ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
07 липня 2015 року 13 год. 38 хв. Справа № 813/2643/15
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Сакалоша В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Козак О.О.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представник відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Автопромсервіс" до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Автопромсервіс", звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій містяться вимоги:
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.11.2014 р. № НОМЕР_1 Золочівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області (Перемишлянського відділення);
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.11.2014 р. № НОМЕР_2 Золочівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області (Перемишлянського відділення);
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.11.2014 р. № НОМЕР_3 Золочівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області (Перемишлянського відділення).
Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданнях проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні, суть яких зводиться до того, що позивачем не підтверджено фактичності здійснення господарських операцій із вказаними у акті перевірки контрагентами та порушено порядок ведення касових операцій, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідачем, Золочівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області з 24.09.2014р. по 14.10.2014 року проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Автопромсервіс", код ЄДРПОУ 05421969 з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, про що 21.10.2014 року складено акт №27/22-05421969 (т.1 а.с.16-38).
На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем 13.11.2014 р. прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №0001082200 (т.1 а.с.15) про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 447983,90 грн. (358387,12 грн. - основний платіж, 89596,78 грн. - штрафна (фінансова) санкція;
- податкове повідомлення-рішення №0001102200 (т.1 а.с.14) про зменшення позивачеві від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 303995,68 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0001092200 (т.1 а.с.13) про застосування до позивача штрафної санкції за порушення ведення касових операцій в сумі 799010,94 грн.
Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті згідно викладених у акті перевірки висновків (т.1 а.с.37) про порушення позивачем:
- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1, п.137.4 ст.137. п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №-2755-VI із внесеними змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження та не доплати в бюджет податку на прибуток, всього на суму 344446,98 грн., в т.ч. за II кв. 2012 року на суму і 43618,26 грн., за III кв. 2012 року на суму 86265,64 грн., за 2013 рік на суму 214563,08 грн.;
- пункту 14.1.181 ст.14, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із внесеними змінами і доповненнями, наказу ДПА України № 266 від 18.04.2008 року, в результаті чого встановлено завищення рядка 24 по ПДВ «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» за грудень 2013 року на суму 303995,68 грн.;
- п.2.8, п.3.4, п.3.5, п.7.25 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (із змінами і доповненнями) встановлено перевищення ліміту каси на суму 399505,47 грн..
Зазначені у акті перевірки порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено реального характеру господарських відносин з ТзОВ "Львів Буд", ТзОВ "Капістрано", ТзОВ "Готика", ТзОВ "Торговий дім "Вікант", ФОП ОСОБА_3 та порушено порядок видачі готівки з каси підприємства, оскільки видача готівки не підтверджена підписами одержувачів.
Таких висновків відповідач дійшов з огляду на акти інших податкових інспекцій про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача через відсутність останніх за місцем реєстрації.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків)
Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно із п.5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:
чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.
Згідно із п.6.2 Порядку, виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
Судом з матеріалів справи встановлено укладення позивачем 24.02.2012 р., 21.12.2012р., 24.02.2013 р. з ТзОВ «Львів Буд» договорів підряду предметом яких є роботи пов'язані із будівництвом житлового будинку на пл. Князя Святослава , у м. Львові (т.1 а.с.39-68). Виконання робіт оформлено довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт, відомостями ресурсів (т. 2 а.с.99-251, т.3 а.с.1-66).
Оплата проведена у безготівковому порядку згідно банківських виписок (т.2 а.с.33-52).
При виконанні вказаних договорів позивачем отримано належним чином оформлені видаткові та податкові накладні (т.2 а.с.25-30, т.3 а.с.81-91, 133-137, 146-148).
Також судом встановлено укладення позивачем 03.09.2013 р. з ТзОВ «Капістрано» договорів підряду № ЛВ-03/09 (т.1 а.с.73-77) та № ЛВ-03-01/09. (т.1 а.с.80-84) на монтаж системи блискавко захисту житлового будинку за адресою - м. Львів, пл. Кн. Святослава, у зв'язку з чим позивачем сплачено авансові платежі згідно виписок, що долучені до справи (т.1 а.с.91).
Виконання робіт сторонами належним чином оформлено актами здачі приймання виконаних робіт (т.1 а.с.78, 85) та податковими накладними (т.3 а.с.102-103)
У подальшому, 02.12.2013 року між ТзОВ «Капістрано» та ПП «Електроконтинент» укладено Договір № 23 про відступлення права вимоги і переведення боргу (ПП "Електроконтинент» став новим кредитором для ТзОВ ВП «Автопромсервіс» по Договору підряду N° ЛВ-03/09 від 03.09.2013 р.) (т.1 а.с.87-88) та Договір № 24 про відступлення права вимоги і переведення боргу (ПП «Електроконтинент» став новим кредитором для ТзОВ ВП «Автопромсервіс» по Договору Підряду № ЛВ-03-1/09 від 03.09.2013 p.) (т.1 а.с.89-90. У свою чергу, ТзОВ ВП «Автопромсервіс» погасив Заборгованість по вищевказаним договорам підряду перед новим кредитором (ПП «Електроконтинент») 14.02.2014 року, що підтверджується банківською випискою (т.1 а.с.92.
Позивачем та ТзОВ «Готика ЛТБ» укладено договір купівлі - продажу №0110 від 01.10.2013 р. (т.1 а.с.93-95) цегли повнотілої М 100.
На виконання умов договору позивачем отримано цеглу на загальну суму 31500,00 грн. згідно видаткових накладних за жовтень 2013 року (т.1 а.с.98-112), проведено її оплату (т.1 а.с.97), отримано податкові накладні (т.3 а.с.104-117) та використано при будівництві, що підтверджується актами на списання, накладними на переміщення, актами виконаних робіт (т.2 а.с.53-98).
Також позивачем укладено договір оренди обладнання від 15.03.2012 p. з ФОП ОСОБА_3 (т.1 а.с.113-114), факт виконання якого підтверджується актами прийому передачі обладнання (т.1 а.с.115-116) та актом надання послуг (т.1 а.с.117).
Відповідно до умов Договору № 48273 від 03.01.2012 р. (т.1 а.с.123-125) укладеного між позивачем та ТзОВ «Торговий дім «Вікант» (Продавець, згідно умов Договору), останній зобов'язувався передати у власність Покупця металопродукцію, а покупець зобов'язувався прийняти товар і здійснити його оплату. Факт виконання сторонами умов Договору № 48273 від 03.01.2012 p., підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с.126-127) та податковими накладними (т.3 а.с.122-123). Оплата позивачем проведена в безготівковому порядку згідно виписки банку (т.2 а.с.21, 22) та отримано належним чином оформлені податкові накладні (т.2 а.с.23-24).
Та обставина, що отримані від контрагентів роботи та матеріали використано при будівництві будинку підтверджує також і декларація про готовність об'єкта до експлуатації (т.2 а.с.1-8).
Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.
Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).
Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.
З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з ТзОВ "Львів Буд", ТзОВ "Капістрано", ТзОВ "Готика", ТзОВ "Торговий дім "Вікант", ФОП ОСОБА_3 щодо виконання робіт та придбання товарів, якщо витрати на їх придбання підтверджені первинними документами, у матеріалах справи є докази використання їх у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, договори позивача не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку своїх валових витрат, є безпідставними.
Також у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».
Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а вищевказані договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.
Висновки акта перевірки щодо зайвого віднесення позивачем до складу валових витрат вартості робіт та товарів отриманих від ТзОВ "Львів Буд", ТзОВ "Капістрано", ТзОВ "Готика", ТзОВ "Торговий дім "Вікант", ФОП ОСОБА_3М не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства саме позивачем.
Відповідно до п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Податковий кредит звітного періоду у відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.
Судом на підставі зібраних у справі доказів встановлено фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ "Львів Буд", ТзОВ "Капістрано", ТзОВ "Готика", ТзОВ "Торговий дім "Вікант", ФОП ОСОБА_3
Відповідно до п.180.1. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:
1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;
2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:
- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;
- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:
а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
б) дата отримання податкової накладної.
У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України)).
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).
Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.
Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ТзОВ "Львів Буд", ТзОВ "Капістрано", ТзОВ "Готика", ТзОВ "Торговий дім "Вікант", ФОП ОСОБА_3М відбулися господарські операції, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами, відтак позивач правомірно відобразив отримані податкові накладні у податковому обліку і правомірно сформував податковий кредит.
Судом встановлено, що всі отримані позивачем податкові накладні містять необхідні реквізити вказані у п.201.1 ст. 201 ПК України.
Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.
Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.
Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.
Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.
Суд звертає увагу відповідача, що позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцями, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагента.
Суд вважає, що позивачем вжито належних заходів при укладенні договору з ТзОВ "Львів Буд", оскільки позивачем до матеріалів справи долучено копію ліцензії на будівельну діяльність видану Міністерством регіонального розвитку та будівництва України (т.1 а.с.70-72) отримання якої законодавством пов'язується з наявністю кваліфікованого персоналу, технічних і виробничих можливостей.
В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку правочинів позивача, а в ОСОБА_3 перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ТзОВ "Львів Буд", ТзОВ "Капістрано", ТзОВ "Готика", ТзОВ "Торговий дім "Вікант", до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТзОВ "Львів Буд", ТзОВ "Капістрано", ТзОВ "Готика", ТзОВ "Торговий дім "Вікант".
Належні та допустимі докази в спростування факту здійснення господарських операцій позивачем у матеріалах справи відсутні.
Судом також встановлено укладення позивачем з фізичною особою ОСОБА_4 договору №14/10 від 14.10.2013 року поворотної фінансової допомоги (т.1 а.с.132-133) та договору з фізичною особою ОСОБА_5 №15/10 поворотної фінансової допомоги (т.1 а.с.134-135).
Відповідно до вказаних договорів позивачем видано обумовлені договорами кошти згідно належним чином оформлених видаткових касових ордерів, які містять підписи одержувачів коштів (т.1 а.с.128-131).
Суд звертає увагу відповідача, що посадові особи контролюючих органів відповідно до ст. 21 ПК України зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.
При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби відповідно до п. 85.4 ст.84 ПК України мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно п.85.8 ст.85 ПК України, посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа відповідно до п.85.6 ст.85 ПК України складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Належними відповідно до ст. 70 КАС України є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відтак належним та допустимим доказом відсутності у видаткових касових ордерах підписів одержувачів коштів є копія такого ордеру отримана під час перевірки та завірена платником, або ж акт про відмову платника таку копію надати.
Проте жодних доказів того, що під час перевірки видаткові касові ордери, копії яких долучені до справи (т.1 а.с.128-131) не містили підпису одержувача, відповідачем не надано, що свідчить про відсутність доказів порушення позивачем п.2.8, п.3.4, п.3.5, п.7.25 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (із змінами і доповненнями) та не доведення перевищення позивачем ліміту каси на суму 399505,47 грн.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 487,20 грн. (т.1 а.с. 12), такий відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Скасувати податкові повідомлення-рішення Золочівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № 00011022200 від 13.11.2014 року.
3.Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Автопромсервіс" (вул. Торф'яна, 21, м. Львів, 79019, ЄДРПОУ 05421969) судовий збір в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено 13 липня 2015 року.
Суддя Сакалош В.М.