01 березня 2007 р.
№ 49/121-06(15/579-05,43/101-05)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Дерепи В.І.
суддів Грека Б.М.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача:
відповідача:
Череповський Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
дочірнього підприємства “Газ-тепло» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України»
на рішення
господарського суду Харківської області від 28 листопада 2006 р.
у справі
№ 49/121-06
за позовом
дочірнього підприємства “Газ-тепло» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України»
до
Борівського підприємства теплових мереж
про
стягнення 67 252,91 грн.
У червні 2005 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 17.08.2004 р. № 15/04-191 про надання зворотної фінансової допомоги у розмірі 67 252,91 грн., з яких 59 000 грн. -основний борг, 2 638,36 грн. -пеня, 439,73 грн. -3% річних, 636,37 грн. -відшкодування втрат внаслідок інфляції, 3 780 грн. -штраф у розмірі 7% від простроченої суми боргу.
В подальшому позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу до 69 000 грн., пені до 4 705,7 грн., 3% річних -до 725,92 грн., втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції -до 2 087,25 грн.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Харківської області від 28.11.2006 р. (суддя Кононова О.В.) в частині стягнення суми боргу у розмірі 69 000 грн. провадження у справі припинено на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду від 28.11.2006 р. та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 17.08.2004 р. між сторонами було укладено договір про надання зворотної фінансової допомоги № 15/04-191, за яким позивач перерахував відповідачу 80 000 грн.
Проте, в порушення п.2.3 договору відповідач порушив графік повернення коштів, який передбачав повернення коштів частинами протягом січня-серпня 2005 р., внаслідок чого з грудня 2004 р. по червень 2005 р. виникла заборгованість перед позивачем у сумі 59 000 грн., оскільки відповідач перерахував позивачу лише 8 000 грн. заборгованості.
27.07.2005 р. відповідач звернувся до позивача з заявою про залік зустрічних однорідних вимог на суму 72 000 грн., внаслідок чого припиняються його зобов'язання перед позивачем про повернення вказаної суми боргу за договором зворотної фінансової допомоги від 17.08.2004 р. № 15/04-191.
Припиняючи провадження у справі в частині стягнення 69 000 грн. основного боргу на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст.601 ЦК України, ч.1 ст. 202 ГК України, зобов'язання відповідача перед позивачем припинились шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що вказані суми нараховані позивачем за період вересень 2005 р. -січень 2006 р., тобто після припинення зобов'язання зарахуванням.
Такі висновки суду грунтуються на зібраних у справі доказах та вимогах закону.
Зокрема, на підтвердження факту можливості проведення взаємозаліку відповідачем було надано договір № 17/04-301 від 01.10.2004 р. про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, укладений між сторонами, акти виконаних робіт за цим договором за жовтень 2004 р. -квітень 2005 р. (а.с.54-56, 70-76,т.1).
Згідно вказаних актів відповідачем за цим договором виконано робіт на суму 785 216,1 грн.
В порядку ст. 601 ЦК України ним було направлено позивачу три повідомлення про залік зустрічних однорідних вимог: 10.06.2005р. на суму 45 476,67 грн., 27.07.2005 р. на суму 72 000 грн. та 03.08.2005 р. на суму 510 000 грн., тобто всього на суму 627 476,77 грн.(а.с.62,т.1, а.с.14-15,т.2).
На підтвердження доводів про те, що відповідачу за договором комісії була перерахована вся належна йому сума - 785 216,1 грн., а тому були відсутні передбачені ст. 601 ЦК України підстави для припинення зобов'язання зарахуванням, позивач на неодноразові вимоги суду не надав відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України належних доказів (а.с.64-65, 70-71, 80-81,т.2).
Встановивши у справі наявність підстав для припинення зобов'язання зарахуванням, суд прийшов до правильного висновку про необгрунтованість вимог позивача, проте помилково припинив провадження у справі на підставі п.11 ч.1.ст.80 ГПК України замість відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.
Висновок суду про відмову у стягненні пені, 3% річних, інфляційних нарахувань у зв'язку тим, що вони нараховані за період, коли зобов'язання зі сплати основного боргу у відповідача припинилось внаслідок зарахування є законним та обгрунтованим.
Враховуючи викладене, рішення суду в частині припинення провадження у справі необхідно скасувати, постановивши в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
касаційну скаргу дочірнього підприємства “Газ-тепло» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 28 листопада 2006 р. у справі за № 49/121-06 в частині припинення провадження у справі скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення 69 000 грн. основного боргу відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Б.М.Грек
Л.В. Стратієнко