Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
Харків
15 липня 2015 р. № 820/6119/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лук'яненко М.О.,
за участі секретарі судового засідання Звягіна Я.І.,
представників сторін:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 ОСОБА_4 до головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить суд: скасувати висновок головного управлінням Державної міграційної служби України в м. Києві від 30.10.2014 року щодо громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, видану безстроково.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що головним управлінням Державної міграційної служби України в м. Києві висновком від 30.10.2014 року скасовано посвідку на постійне проживання в Україні на ім'я громадянина ОСОБА_7 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_4. Позивач, вважає висновок незаконним та необґрунтованим, а дії відповідача при винесенні оскаржуваного висновку такими, що не відповідають Конституції України та чинному законодавству України.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечувала, надала до суду письмові заперечення, позиція яких повністю збігається з викладеною судовому засіданні, де вказала, що рішенням ВГІРФО Печерського РВ ГУМВС України в м. Києві 24.06.2003 року позивач документований посвідкою на постійне проживання в Україні відповідно до абзацу 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію". 26.05.2015 року представник позивача звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області про здійснення обміну посвідки позивачу у зв'язку із досягненням 45-річного віку. 27.05.2015 року ГУ ДМС України в Харківській області, надав відповідь на заяву представника позивача та повідомив про відсутність можливості здійснення обміну посвідки у зв'язку із тим, що рішенням ГУ ДМС України в місті Києві від 30.10.2014 року громадянину ОСОБА_6 ОСОБА_4 скасовано висновок про оформлення позивачу посвідки на постійне проживання в Україні, виданої 24.06.2003 року серії КИ №038248/106843. При прийнятті зазначеного рішення ГУ ДМС України в місті Києві виходив з того, що громадянином ОСОБА_6 ОСОБА_4 пропущено шестимісячний строк звернення із заявою про видачу посвідки на постійне проживання. Таку заяву необхідно подати у строк до 07 лютого 2002 року, натомість позивач звернувся із вказаною заявою лише 10.06.2003 року. Враховуючи вказане, позивача визнано таким, що не мав дозволу на імміграцію в Україну, посвідку на постійне проживання серії КИ №038248/106843 визнано недійсною та прийнято рішення про необхідність її вилучення. Просила ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач, головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві у судове засідання не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Суд, вислухавши позицію представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи встановлено, що громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.
Матеріалами справи підтверджено, що 24.06.2003 року позивач документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії КИ №038248/106843 відповідно до абзацу 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" (а.с. 42).
Судом встановлено, що висновком від 30.10.2014 року скасовано посвідку на постійне проживання в Україні видану безстроково (а.с. 8-10).
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію".
Так, відповідно до ст. 1 вищенаведеного Закону імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.
Відповідно абз.4 п.4 Прикінцевих Положень Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 року, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом ОСОБА_7 ОСОБА_5 ОСОБА_6 та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.
Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію", посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.
Стаття 12 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".
Суд звертає увагу на те, що при наданні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні відповідач, головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві, проводив перевірку підстав залишення на постійне проживання в Україні позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну не виявив та надав позивачу посвідку на постійне проживання в Україні КИ №038248/106843.
Також, суд зазначає, що при повторній перевірці, підстав для скасування посвідки передбачених ст. 12 Закону України "Про імміграцію" встановлено не було.
З урахуванням наведеного вище, суд приходить висновку, що головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області не наведено жодних правових підстав, якими законодавцем визначено перелік законних підстав для прийняття рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні гр. СРВ ОСОБА_3 ОСОБА_4.
Юридична обставина, з якою закон пов'язує виникнення певних прав особи зворотної дії не має. Фактична підстава, на яку посилається відповідач, мала існувати на момент первісного рішення про надання дозволу на імміграцію позивача та видачу посвідки.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області ні документально, ні нормативно не довів законності прийнятого ними рішення у вигляді висновку про скасування посвідки ОСОБА_3 ОСОБА_4 на постійне місце проживання.
Приймаючи до уваги вище зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги громадянина ОСОБА_7 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_4 підлягають задоволенню в частині скасування висновку головного управлінням Державної міграційної служби України в м. Києві від 30.10.2014 року щодо громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1
Щодо позовної вимоги про зобов'язання головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, видану безстроково, суд зазначає, що на момент розгляду справи в суді, посвідка на постійне проживання в Україні видана громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_4 відповідачами не вилучалась, а тому, враховуючи відсутність протиправності дій відповідачів щодо вилучення посвідки позивача, дана вимога задоволенню не підлягає.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку задовольнити адміністративний позов ОСОБА_3 ОСОБА_4 в частині скасування висновку головного управлінням Державної міграційної служби України в м. Києві від 30.10.2014 року щодо громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_3 ОСОБА_4 до головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати висновок головного управлінням Державної міграційної служби України в м. Києві від 30.10.2014 року щодо громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 16 липня 2015 року.
Суддя М.О.Лук'яненко