Справа № 817/1121/15
10 липня 2015 року 10год. 05хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1,
представник позивача: ОСОБА_2,
відповідача 1: представник ОСОБА_3,
відповідача 2: представник ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненської митниці Державної фіскальної служби України, Дубровицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування наказу, висновку та поновлення на роботі
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1Р.) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці Державної фіскальної служби України, Дубровицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - Дубровицька ОДПІ), відповідно до якого, просить суд визнати протиправним та скасувати наказ №82-к від 25.03.2015 року про звільнення ОСОБА_1. Визнати протиправним та скасувати висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України "Про очищення влади" від 24.02.2015 року №368/541/17-29. Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста "Удрицьк" Рівненської митниці Державної фіскальної служби України. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста "Удрицьк" Рівненської митниці Державної фіскальної служби України допустити до негайного виконання.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні надали пояснення аналогічні позовній заяві, зокрема, пояснили суду, що позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, зокрема у розділі IV, ніби то не було вказано транспортні засоби (мотоцикл та причіп). Зазначали, що на час подання позивачем декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, законодавством не було встановлено адміністративну або дисциплінарну відповідальність за порушення вимог фінансового контролю, а тому, на думку позивача, Закон України «Про очищення влади» не поширюється на дії, які мали місце до набрання ним чинності. Крім того, повідомили, що звільнення відбулося у період, коли позивач перебував на лікарняному. Крім того, вважають, що заборони, передбачені нормами закону “Про очищення влади” не мали застосовуватись до ОСОБА_1 через придбання майна із джерел, набутих законним шляхом. З таких підстав просили позов задовольнити.
Відповідач 1 - Рівненська митниця Державної фіскальної служби України позов не визнав, про що подав письмові заперечення (а.с.27-28). Представник Рівненської митниці Державної фіскальної служби України в судовому засіданні надав пояснення аналогічні поданим запереченням до адміністративного позову, зокрема, пояснив суду, що відповідно до частини 14 статті 5 закону України “Про очищення влади” керівник Рівненської митниці Державної фіскальної служби України був зобов'язаний звільнити ОСОБА_1 у триденний термін при наявності висновку від 24.02.2015 року №368/541/17-29 про невідповідність та недостовірність інформації. Просив в задоволенні позову відмовити.
Відповідач 2 - Дубровицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області позов не визнав, про що подав письмові заперечення (а.с.66-69). Представник Дубровицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області в судовому засіданні надав пояснення аналогічні поданим запереченням, зокрема, пояснив суду, що висновок Дубровицської ОДПІ від 24.02.2015 року №368\548\17-29 про результати перевірки достовірності відомостей, що передбачені п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади» відповідає чинному законодавству України. Пояснив, що за результатами перевірки позивача встановлено, що останнім у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у п.1-10 ч.1 ст.2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації станом на 24.02.2015 року. З таких підстав просив в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді головного державного інспектора митного поста “Удрицьк” Рівненської митниці ДФС України (а.с.34-35).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подав заяву на проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» до якої долучив копію декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік (а.с.40-44, 54).
Зі змісту даної декларації вбачається, що у позивача (як декларанта) та членів його сім'ї відсутня інформація про мотоцикл VIPER Z5150-J 2003 року випуску та причіп БЗП-5 2007 року випуску.
23.02.2015 року ОСОБА_1 надав пояснення, відповідно до яких, пояснив, що ним не були внесені відомості про мотоцикл VIPER Z5150-J 2003 року випуску у зв'язку із тим, що він не розумів вимоги пункту приміток до декларації, оскільки вартість мотоцикла, відповідно до рахунку-фактури, складала 2600,00 грн., тобто разова витрата не перевищувала 80 тис. грн. Також ОСОБА_1 вказав, що ніякого мотиву ні умислу приховувати даний транспортний засіб не мав, так як він законно придбаний та поставлений на облік в ДАІ. Крім того позивач зазначив, що причіп БПЗ-5 був подарований громадянину ОСОБА_5 у 2007 році, що підтверджується нотаріально посвідченим дорученням для зняття вказаного транспортного засобу з обліку в ДАІ, в результаті чого цей транспортний засіб і не був вказаний у розділі IV декларації. Зазначив, що громадянин ОСОБА_5 не зняв причіп з обліку в ДАІ, оскільки дану обставину йому не було відомо. З цього приводу у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_5, який підтвердив дані факти.
24.02.2015 року за результатами перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» начальником Дубровицької ОДПІ складено висновок №1368\548\17-29 (а.с.6-7).
Даним висновком зафіксовано, що «за результатами проведеної перевірки з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_1 та підтвердних документів встановлено, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у п.1-10 ч.1 ст.2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації станом на 24.02.2015 року про майно (майнові права), а саме: в розділі IV декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік не зазначені транспортні засоби: мотоцикл VIPER Z5150-J 2003 року випуску та причіп БЗП-5 2007 року випуску, а також встановлено, що вартість майна, не вказаного ОСОБА_1 у декларації за 2013 рік набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених пунктом 1-10 частини першої статті 2 закону України “Про очищення влади” відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел (ст.3,4 висновку).
Начальником Дубровицької ОДПІ складено довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», згідно з якою до ОСОБА_1 застосовуються заборони, визначені ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади».
На підставі висновку №1368\548\17-29 від 24.02.2015, Рівненською митницею Державної фіскальної служби України прийнято наказ №82-к від 25.03.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора митного поста “Удрицьк” Рівненської митниці ДФС з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» п.7-2 ст.36 КЗпП України (а.с.4).
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд вважає за необхідне врахувати наступне.
Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначаються Законом України «Про очищення влади» №1682-VII від 16.09.2014 року (далі - Закон №1682).
В силу вимог ст.1 цього Закону очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_6, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України "Про очищення влади" перевірці підлягають:
1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону;
2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Згідно з п.14 ст.5 Закону №1682 керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.
Перелік органів перевірки та форма запиту, затверджені Постановою КМУ №563 від 16.10.2014 року (далі - Постанова №563) та ними є: Державна фіскальна служба України (ДФС), Державна судова адміністрація України, Генеральна прокуратура України, Служба безпеки України, Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України.
Так, Постановою №563 деталізовано норми Закону та зазначено, що виключно органом ДФС на запит формується висновок про проведення перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна, зазначених у декларації (форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України № 1100 від 03.11.2014 року), інші органи перевірки надають на запити відповіді та судові рішення (п.29,30,35).
Пунктами 36,37 даної постанови передбачено, що підсумковим документом про результати перевірки є довідка, яка складається відповідальним структурним підрозділом та формується на підставі відповіді / висновку / копії судового рішення, що надійшли від органів перевірки за результатами перевірки і подається керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, формою згідно з додатком 5, затвердженим Постановою. Керівник органу не пізніше ніж на третій день з дня надходження відповіді (відповідей) /висновку/ копії судового рішення розглядає довідку про результати перевірки щодо особи, надсилає у той самий день Мін'юсту в паперовій та електронній формі копію довідки про результати перевірки щодо особи, до якої не застосовуються заборони, визначені частинами третьою та четвертою статті 1 Закону, або у разі встановлення недостовірності відомостей, зазначених у пунктах 1 та/або 2 частини п'ятої статті 5 Закону, приймає рішення про звільнення особи та у той самий день надсилає Мін'юсту копію згаданого рішення в паперовій та електронній формі та копію довідки про результати перевірки в паперовій та електронній формі, інформація з яких протягом трьох днів з дня їх надходження вноситься до Реєстру.
Процедура проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» , зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади, у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.11.2014 року №1100, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.2014 року за №1385/26162 (далі - Порядок №1100).
Так, згідно з пп.1 п.2 Порядку №1100 перевірки проводяться апаратом Державної фіскальної служби України, а також її територіальними органами (державними податковими інспекціями) за місцем проживання особи, стосовно якої проводиться перевірка.
Зміст пп.3 ст.3 Порядку №1100 свідчить, що проведення перевірки фактично полягає в:
- аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;
- порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;
- порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Відповідно до п.4 даного Порядку при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів. При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.
В силу вимог пп.3-4 п.6 Порядку №1100 отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації.
За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.
При цьому, згідно з п.8 Порядку №1100 у розділі ІІІ декларації перевірці підлягають:
- достовірність відомостей щодо наявності нерухомого майна, вказаного у декларації, набутого особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про нерухоме майно такої особи;
- відповідність вартості нерухомого майна, вказаного у декларації, набутого особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.
При перевірці даних про нерухоме майно, вказаних особою, стосовно якої проводиться перевірка, у розділі ІІІ декларації, враховується зазначена такою особою в декларації інформація щодо перебування такого нерухомого майна або його частини у власності, в оренді чи на іншому праві користування (у разі зазначення такої інформації декларантом).
Для перевірки інформації про нерухоме майно використовуються дані, що надходять від суб'єктів інформаційних відносин:
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримані відповідно до законодавства, - про виникнення, перехід чи припинення речових прав на нерухоме майно;
- Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру - про набуті до 01 січня 2013 року речові права на земельні ділянки;
- платників податків - фізичних осіб - про об'єкти нерухомого майна, зазначені в податковій декларації про майновий стан і доходи, а також наявна податкова інформація про нерухоме майно, одержана з інших джерел.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 у розділі ІV декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік не зазначив про наявність у нього мотоцикла VIPER Z5150-J 2003 року випуску та причіпа БЗП-5 2007 року випуску.
Водночас, допитаний у судовому засіданні свідок підтвердив, що причіп БЗП-5 2007 року випуску був йому подарований та перебував увесь час у його власності, яку він не переоформив через брак коштів.
За таких обставин, системний аналіз вказаних норм та наявних в матеріалах справи документів, дають суду підстави вважати, що висновок про невідповідність вартості майна (майнових прав) отриманим доходам, з урахуванням пояснень особи стосовно якої здійснюється перевірка, повинен бути обґрунтованим та може бути зроблений лише в разі, якщо сума коштів, сплачених за придбане майно (майнові права), перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.
Крім того, на думку суду, Рівненською митницею Державної фіскальної служби України під час прийняття наказу №82-к від 25.03.2015 року порушено вимоги законодавства України про працю.
Так, відповідно до положень ч.14 ст.5 Закону України "Про очищення влади" керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку.
В той же час суд зазначає, що звільнення з передбаченої вище підстави повинно здійснюватися у суворій відповідності до вимог трудового законодавства.
Згідно із п.8 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору передбачено умови, зазначені у контракті.
Відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Аналогічні правила застосовуються і до випадків звільнення працівника з підстав передбачених ст. 41 КЗпП України (ч. 3 цієї норми).
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.1992 року “Про практику розгляду судами трудових спорів” визначено, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст.40 КЗпП стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.
Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
Разом з тим, зміст поняття “розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу” розкрито законодавцем у п. 4 ст. 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ст. ст. 40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну “розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу” будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена у ст. ст. 40, 41 КЗпП України, або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Правова позиція аналогічного змісту викладена у постанові Верховного Суду України від 26.12.2012 року по справі №6-156цс12.
Положеннями ст.24 Конституції України передбачено, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку, що Рівненською митницею Державної фіскальної служби України під час звільнення позивача не було дотримано передбаченого законодавством про працю процедури звільнення, у зв'язку із чим грубо порушено вимоги ст.ст.24, 43 Конституції України та ст.40 КЗпП України.
Сукупність встановлених в ході судового розгляду справи фактичних обставин дає суду підстави для висновку, що висновок Дубровицької ОДПІ №1368\548\17-29 від 24.02.2015 року та наказ Рівненської митниці Державної фіскальної служби України №82-к від 25.03.2015 року про звільнення ОСОБА_1 не відповідає усім критеріям правомірності, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Рівненська митниця Державної фіскальної служби України, Дубровицька об'єднана державна податкова інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області як суб'єкти владних повноважень не надали суду достатніх беззаперечних доказів обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення і не довели правомірність прийнятих ними рішень.
Відтак, адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, а відтак, підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України "Про очищення влади" від 24.02.2015 року №368/541/17-29.
Визнати протиправним та скасувати наказ №82-к від 25.03.2015 року про звільнення ОСОБА_1.
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста "Удрицьк" Рівненської митниці Державної фіскальної служби України.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста "Удрицьк" Рівненської митниці Державної фіскальної служби України допустити до негайного виконання.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Нор У.М.