08 липня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/2324/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гіглави О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лайко О.В.,
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника відповідача - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
25 червня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" (далі - позивач, ТОВ "ФК "Ворскла") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2015 №0000532301.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на безпідставність висновків перевіряючих про заниження податку на додану вартість у розмірі 116393,00 грн, оскільки господарські операції по виконанню робіт та придбанню товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Альфасервіс" мали реальний характер та підтверджуються первинними документами.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ТОВ "ФК "Ворскла" завищено податковий кредит з ПДВ в розмірі 116393,33 грн за рахунок включення до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих від ТОВ "Альфасервіс" по придбанню товару та отримання робіт з улаштування футбольного поля на стадіоні Ворскла, невідображених в складі податкових зобов'язань продавця, що призвело до невідповідності даних додатку 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" з продавцем ТОВ "Альфасервіс". Крім того, представник відповідача посилався на скасування свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Альфасервіс" у вересні 2014 року по причині відсутності за юридичною адресою та неподанням звітності.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як слідує з матеріалів справи, у період з 05.03.2015 по 02.04.20115 ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ФК "Ворскла" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.
За результатами перевірки складено акт №1885/22-01-09/21043232 від 24.04.2015, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 174726,00 грн (а.с. 35-66, т. І).
30.04.2015 ТОВ "ФК "Ворскла" подано до ДПІ у м. Полтаві заперечення до акту перевірки (а.с. 67-71, т. І).
За наслідками розгляду заперечення на акт, 12.05.2015 ДПІ у м. Полтаві надано відповідь на заперечення, згідно якого контролюючим органом прийнято рішення частково зменшити донараховану суму з податку на додану вартість за травень 2013 року на 38583,33 грн, за червень 2013 року на 19750,00 грн. У зв'язку з тим, що підприємство ТОВ "Альфасервіс" не задекларувало податкові зобов'язання по улаштуванню футбольного поля для ТОВ "ФК "Ворскла" донараховані суми з податку на додану вартість в сумі 116393,33 грн, а саме: за червень 2013 року в сумі 14558,33 грн, липень 2013 року в сумі 36835,00 грн, жовтень 2013 року - 65000,00 грн (а.с. 72-73, т. І).
На підставі акту перевірки з урахуванням розгляду заперечень платника, ДПІ у м.Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 15.05.2015 №0000532301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "ФК "Ворскла" з податку на додану вартість у розмірі 174589,99 грн, з яких: 116393,33 грн - за основним платежем, 58196,66 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 24 ,т. І).
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.
Підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали господарські операції ТОВ "ФК "Ворскла" з ТОВ "Альфасервіс".
Спірні відносини сторін стосуються права платника ПДВ на податковий кредит.
Так, згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Водночас, як визначено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.
За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця /пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України/.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.
Судом встановлено, що між позивачем (по тексту договору - Замовник) та ТОВ "Альфасервіс" (по тексту договору - Підрядник) укладено договір підряду №04-1/13, відповідно до якого ТОВ "Альфасервіс" приймає на себе зобов'язання виконати підрядні роботи з улаштування основи футбольного поля ТОВ "ФК "Ворскла" в м. Полтава, майдан Незалежності, 16 (а.с.74-76, т. І).
Згідно пункту 1.2 Договору склад та обсяги робіт перелічені у локальному кошторисі.
Загальна ціна договору складає 784000,00 грн (пункт 2.1 Договору).
Відповідно до пункту 2.5 Договору, документами про прийняття робіт є ОСОБА_3 приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в). Оплата за виконані роботи здійснюється на протязі десяти банківських днів з дати підписання всіх відповідних ОСОБА_3 приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в).
На підтвердження здійснення господарської операції ТОВ "Альфасервіс" позивачем надано договірну ціну за формою локального кошторису, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в, податкові накладні (а.с. 77-128, т. І).
Оплата за виконані ТОВ "Альфасерівс" роботи здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 129-133, т. І).
Судом встановлено, що вказаний договір позивачем укладено з метою здійснення улаштування основи футбольного поля ТОВ "ФК "Ворскла" у м. Полтава, що знаходиться на майдані Незалежності, 16 у м. Полтаві.
Також, в ході розгляду справи встановлено, що 25 червня 2013 року між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Альфасервіс" (по тексту договору - Постачальник) укладено договір поставки №25-6/13, відповідно до якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця комплект трьох павільйонів для запасних гравців у кількості 2 шт. на 14 місць та 1 шт. на 2 місця (а.с. 134-136, т. І).
Згідно з пунктом 1.2 ціна, загальна кількість асортименту та розгорнута номенклатура товару визначається у Специфікаціях або Додаткових угодах до даного Договору, які є невід'ємними частинами, або у рахунках-фактурах Постачальника.
У ціні товару включені послуги з доставки товару на склад або на монтажний майданчик Покупця (пункт 1.5 Договору).
Відповідно до пункту 2.4 Договору постачальник передає Покупцю по одному примірнику супроводжувальних документів на товар: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок.
Загальна ціна Договору складає 154800,00 грн, у тому числі ПДВ 25800,00 грн (пункт 3.1 Договору).
На підтвердження здійснення господарської операції ТОВ "Альфасервіс" позивачем надано специфікацію на постачання павільйонів для запасних гравців, накладні та податкові накладні, прибуткові накладні (а.с. 137-141, 143-144, а с. 167-169 т. І).
Оплата за отриманий від ТОВ "Альфасерівс" товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 142, 145, т. І).
Судом з'ясовано, що позивач придбав у ТОВ "Альянссервіс" комплект трьох павільйонів для запасних гравців у кількості 2 шт. на 14 місць та 1 шт. на 2 місця з метою облаштування футбольного стадіону ТОВ "ФК "Ворскла", що у м. Полтава на майдані Незалежності, 16.
Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст.
Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.
При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.
На підтвердження виконання вказаних вище договорів та реальності спірних оподаткованих господарських операцій, до матеріалів справи долучено договірну ціну за формою локального кошторису, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в, специфікацію на постачання павільйонів для запасних гравців, накладні, податкові накладні, прибуткові накладні, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, платіжні доручення (а.с. 77-133, 137-145, 167-169, 187-209, 227-249, т. І; а.с. 17-42, т. ІІ).
Дослідивши у судовому засіданні вказані долучені до матеріалів справи копії документів бухгалтерського обліку, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.
Таким чином, вказані документи є первинними документами бухгалтерського обліку у розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належні докази у справі.
Зауваження щодо змісту та форми вказаних документів в акті перевірки та письмових запереченнях відповідача проти позову відсутні. Відсутні також посилання на те, що господарські операції позивача з ТОВ "Альфасервіс" мали безтоварний характер.
Суд критично оцінює посилання відповідача на не відображення в складі податкових зобов'язань продавця сум ПДВ, які віднесені позивачем до складу податкового кредиту, оскільки це не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків /в даному випадку позивачем/ порушення закону.
Зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.
Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій.
Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
Так само, суд відхиляє твердження контролюючого органу щодо скасування 17.09.2013 свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Альфасервіс" по причині відсутності за юридичною адресою та неподанням звітності, оскільки на момент складання податкових накладних (червень, липень 2013 року, суми ПДВ яких включено позивачем до складу податкового кредиту червня, липня та жовтня 2013 року) ТОВ "Альфасервіс" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване у якості юридичної особи у встановленому законодавством порядку. Доказів на спростування даного факту відповідачем не надано, а судом не встановлено.
Враховуючи наведене вище в своїй сукупності, висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління."
Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Разом з цим, долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку підтверджено право позивача на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 116393,33 грн.
Враховуючи зазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача.
За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 15.05.2015 №0000532301 необхідно визнати протиправним та скасувати, а позов ТОВ "ФК "Ворскла" задовольнити.
У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Отже, судовий збір у розмірі 349,19 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, необхідно стягнути з Державного бюджету України на його користь.
При розподілі судових витрат відповідно до положень частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", суд виходить з приписів пункту 21 частини першої статті 5 вказаного Закону, згідно з яким відповідача звільнено від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 15 травня 2015 року №0000532301.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" (ідентифікаційний код 21043232) судові витрати в сумі 349,19 грн (триста сорок дев'ять гривень дев'ятнадцять копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 10 липня 2015 року.
Суддя О.В. Гіглава