Справа №817/1432/15
10 липня 2015 року 15год. 14хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковська Л.А. за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача 1: представник не з'явився,
відповідача 2: представник не з'явився,
відповідача 3: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Господарського суду Рівненської області Зборів суддів Господарського суду Рівненської області Голови господарського суду Рівненської області ОСОБА_2
про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Господарського суду Рівненської області, Зборів суддів Господарського суду Рівненської області, Голови господарського суду Рівненської області ОСОБА_2, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
1.Визнати протиправними дії відповідачів по обмеженню доступу до публічної інформації, а саме по перешкоджанню позивачу в тому, щоб бути присутнім на відкритих зборах суддів Господарського суду Рівненської області 02 квітня 2015 року та проводити відеозйомку;
2.Визнати протиправним і скасувати рішення зборів суддів Господарського суду Рівненської області від 02 квітня 2015 року в частині відмови в запрошенні представників засобів масової інформації з можливістю здійснення ними відеофіксації проведення зборів суддів;
3.Визнати відсутність компетенції у відповідачів вирішувати питання щодо обмеження доступу журналістів до зборів суддів та відносно проведення відеофіксації перебігу зборів суддів;
4.Визнати протиправними дії голови Господарського суду Рівненської області ОСОБА_2 по фізичному перешкоджанню позивачу, як журналісту, бути присутнім на відкритих зборах суддів Господарського суду Рівненської області 02 квітня 2015 року;
5.Зобовязати відповідачів утримуватись від порушень права позивача на доступ до публічної інформації, зокрема не створювати перешкод у доступі до відкритих заходів, які проводяться відповідачами.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Пояснив суду на їх обґрунтування, що 02.04.2015 року прибув до Господарського суду Рівненської області з метою бути присутнім на зборах суддів даного суду, на яких повинно було вирішуватись питання про обрання голови цього суду. Діючи в якості журналіста, позивач прагнув здійснювати письмове, аудіо-, фото- і відеофіксування процесу голосування суддями. Проте, голова Господарського суду Рівненської області ОСОБА_2 відмовився допускати позивача на збори у разі здійснення ним відеозйомки, посилаючись на прийняте з даного питання рішення зборів суддів. Позивач намагався пояснити голові Господарського суду Рівненської області ОСОБА_2, що вказане рішення є незаконним та свідчить про втручання у його діяльність як журналіста. Проте, голова суду закрив двері залу і не пустив журналістів на збори суддів. 21.04.2015 року на запит позивача йому було надано копію протоколу зборів суддів Господарського суду Рівненської області від 02.04.2015 року, в якому відображено голосування з питання можливості присутності на них журналістів.
Позивач з рішеннями та діями відповідачів не погоджується, вважає, що останніми порушено його право на доступ до публічної інформації. Зокрема, позивач зазначає, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації", право на доступ до такої інформації гарантується доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень. Крім того, Закон України "Про інформацію" надає журналістам право проводити відеозйомку під час здійснення своєї професійної діяльності. На думку позивача, у зборів суддів відсутня компетенція поширювати дію своїх рішень, які повинні стосуватися суто питань, віднесених до їх повноважень, на інших осіб, в тому числі на журналістів.
З цих підстав просить позов задовольнити повністю.
Відповідачі у судове засідання не прибули, про дату, часу та місце судового розгляду повідомлені належним чином, подали клопотання про здійснення розгляду справи за їх відсутності.
Відповідачем 1 подано письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує, що збори суддів Господарського суду Рівненської області діяли на підстави та в межах власних повноважень, у спосіб визначений законом. Також зазначає, що в розумінні КАС України збори суддів не можуть виступати відповідачем по справі, оскільки, як орган суддівського самоврядування, не є суб'єктом владних повноважень.
З цих підстав просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є журналістом Інформаційного агентства "Агентство журналістських розслідувань" (а.с. 6).
02.04.2015 року ОСОБА_3, здійснюючи свою професійну діяльність як журналіст, виявив бажання бути присутнім на зборах суддів Господарського суду Рівненської області та здійснювати їх письмове, аудіо-, фото- і відеофіксування.
До початку проведення зборів суддів на їх голосування поставлено питання про можливість присутності на них представників засобів масової інформації.
Зборами суддів Господарського суду Рівненської області прийнято рішення про запрошення на них представників засобів масової інформації з можливістю проведення аудіо фіксації і фотозйомки, проте без можливості здійснення ними відеозйомки, що знайшло своє відображення у протоколі №3 від 02.04.2015 року (а.с. 7-8).
Вказане рішення зборів суддів в усній формі було доведено до відома ОСОБА_3 головою Господарського суду Рівненської області ОСОБА_2 (а.с. 10).
На запит про отримання публічної інформації від 06.04.2015 року листом №01-16/550/15 від 21.04.2015 року Господарський суд Рівненської області надав ОСОБА_3 копію протоколу зборів суддів №3 від 02.04.2015 року (а.с. 9).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес врегульовано Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року №2939-VI.
Відповідно до ст. 1 даного Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року №2939-VI, право на доступ до публічної інформації гарантується, в тому числі, доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством.
Водночас, статтею 5 1. Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року №2939-VI встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом:
1)систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;
2)надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року №2939-VI передбачено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1)запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2)розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3)структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Статтею 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року №2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1)суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2)юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3)особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4)суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
1)інформацією про стан довкілля;
2)інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3)інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4)іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.
Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
За змістом статті 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року №2939-VI, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити:
1)відмову в задоволенні запиту на інформацію;
2)відстрочку задоволення запиту на інформацію;
3)ненадання відповіді на запит на інформацію;
4)надання недостовірної або неповної інформації;
5)несвоєчасне надання інформації;
6)невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;
7)інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
В силу вимог статті 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року №2939-VI, відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:
1)ненадання відповіді на запит;
2)ненадання інформації на запит;
3)безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;
4)неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;
5)надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації;
6)несвоєчасне надання інформації;
7)необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;
8)нездійснення реєстрації документів;
9)навмисне приховування або знищення інформації чи документів.
Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.
Системний аналіз наведених правових норм дає суду підстави для висновків, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб'єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій. У подальшому володіти цим продуктом може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб'єктом владних повноважень.
Незалежно від наявності у розпорядника інформації статусу суб'єкта владних повноважень, спори з приводу оскарження його рішень, дій чи бездіяльності є публічно-правовими і на них поширюється юрисдикція адміністративних судів, проте, за обов'язкової умови, що запитувана у нього інформація є публічною у розумінні Закону.
Роз'яснення аналогічного характеру містить Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" від 30.09.2011 року №11.
Разом з тим, з позовної заяви та пояснень, наданих у судовому засіданні вбачається, що позивача цікавила безпосередньо присутність на зборах суддів Господарського суду Рівненської області із здійсненням письмового, аудіо-, фото- та відеофіксування процесу голосування суддями поставлених на порядок денний питань.
Проте, у даному випадку процес голосування не є публічною інформацією у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року №2939-VI, оскільки остання створюється лише після його завершення та полягає у прийнятті рішень, які відображаються, тобто, фіксуються, шляхом оформлення відповідного протоколу.
При цьому, судом було з'ясовано, що копію самого протоколу зборів суддів Господарського суду Рівненської області №3 від 02.04.2015 року позивач отримав та дії відповідачів з приводу надання даного протоколу ним не оспорюються.
Суд також відхиляє посилання позивача на норми п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року №2939-VI, як на підставу позову, та зазначає, що вказаною нормою встановлено гарантію доступу до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень з метою забезпечення у такий спосіб можливості осіб отримувати публічну інформацію, яка створюється на них.
Водночас, дії щодо незабезпечення гарантій доступу до засідань не є порушенням законодавства про доступ до публічної інформації, передбаченим статтею 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року №2939-VI та не можуть бути оскаржені у порядку, встановленому статтею 23 Закону.
Таким чином, рішення та дії відповідачів, з приводу яких позивачем заявлено позов, не стосуються правовідносин, пов'язаних із доступом до публічної інформації, а тому аналізуються судом виходячи з їх змісту та на підставі загальних норм законодавства.
Позивач вважає, що відповідачами було порушено його право на збір інформації, передбачене Конституцією України та Законом України "Про інформацію", шляхом перешкоджання йому бути присутнім на зборах суддів Господарського суду Рівненської області з проведенням відеозйомки за відсутності у зборів компетенції вирішувати питання обмеження доступу журналістів
Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно з ст. 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 року №2657-XII, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частинами 1-2 статті 25 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 року №2657-XII встановлено, що під час виконання професійних обов'язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом. Журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб'єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 року №2657-XII передбачено, що з метою створення сприятливих умов для здійснення журналістами, працівниками засобів масової інформації професійної діяльності суб'єкт владних повноважень може здійснювати їх акредитацію. Усі дії, пов'язані з акредитацією, мають ґрунтуватися на принципах відкритості, рівності, справедливості з метою забезпечення права громадськості на одержання інформації через засоби масової інформації. Відсутність акредитації не може бути підставою для відмови в допуску журналіста, працівника засобу масової інформації на відкриті заходи, що проводить суб'єкт владних повноважень.
Частиною 4 статті 26 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 року №2657-XII визначено, що суб'єкти владних повноважень, що здійснили акредитацію журналістів, працівників засобів масової інформації, зобов'язані сприяти провадженню ними професійної діяльності; завчасно сповіщати їх про місце і час проведення сесій, засідань, нарад, брифінгів та інших публічних заходів; надавати їм інформацію, призначену для засобів масової інформації; а також сприяти створенню умов для здійснення запису і передачі інформації, проведення інтерв'ю, отримання коментарів посадових осіб.
За змістом частини 6 статті 26 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 року №2657-XII журналіст, працівник засобу масової інформації зобов'язаний дотримуватися встановлених суб'єктом владних повноважень правил внутрішнього трудового розпорядку, не перешкоджати діяльності його службових та посадових осіб.
В свою чергу, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 125 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI, суддівське самоврядування в Україні здійснюється, в тому числі, через збори суддів місцевого суду.
Згідно з ч. 1 ст. 126 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI, збори суддів - це зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.
Частиною 4 статті 126 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI передбачено, що на збори суддів можуть запрошуватися працівники апарату суду, судді у відставці, представники громадськості, інші особи.
Частиною 5 статті 126 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI визначено, що збори суддів:
1)обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов'язковими для суддів та працівників цього суду;
2)визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ;
3)приймають рішення про обрання суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад;
4)визначають рівень навантаження на суддів відповідного суду з урахуванням виконання ними адміністративних або інших обов'язків;
5)заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади в цьому суді, та керівника апарату суду;
6)здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом.
Аналогічний перелік повноважень зборів суддів Господарського суду Рівненської області викладено у їх регламенті, що затверджений рішенням зборів Господарського суду Рівненської області від 09.12.2010 року №22 (а.с. 45-46).
Враховуючи закріплену законодавством можливість зборів суддів на власний розсуд вирішувати питання щодо запрошення на них представників громадськості та інших осіб, а також наявність у них права приймати рішення з приводу невиключного переліку питань, які стосуються як внутрішньої діяльності суду, так і безпосередньо організації і проведення самих зборів, суд приходить до висновку, що збори суддів Господарського суду Рівненської області володіли компетенцією вирішувати питання щодо присутності на них журналістів та здійснення відеозйомки.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Отже, спір набуває ознак публічно-правового за умови наявності серед його суб'єктів суб'єкта владних повноважень та здійснення ним в межах спірних правовідносин владних управлінських функцій з виконання покладених на нього законодавством завдань.
Суд зазначає, що збори суддів Господарського суду Рівненської області під час прийняття оспорюваного рішення та вчинення оспорюваних дій не здійснювали будь-яких владних управлінських функцій по відношенню до позивача, оскільки вирішували питання організаційного характеру, а не діяли в межах власних дискреційних повноважень.
Крім того, за змістом Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці щодо позовів до органів суддівського самоврядування" від 19.12.2008 року №17, органи суддівського самоврядування (збори суддів, конференції суддів, з'їзд суддів України, ради суддів), їх уповноважені особи (головуючі на зборах, конференціях суддів, з'їзді суддів України, їх члени (делегати), голови, їх заступники, члени рад суддів) при здійсненні ними дій (бездіяльності) чи прийнятті рішень, пов'язаних із реалізацією функцій суддівського самоврядування, не є суб'єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у відповідних адміністративних справах. Компетенція адміністративних судів відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України на розгляд таких спорів не поширюється.
За наведених підстав, позовні вимоги про визнання протиправними дій зборів суддів Господарського суду Рівненської області по обмеженню позивачу доступу до публічної інформації шляхом перешкоджання йому бути присутнім на зборах суддів 02.04.2015 року та проводити відеозйомку, визнання протиправним і скасування рішення зборів суддів Господарського суду Рівненської області від 02.04.2015 року в частині відмови в запрошенні представників засобів масової інформації з можливістю здійснення ними відеофіксації проведення зборів, визнання відсутності компетенції у зборів суддів Господарського суду Рівненської області вирішувати питання щодо обмеження доступу журналістів та проведення відеофіксації перебігу зборів суддів до задоволення не підлягають.
Що стосується позовних вимог, заявлених позивачем до Господарського суду Рівненської області та голови Господарського суду Рівненської області ОСОБА_2, то оскільки останні жодних рішень, дій та бездіяльності по відношенню до позивача в якості суб'єктів владних повноважень ними не вчинялось, позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права і суд у задоволенні вимог до цих відповідачів відмовляє.
Вимоги позивача про визнання протиправними дій голови Господарського суду Рівненської області ОСОБА_2 у фізичному перешкоджанні позивачу бути присутнім на зборах суддів 02.04.2015 року також не підлягають до задоволення з огляду на неможливість їх розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Щодо вимог про зобов'язання відповідачів утримуватись від порушень прав позивача на доступ до публічної інформації, зокрема, не створювати перешкод у доступі до відкритих заходів, які ними проводяться, є такими, що спрямовані на майбутнє, тому до задоволення не підлягають.
В силу вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати на користь сторін не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жуковська Л.А.