. Донецьк
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Узлівська» м. Горлівка
про стягнення 9890 грн. 64 коп.
СУТЬ СПОРУ: В судовому засіданні 06.02.2007р. оголошувалась перерва до 27.02.2007р., відповідно до ст.77 ГПК України.
Державне підприємство «Донецька залізниця» в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Узлівська» м. Горлівка про стягнення 9890 грн. 64 коп. збору за зберігання вантажу.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 32 вагони з вантажем, що надходили на адресу відповідача у період 08-10.01.06р. були затримані на підходах до станції призначення Трудова, а саме -на залізничній станції Микитівка, де знаходились понад нормативно встановлений термін безоплатного зберігання через неможливість прийняття їх станцією Трудова з вини відповідача. У зв'язку з чим позивачем за накопичувальною карткою № 170142 від 17.01.2006р. був нарахований збір за зберігання; на договір про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 26005 від 29.11.2005р., договір про подачу та забирання вагонів на залізничну під'їзну колію, що належить залізниці при ст. Трудова Донецької залізниці № 1/19 від 23.09.2002р., акти загальної форми, накопичувальну картку № 170142 від 19.01.2006р., накази про затримку вагонів, акти про затримку вагонів, акт двосторонньої звірки про знаходження вагонів на коліях станції Трудова Донецької залізниці, телефонограми-повідомлення про затримку вагонів, втяг з книги закріплення вагонів гальмовими башмаками по ст. Трудова Донецької залізниці, розрахунок суми боргу, претензію, відповідь на претензію; на ст.ст. 36, 46, 129, 137 Статуту залізниць України, п. 9 «Правил користування вагонами та контейнерами», затверджених наказом міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за № 165/3458 (далі: Правила користування)..
Відповідач надав відзив на позов від 20.12.2006р., проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ст.ст. 119, 129 Статуту залізниць України, п.п. 8, 9, 10 Правил користування.
Позивач надав заперечення на відзив на позов відповідача та протокол службового розслідування та розбіжності часу прибуття спірних вагонів на ст. Микитівна по справі № 17/196 від 14.02.2007р.
Строк розгляду справи продовжено за клопотанням сторін відповідно до ст. 69 ГПК України.
В судовому засіданні були досліджені оригінали залізничних накладних та відомостей обліку надходження рядового вугілля на збагачувальну фабрику.
Справу розглянуто з урахуванням вимог ст. 11112 ГПК України.
В судовому засіданні оглянуті оригінали залізничних накладних і відомості обліку, надані позивачем та відповідачем.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Між позивачем та відповідачем укладено договір про подачу та забирання вагонів на залізничну під'їзну колію, що належить залізниці при ст. Трудова Донецької залізниці № 1/19 від 23.09.2002р. Пунктом 9 даного договору передбачено, що відповідач сплачує залізниці, в тому числі, додаткові збори та плати.
29.11.2005р. між сторонами був укладений договір про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 26005, пунктом 3.2 якого передбачена плата за надані залізницею додаткові послуги.
08.01.2006р. до станції Микитівка Донецької залізниці надійшли 32 вагони з вантажем, які транспортувалися залізницею на адресу відповідача до станції призначення Трудова. На підставі наказів №№ 29 від 08.01.06р. та 32 від 09.01.06р. станцією Микитівна були складені акти про затримку вагонів (форми “ГУ-23а») №№ 31 -37. Зазначені вагони простояли на станції Микитівка до 10.01.2006р., після чого були відправлені за призначенням.
За накопичувальною карткою № 170142 від 19.01.2006р. позивач нарахував відповідачу збір за зберігання вантажів у 32 вагонах за період їхнього простою на станції Микитівка, який відповідач не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до господасрького суду.
Згідно ч.1 ст.129 Статуту залізниць України (далі: Статут) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. За ч. 2 ст. 129 Статуту комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Згідно ч. 4 ст. 129 Статуту в усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Відповідно до ст. 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно п. 5 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністрансу України від 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 866/5087 (далі: Правил) якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у термін, встановлений ст. 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Виходячи з п. 8 Правил користування у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми (форми «ГУ-23»), який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. При цьому, у даному пункті приписи про те, що такий акт має складатися при затриманні вагонів лише на станції призначення - відсутні. Тобто, передбачений п. 8 Правил користування акт загальної форми за підписами представників станції та вантажовласника має складатися як при затриманні вагонів на станції призначення, так і на підходах до неї.
В якості доказів затримки вагонів позивач посилається на відповідні акти про затримку вагонів (форми «ГУ-23а») та накази про затримку вагонів з вантажем на адресу відповідача по ст. Микитівка, де накази про тимчасове обмеження відносно пеервезень Укрзалізниця має право вводити по узгодженню з Мінтрансом. Представлені позивачем акти про затримку вагонів не можуть бути належним доказом, що підтверджує позовні вимоги.
Відповідно до п. 8 Правил акт загальної форми складається у разі затримки вагонів на станції та підписується представниками станції та вантажовласника. Тому ствердження позивача про дотримання п.п. 8, 9, 10 Правил та представлені в матеріали справи акти про затримку вагонів форми ГУ-23а, як на належний доказ сплати збору за зберігання вантажу є безпідставними з огляду на приписи ст. 34 ГПК України.
Виходячи з приписів ст. 6 Статуту залізнична накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, основним перевізним документом встановленої форми, що супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення. Відповідно до п. 5.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084 станція заповнює графи перевізного документа - проставляються відмітки: «повідомлення передано (час, дата)», «подача затримки внаслідок ... (зазначається причина затримки, дата, час)», ця відмітка проставляється, якщо причина затримки залежала від одержувача. Відмітки завіряються підписом працівника станції і календарним штемпелем.
З представлених позивачем актів про затримку вагонів вбачається наступне:
- згідно акту про затримку вагонів № 30 - вагони №№ 63491989, 67663609, 65488405, 67918557 прибули до станції Микитівка 09.01.2006р. о 01год. 05хв., тоді як згідно залізничних накладних №№ 52813922, 52813920, 52813918 на зазначені вагони, вони прибули до станції Микитівка 09.01.2006р. о 14год. 50хв.
- згідно акту про затримку вагонів № 31 - вагони №№ 60645447, 64200512 прибули до станції Микитівка 09.01.2006р. о 01год. 05хв., тоді як згідно залізничних накладних №№ 52438378, 52438377 на зазначені вагони, вони прибули до станції Микитівка 09.01.2006р. о 14год. 50хв.
- згідно акту про затримку вагонів № 32 - вагони №№ 65752982, 67197285, 60917044, 64537020 прибули до станції Микитівка 09.01.2006р. о 02год. 10хв., тоді як згідно залізничній накладній № 52632341 на зазначені вагони, вони прибули до станції Микитівка 09.01.2006р. о 14год. 50хв.
- згідно акту про затримку вагонів № 33 - вагони №№ 56971559, 56971567 прибули до станції Микитівка 09.01.2006р. о 04год. 05хв., тоді як згідно залізничних накладних №№ 52621639, 52621638 на зазначені вагони, вони прибули до станції Микитівка 09.01.2006р. о 14год. 50хв.
Наказ про затримку перелічених вище вагонів № 29 бав виданий 08.01.2006р. о 09год. 50хв., тобто раніше ніж виникли обставини (прибуття вагонів) для його видачі.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що згідно листа шахти ім. Ленна ДП «Артемвугілля» № 07/2539 від 15.09.2006р. вагони №№ 63491989, 67663609 були здані до перевезення 08.01.2006р. о 16год. 50хв., а вагони №№ 65488405, 67918557 - 08.01.2006р. о 12год. 00хв., залізниця не мала підстав для затримки вагонів на станції Микитівка, оскільки дані вагони не прибули до зазначеної станції 08.01.2006р. о 09год. 50хв. Таким чином, представлені позивачем акти про затримку вагонів суд вважає такими, що не можуть бути визнані доказом, підтверджуючим правомірність затримки вагонів на підходах до станції призначення з вини одержувача вантажу.
Відповідно до представлених відповідачем залізничних накладних, вагони за актами (форми ГУ-23а) №№ 30, 31, 32, 33 прибули до станції підходів (станція Микитівка) 09.01.2006р. о 14год. 50хв. та відправлені до станції призначення 10.01.2006р. о 14год. 45хв., тобто в межах терміну безоплатного зберігання, передбаченого п. 8 Правил зберігання вантажів.
При прийнятті рішення судом також враховано наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України “Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
За приписами п. “а» ст. 5 Статуту Правила перевезень вантажів, одним із складових яких є “Правила зберігання вантажів», мають затверджуватись на підставі цього Статуту
Жодна з норм Статуту не надає права залізниці нараховувати та стягувати збір за зберігання вантажів у вагонах, затриманих на підходах до станцій призначення.
Таким чином, п. 8 “Правил зберігання вантажів» внесений до цих правил наказом Міністерства транспорту України від 31.01.2004 р. № 54, не відповідає вимогам Статуту, у зв'язку з чим з урахуванням приписів ч. 2 ст. 4 (за яким господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України) при прийнятті судом рішення взагалі застосовуватись не може.
Враховуючи викладене вище позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.
В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.
На підставі ст. 19 Конституції України, Закону України “Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України, Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністрансу України від 25.02.1999р. № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за № 165/3458, Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністрансу України від 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 866/5087, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 82-85, 11112 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В :
У задоволені вимог Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Узлівська» м. Горлівка про стягнення 9890 грн. 64 коп. збору за зберігання вантажу відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту його прийняття.
Суддя Ломовцева Н.В.