09 липня 2015 року справа № 823/1176/15
м. Черкаси
12 год. 45 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гараня С.М.,
при секретарі - Попельнусі Ю.І.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - за довіреністю,
представника третьої особи ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» ОСОБА_3 - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» про зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду з позовом звернулася ОСОБА_1, в якому просила зобов'язати відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції зареєструвати обтяження шляхом заборони перереєстрації на іншого власника право приватної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 (Леніна), що в м. Черкаси до припинення дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
В подальшому, заявою від 12.06.2015 р. позивач уточнила позовні вимоги та просила:
- визнати незаконною реєстрацію в Державному реєстрі прав на нерухоме майно квартири АДРЕСА_2 (Леніна), що в м. Черкаси за ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», що проведена відділом реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції;
- зобов'язати відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції виключити з Державного реєстру прав на нерухоме майно запису про реєстрацію квартири АДРЕСА_2 (Леніна), що в м. Черкаси за ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 отримала кредит в іноземній валюті в ПАТ «Банк «Фінанси та кредит». В якості заставного майна для забезпечення виконання кредитного зобов'язання виступила квартира АДРЕСА_2 (Леніна), що в м. Черкаси, яка належала позивачці на праві приватної власності та була єдиним місцем проживання для неї та її родини. В зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, банківська установа на підставі рішення суду визнала за собою право власності на вищевказане житлове приміщення та в подальшому звернулась до відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, який в порушення положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» перереєстрував вищевказане житлове приміщення на ПАТ «Банк «Фінанси та кредит». ОСОБА_1 вважає такі дії суб'єкта владних повноважень протиправними, оскільки на період дії вищевказаного Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, що і стало підставою звернення до суду.
Представник позивача в судове засідання прибув та в повному обсязі підтримав вимоги позовної заяви ОСОБА_1, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
Представник відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції до зали судового засідання не прибув, заявою від 10.06.2015 р. просив проводити розгляд справи за його відсутності, на підставі наявних матеріалів справи, при вирішенні позовних вимог поклався на розсуд суду.
Представник третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, як такого що є безпідставним та необґрунтованим.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи встановлено, що 20.04.2007 р. між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі його Філії «Полтавське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», (із 30.09.2010 р. правонаступником є ПАТ «Банк «Фінанси та кредит») був укладений кредитний договір № 656-ЧД (а.с.5-7).
За умовами пункту 2.1 кредитного договору, банк надав позивачеві кредит на суму 95000 дол. США, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності. Оплата за користування кредитними коштами - проценти в розмірі 10 % річних з строком повернення до 19.04.2027 р.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 656-ЧД, 20.04.2007 р. між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» укладений іпотечний договір № 656-ЧД (а.с.8-9), згідно якого позивач передала в іпотеку фінансовій установі нерухоме майно, а саме: АДРЕСА_3 (Леніна), що в м. Черкаси, в рахунок забезпечення повернення кредитних ресурсів.
Позивач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювала зарахування коштів на погашення заборгованості по кредиту (порушила умови кредитного договору), що спонукало фінансову установу звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.03.2014 р. у справі № 2314/6287/12 за позовом ПАТ «Банк» Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа - відділ ГІРФО УМВС України в Черкаській області, орган опіки та піклування м. Черкаси про звернення стягнення на предмет іпотеки, позовну заяву фінансової установи задоволено частково, а саме звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 86,1кв.м, жилою площею 56,3кв.м під номером 1, що знаходиться в будинку під номером 38, розташованому по вул. Леніна, в м. Черкаси, власником якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, шляхом визнання права власності на зазначену квартиру за ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору 656-ЧД, 20.04.2007 р.
У відповідності до відмітки на копії зазначеного рішення, яка міститься в матеріалах справи, суд встановив, що воно набрало законної сили 06.05.2014р.
В подальшому, ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернулось до відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції для проведення перереєстрації за собою (на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.03.2014 р. у справі № 2314/6287/12) предмету іпотечного договору: АДРЕСА_3 (Леніна), що в м. Черкаси, який був укладений в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 656-ЧД від 20.04.2007 р.
16.03.2015 р. державним реєстратором реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції перереєстровано на ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» право приватної власності на АДРЕСА_3 (Леніна), що в м. Черкаси.
Вважаючи такі дії суб'єкта владних повноважень протиправними, оскільки останні були вчинені в порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», позивач звернулася до суду за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. № 1952-IV (далі - Закон № 1952) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону № 1952, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За приписами ч. 1 ст. 4 Закону № 1952, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Суд наголошує, що ст. 15 Закону № 1952 визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Зокрема, ч. 1 зазначеної статті визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (ч. 4 ст. 15 Закону № 1952).
Підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень визначені ст. 19 вказаного закону, зокрема в п. 5 ч. 1 зазначеної статті передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Суд наголошує, що у відповідності до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 р. (надалі - Закон № 2453), судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України, що прямо кореспондується із ст.124 Конституції України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
У відповідності до вимог ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.03.2014 р. у справі № 2314/6287/12, яке набрало законної сили, за ПАТ «Банк» «Фінанси та кредит» визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 (Леніна), що в м. Черкаси, в рахунок погашення заборгованості перед зазначеною фінансовою установою по кредитному договору 656-ЧД від 20.07.2007р.
Таким чином, оскільки вказаним рішенням за ПАТ «Банк» «Фінанси та кредит» визнано право власності на спірне житлове приміщення, беручи до уваги, що вказане рішення набрало законної сили, а також з урахуванням положень ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд дійшов висновку, що в даному випадку дії відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції по реєстрації в Державному реєстрі прав на нерухоме майно квартири АДРЕСА_2 (Леніна), що в м. Черкаси за ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» є законними, обґрунтованими та такими, що в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (п. 5 ч. 1 ст. 19), а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Натомість, суд зазначає, що на даний час діє Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 р. № 1304-VII (надалі - Закон № 1304).
У відповідності до ч. 1 п. 1 вказаного Закону, протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Тобто, вказаним Законом передбачено ряд обов'язкових умов за наявності яких не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави та/або предметом іпотеки.
Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» був укладений іпотечний договір № 656-ЧД за умовами якого ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передала в іпотеку фінансовій установі спірне нерухоме майно. В судовому засіданні представник позивача також наголосив, що АДРЕСА_3 (Леніна), що в м. Черкаси використовується позивачкою, як єдине та постійне місце проживання для себе та своєї родини. Представником фінансової установи зазначене твердження жодним чином спростовано не було. Судом також встановлено, що на даний час у власності ОСОБА_1, або членів її родини не знаходиться інше нерухоме житлове майно.
Оцінюючи в сукупності встановлені судом обставини, а також даючи правову оцінку положенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 щодо заборони відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції проводити перереєстрацією права власності квартири АДРЕСА_4, що в м. Черкасах, на іншого власника, до припинення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 в даному випадку підпадає під дію зазначеного Закону, який на даний час є проміжним регулятором правовідносин між позичальником та фінансовою установою, що дозволяє без втрат для обох сторін вирішити спірне питання щодо права власності предмету застави/іпотеки, яке виступає в якості забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору 656-ЧД від 20.04.2007 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги задовольнити частково.
Заборонити відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції проводити перереєстрацією права власності квартири АДРЕСА_4, що в м. Черкасах, на іншого власника, до припинення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 р. № 1304-VII.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 36 грн. 54 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя С.М. Гарань
Повний текст постанови виготовлено 14.07.2015 р.