01 березня 2007 р.
№ А-5/131
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді
Дерепи В.І.
суддів :
Грека Б.М. -(доповідача у справі)
Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відділу капітального будівництва Калузької міської ради
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.06
у справі
№ 5/131
господарського суду
Івано-Франківської області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства “Житлобуд»
до
Відділу капітального будівництва Калузької міської ради
про
стягнення 547264,00 грн.
за участю представників від:
позивача
не з'явилися, були належно повідомлені
відповідача
начальник -Купрунець В.А.,
Булавинець М.М. (дов. від 11.01.07)
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.06 задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Житлобуд» до Відділу капітального будівництва виконавчого комітету Калуської міської ради щодо стягнення 454164 грн. інфляційних втрат та 93100 грн. - 3% річних. За результатами перегляду справи в апеляційному порядку Львівським апеляційним господарським судом 21.12.06 винесено постанову, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Судові акти мотивовані тим, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, в результаті неповного та несвоєчасного проведення розрахунків по щомісячних платежах, які повинні проводитись на підставі підписаних сторонами довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 платіжним дорученням впродовж 10 днів з моменту їх отримання замовником, але не пізніше закінчення календарного місяця.
Не погодившись з рішенням та постановою у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.06 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.06 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ВАТ “Житлобуд» відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами допущено порушення положень ч.2 ст.9 Цивільного кодексу України, статті 7 та частини 2 ст. 175 ГК України, відповідно до яких, особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються господарським кодексом України, а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено в судових актах, 03.03.04 Відділом капітального будівництва Калуського міськвиконкому (замовник) та Відкритим акціонерним товариством “Житлобуд» (підрядник) укладено Контракт підряду № ЖБ-13-2004 про виконання робіт по розконсервації та виконанню підготовчих робіт до продовження будівельно-монтажних робіт на будівництві середньої школи в м. Калуші по вул. Біласа-Данилишина. Згідно п.1.1 договору, підрядник повинен був виконати роботи в межах договірної ціни, яка згідно з п.2.1, становила 7 млн. грн.
За умовами п.4.5 контракту підряду № ЖБ-22-2004 від 14.04.04, сторони обумовили проведення розрахунків на підставі виставлених підрядником та прийнятих і підписаних замовником довідок про вартість виконаних робіт типової форми № КБ-3, затвердженої наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України.
26.10.04 рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради № 533 затверджено Акт державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, згідно якого школа в м. Калуш по вул. Біласа-Данилишина пред'явлена до прийняття в експлуатацію, та між сторонами складено та підписано Акт про звірку взаємних розрахунків, згідно якого, сальдо на користь ВАТ “Житлобуд» станом на 01.10.04 склало 4096481,93 грн.
Задовольняючи вимоги про стягнення індексу інфляції та 3% річних -що становить відповідно 454164 грн. та 93100 грн., суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що в силу положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що ставляться. При вирішенні питання про стягнення індексу інфляції та 3% річних, згідно положень ст.625 ЦК України, суди зазначили, що відповідачем допущено порушення порядку проведення розрахунків визначених умовами договору. Так, згідно укладеного між сторонами договору, щомісячні платежі проводяться замовником на підставі підписаних сторонами довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 за платіжним дорученням впродовж 10 днів з моменту їх отриманням замовником. Отже, суди зробили висновок, що всупереч наведеному порядку розрахунку, визначеному сторонами в договорі, відповідач допустив порушення, а отже, сума, заявлена до стягнення, є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої та апеляційної інстанції не можна вважати обґрунтованими з наступних підстав. Відповідно до ч.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення» із змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду та постанова апеляційного господарського суду ухвалені з порушенням ст.43 Господарського процесуального кодексу України» щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, на підставі закону.
Згідно імперативних норм ст.625 Цивільного кодексу України, відповідальність наступає за наявності вини, визначеної ст.614 ЦК України. Всупереч основним вимогам стягнення зазначеної суми, суди не дослідили цих обставин. Окрім того, судами не встановлено, чи оперував відповідач даною сумою грошових коштів та не провів розрахунок. В судових актах не наведено обґрунтованих доказів всебічного дослідження обставин щодо невиконання грошового зобов'язання.
Крім того, задовольняючи вимоги про стягнення, суди відхилили твердження скаржника про те, що дана вимога вже була предметом судового розгляду, в той же час, судове рішення на яке посилались суди, не було залучено до матеріалів справи, а отже твердження про достовірність висновків без його огляду є порушенням норм ГПК України.
Суди не перевірили та не дали оцінки тій обставині, що акт взаємозвірки розрахунків між сторонами без аналізу фактичних підстав та факту виконання відповідачем своїх зобов'язань не може свідчити про обґрунтованість суми, яка взята судами за основу при стягненні заявлених індексу інфляції та 3% річних та для встановлення винних дій в непроведенні розрахунку та застосування цивільно-правової відповідальності. Крім того, судами не досліджено та обставинам чи на час звернення до суду погашено борг чи ні.
Згідно з приписами частини другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. З огляду на наведені обставини, колегія суддів відмічає, що рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відділу капітального будівництва Калузької міської ради задовольнити частково, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.06 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.06 у справі № 5/131 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко