про залишення позовної заяви без руху
28 квітня 2015 року № 810/1794/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши позовну заяву
за позовом
Публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита»
до
Управління Пенсійного фонду України в місті Броварах та Броварському районі Київської області
про
визнання протиправним розрахунку,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Публічне акціонерне товариство «Агрокомбінат «Калита» з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Броварах та Броварському районі Київської області про визнання протиправним розрахунку.
Відповідно до статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить суд визнати протиправним розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з січня 2015 року.
В свою чергу, відповідно до частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги про:
1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;
6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Зазначений перелік є вичерпним.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.
Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно - правового акта щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосуються прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта, якому він адресований. Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом.
Суд зазначає, що рішенням суб'єкта владних повноважень, в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і акти індивідуальної дії.
Розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, який позивач просить визнати протиправним, не є рішенням суб'єкта владних повноважень (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії), яке тягне за собою правові наслідки відносно позивача, не спрямоване на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для позивача, а є лише листом, який містить інформацію про розмір відшкодування, тому розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пенсії не набуває статусу рішення в розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється на підставі Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція), яка затверджена Постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.
Отже, розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є повідомленням, яким підприємствам доводять до відома суму коштів, котрі необхідно сплатити відповідно до положень Закону.
Таким чином, цей розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
Інструкція також не визначає розрахунок як рішення Пенсійного фонду України.
Розрахунок лише спонукає підприємство добровільно виконати обов'язок, котрий передбачений Законом.
У разі ж невиконання обов'язку Інструкція не передбачає прийняття певного рішення.
Такий борг стягується виключно на підставі судового рішення.
Виходячи з вищевикладеного, розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пенсії не може бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства, позовні вимоги щодо визнання протиправним розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пенсії не можуть бути предметом спору в адміністративній справі.
Такі обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.
За приписами статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом уточнення позовних вимог з викладом обставин та наданням відповідних доказів на їх обґрунтування у відповідності до вимог частини другої статті 106 з урахуванням частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита» до Управління Пенсійного фонду України в місті Броварах та Броварському районі Київської області про визнання протиправним розрахунку, - залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви до 28 травня 2015 року.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною третьою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Терлецька О.О.