33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"19" лютого 2007 р. Справа № 2/29
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Савченка Г.І. за участю секретаря судового засідання Маслова К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до відповідача Державної податкової інспекції у Рівненському районі
про скасування податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін: від позивача -адвокат ОСОБА_2
від відповідача- нач. юр. сектора Слесарчук О.П.
Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.
В судовому засіданні оголошувались перерви з 30 січня по 15 лютого 2007 року та з 15 по 19 лютого 2007 року.
ВСТАНОВИВ: Позивач -фізична особа-підприємець ОСОБА_1- просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі від 11 травня 2002 року НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1.298,75 грн. за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг.
Позивач спросить скасувати реєстрацію обтяження рухомого майна від 09.03.2005 р.
Позивач просить поновити пропущений річний строк звернення до суду з адміністративним позовом. Причиною пропущення цього строку вважає ту обставину, що існування оскарженого рішення взнав із ухвали суду від 16.11.2006 р. по справі № 10/237, предметом спору якої є стягнення штрафних санкцій, раніше йому було невідомо про наявність оскаржуваного рішення, оскільки перевірка податкового органу здійснювалась без участі підприємця та у місці, де підприємець не здійснює своєї підприємницької діяльності, не отримував податкові вимоги, оскільки вони надсилались не за його адресою.
По суті спору свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що приміщення магазину по АДРЕСА_1, де здійснювалась перевірка, належить іншій особі. По даній адресі позивач не здійснював торгівельної діяльності. Громадянка ОСОБА_3, яка зазначена в акті перевірки продавцем, не перебувала в трудових відносинах з позивачем. Використання гр. ОСОБА_3 розрахункової книжки після припинення з нею трудових відносин не може бути підставою для застосування штрафних санкцій до позивача.
Відповідач-Державна податкова інспекція у Рівненському районі- не наполягає у відмові у задоволенні адміністративного позову з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду.
По суті спору відповідач позов заперечує, обгрунтовуючи тим, що оскаржуване рішення податкового органу прийняте на підставі акту перевірки від 03 травня 2002 року, в якому зафіксовано невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків та порушення ведення книги обліку розрахункових операцій позивачем. Вказав, що штрафна санкція в сумі 1.298,75 грн. складається з суми 958,70 грн. за перше правопорушення, та 340,00 грн. за друге правопорушення. Податкова застава введена за наявність податкового боргу.
Вислухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши докази у справі, суд встановив, що Державною податковою інспекцією у Рівненському районі проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, про що складний акт ІНФОРМАЦІЯ_1. В акті зазначено, що перевірка проводилась в магазині за адресою: АДРЕСА_1, який належить позивачу-фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. Зазначено, що перевірку здійснено в присутності продавця-ОСОБА_3
В акті зафіксовано, що при закупівлі однієї пляшки пива на суму 1,50 грн. видана розрахункова квитанція розрахункової книжки позивача-підприємця ОСОБА_1 за НОМЕР_2.
Встановлені порушення- невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, а саме: готівка в касі становить 193,85 грн., розрахункові квитанції за 03.05.2002 р. виписані на 1,50 грн., розбіжність готівки в касі з розрахунковими квитанціями становить 191,75 грн.; з порушенням ведеться книга обліку розрахункових операцій ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме не наповнені графи 5, 6 “службове внесення і видача» за період з 01.07.2006 р. по 30.04.2002 р.; не проведено готівкові кошти з 30.04.2002 р. по 03.03.2002 р., вказані в квитанціях.
У висновку акту перевірки встановлено порушення підприємця вимог ст. 3 пунктів 5, 13 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг».
Особа, зазначена в акті, як продавець ОСОБА_3, відмовилась від підписання акту перевірки.
За результатами перевірки податковим органом винесено оскаржуване повідомлення-рішення 11 травня 2002 року НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1.298,75 грн., в тому числі 958,70 грн. за перше правопорушення та 340,00 грн. за друге.
З витягу ІНФОРМАЦІЯ_3 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вбачається, що на підставі ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» НОМЕР_3 введена податкова застава на активи платника податків.
Як вбачається з картки особового рахунку платника податків та з претензійної вимоги до нього від 30.03.2005 р., у позивача існує податковий борг на суму 1.549,78 грн., який складається з податків, не віднесених до інших категорій в сумі 249,36 грн., збору на розвиток виноградарства в сумі 0,83 грн., податку з доходів фізичних осіб в сумі 0,84 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій-1.298,75 грн.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 06.12.2000 р., її місце проживання -АДРЕСА_2.
Відповідно до заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на другий квартал 2002 року, вид діяльності підприємця -роздрібна торгівля; місце здійснення підприємницької діяльності -територія України; найманою особою у другому кварталі 2002 року у підприємця є ОСОБА_3. Звітом про використання реєстраторів розрахункових операцій (розрахункової книжки), довідкою про використання розрахункової книжки встановлено, що номер розрахункової книжки співпадає з номером, вказаним в акті перевірки. З довідки про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій від 27 червня 2001 року вбачається, що номер книги обліку розрахункових операцій співпадає з номером книги, вказаним в акті перевірки.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 19.06.2002 р. вбачається, що до позивач застосовано адміністративне стягнення за порушення, вказані в акті перевірки, про що вона повідомлена 05 липня 2002 року.
В судовому засіданні допитані свідки- ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ініціативою позивача. Свідок ОСОБА_4 показав, що станом на день перевірки 03.05.2002 р. магазин в АДРЕСА_1 належав йому на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 03.09.1997 р. та реєстраційними посвідченнями. Також повідомив, що ОСОБА_3 в день перевірки здійснювала торгівлю в магазині на підставі трудового договору, всього пропрацювала в магазині три дні з 01 по 03 травня включно, і що інші особи не здійснювали торгівлі в приміщенні магазину, товарів, які належать іншим особам, в магазині не знаходилось, а про перевірку йому стало відомо із слів продавця. Показав, що з підприємцем ОСОБА_1 не знайомий і вони є однофамільцями. Зазначив, що приміщення для торгівлі останній не надавав, не пам'ятає, який вид реєстратора розрахункових операцій застосовувався в магазині.
Свідок ОСОБА_3 показала, що з 03 травня по 04 травня 2002 року працювала продавцем в магазині в АДРЕСА_1, на підставі трудового договору з підприємцем ОСОБА_1 працювала продавцем на ринку смт. Оржів до 31 квітня 2002 року. Пояснила, що не встигла повернути розрахункову книжку і не пам'ятає, чи знаходилась книга обліку розрахункових операцій у неї в день перевірки. А про те, що здійснюється перевірка, дізналася під час розрахунку з перевіряючими за пиво “Чернігівське», і помилково використала при цьому розрахункову книжку підприємця ОСОБА_1. Від підпису в акті перевірки та від дачі пояснень вона відмовилась, оскільки не вбачає за собою вини. Також вказала, що під час перевірки в даному магазині інші особи торгівлі не здійснювали, інших товарів, крім тих, які належали власнику магазину, в магазині не було.
Давши оцінку доказам у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України “Про підприємництво» від 07 лютого 1991 року, який діяв на час здійснення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення, підприємництво визначено як безпосередня самостійна, систематична на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Позивач повинен був унеможливити виникнення ризику використання розрахункової книжки та книги обліку розрахункових операцій іншою особою незалежно від того, чи перебуває ця особа з нею в трудових відносинах. Тому немає значення, чи перебувала громадянка ОСОБА_3 в трудових відносинах з позивачем 03 травня 2002 року. Позивач не був позбавлений права в установленому порядку стягнути збитки з громадянки ОСОБА_3 на суму штрафних санкцій.
Розрахункова книжка та книга обліку розрахункових операцій не вийшла з володіння позивача всупереч її волі. Документи були добровільно залишені у бувшого працівника.
Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг. Стаття 1 даного Закону зазначає, що місцем проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована, зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій.
Книга обліку розрахункових операцій -прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Згідно Положення про зміст та форму розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України ІНФОРМАЦІЯ_4 та зареєстрованого в Мін'Юсті України ІНФОРМАЦІЯ_5 господарська одиниця- стаціонарний або пересувний об'єкт, у тому числі транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції.
Ні закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР, ні Положення про зміст та форму розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України ІНФОРМАЦІЯ_6 та зареєстрованого в Мін'Юсті України від ІНФОРМАЦІЯ_7, не містять обмеження (звільнення) застосування фінансових санкцій від перебування (не перебування) у власності приміщення суб'єкта підприємницької діяльності, а залежить лише від порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР.
Позивач в судовому засіданні не спростував факти порушення, викладені в акті перевірки НОМЕР_4, а саме невідповідність готівки та порушення ведення книги обліку розрахункових операцій.
Та обставина, що в акті перевірки вказано, що магазин є власністю позивача а продавцем є ОСОБА_3, не впливає на суть правопорушення з підстав, викладених вище.
В податкового органу були підстави вважати, що ОСОБА_3 є продавцем, оскільки в заяві на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на другий квартал 2002 року ОСОБА_3 вказана як найманий працівник. Крім того, сама гр. ОСОБА_3 відмовилась від пояснень під час перевірки не спростувала дану обставину.
В цій же заяві вказано, що місцем здійснення роздрібної торгівлі є територія України, що вказує на невизначеність самим підприємцем конкретного місця підприємницької діяльності. Тому та обставина, що перевіряючі здійснювали перевірку за адресою, вказаною в акті перевірки, не суперечить законодавству та фактичним обставинам справи.
Суд не виходить за межі позовних вимог, не визнає оскаржуване повідомлення-рішення в частині визнання штрафних (фінансових) санкцій податковими зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для певного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Позивач не просить вийти за межі позовних вимог.
Суд виходить з того, що вихід за межі позовних вимог може не сприяти повному захисту прав, свобод та інтересів позивача. В провадженні господарського суду Рівненської області є справа № 10/237 про стягнення з позивача штрафних (фінансових) санкцій як податкового боргу. У разі визнання штрафних санкцій не податковим боргом до позивача може не застосовуватись строк давності, встановлений ст. 15 Закону України НОМЕР_3, що погіршить його становище. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення від 19.06.2002 р. не спростований в загальному порядку.
Вимоги позивача про скасування реєстрації обтяження майна від 09.03.2005 р. не підлягає задоволенню, оскільки станом на 09.03.2005 р. та на час вирішення спору у позивача рахувався не сплачений податковий борг на картці особового рахунку платника податку.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 94, 158 ч. 1, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ,-
1. В позові відмовити.
2. Сторона, яка не погоджується з постановою, має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАС України -згідно складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Постанова складена в повному обсязі і підписана суддею "26" лютого 2007 р.