09 липня 2015 року Справа № 915/961/15
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу
за позовом Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, 54020
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 54046
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, вул. Чкалова, 20, а/с 34, м. Миколаїв, 54017
про стягнення заборгованості за Договором № РОФ-1223 від 29.12.2013 року у сумі 73 384, 09 грн., у тому числі: 64 399, 23 грн. - основного боргу; 8 984, 86 грн. - пені.
за участю представників сторін:
від позивача: Плакушко Ольга Сергіївна, довіреність № 09/15 від 14.10.2014 року;
від відповідача: представник не з'явився;
від третьої особи: Ревенко Олексій Володимирович, довіреність № 1 від 05.01.2015 року.
До господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором № РОФ-1223 від 29.12.2013 у сумі 73 384, 09 грн., у тому числі: 64 399, 23 грн. - основного боргу; 8 984, 86 грн. - пені.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.06.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області. Розгляд справи призначено на 01.07.2015 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.07.2015 року відкладено розгляд справи на 09.07.2015 року.
В судовому засіданні 09.07.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях (арк. 77-79), та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено Договір від 29.12.2013 року № РОФ-1223 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі ДП «Миколаївький морський торговельний порт» (балансоутримувач).
Відповідач належним чином не виконував умови договору оренди № РОФ-1223 від 29.12.2013 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 64 399, 23 грн.
Представник позивача також зазначив, що 20.03.2015 року було укладено договір про дострокове припинення дії договору оренди нерухомого майна, на виконання якого між орендодавцем та орендарем було підписано Акт прийому-передачі орендованих приміщень від 20.03.2015 року.
Однак, державне нерухоме майно фактично знаходилось в оренді у відповідача до 09.04.2015 року, оскільки саме 09.04.2015 року відповідач надала позивачу (балансоутримувачу) підписаний ще 20.03.2015 року Акт прийому-передачі.
Акт приймання-передачі майна зафіксовано в Журналі реєстрації вхідної кореспонденції ДП "Миколаївський морський торговельний порт" 09.04.2015 року, чим зафіксовано день фактичного повернення балансоутримувачу державного майна з оренди. З огляду на викладене, орендну плату нараховано по 09.04.2015 року (день підписання Акту прийому-передачі майна балансоутримувачем).
В зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 8 984, 86 грн.
Із посиланням на вищевикладене та приписи ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та на умови договору представник позивача просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та в судові засідання повноважного представника не направив, письмового відзиву по суті спору не подав.
Ухвала про порушення провадження у справі від 11.06.2015 року, направлена на адресу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 54046, повернута до суду поштовою установою із відміткою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" (арк. справи 68-70).
Судом також встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем проживання відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є АДРЕСА_1, 54046 (арк. 60).
Отже, процесуальні документи суду направлялись на правильну адресу відповідача.
При цьому, судом враховано наступне.
Явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами від 10.07.14 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судових засідань.
При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 вищевказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності відповідача та/або його повноважного представника.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Представник третьої особи в судовому засіданні 09.07.2015 року зазначив про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено Договір від 29.12.2013 № РОФ-1223 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт» (балансоутримувач) (арк. 11-16).
Відповідно до п. 10.1 Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 29.12.2013 року по 28.11.2016 року.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення в будівлі їдальні № 3 (інв. № 50140) (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ152), загальною площею 603,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2, (далі - Майно), згідно з планом розміщення орендованих приміщень (Додаток 1 до договору оренди), що перебувають на Балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт» (Балансоутримувач), спеціальна вартість яких дорівнює 3 967 600 грн. (три мільйони дев'ятсот шістдесят сім тисяч шістсот грн.), згідно з незалежною оцінкою станом на 31.07.2013 року.
Відповідно до п. 1.2 Договору майно передається в оренду під розміщення магазину, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (площею 81,5 кв.м.); під розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи (площею 521, 6 кв.м.).
Відповідно до п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна.
Відповідно до п. 2.4 Договору обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.
На виконання умов договору оренди орендодавець за участю балансоутримувача передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, яке є предметом договору оренди, про що між орендодавцем та орендарем було підписано Акт приймання-передавання від 29.12.2013 року, який погоджено балансоутримувачем (арк. 21).
В подальшому 04.07.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено Договір № 1 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, яким сторони погодили вилучити зі складу орендованого майна частину приміщень загальною площею 105, 9 кв. м. (арк. 80-81).
На виконання умов Договору № 1 орендар Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 передав (повернув), а орендодавець Регіональне відділення ФДМ України по Миколаївській області прийняв з орендного користування частину нежитлових приміщень в будівлі їдальні №3 цокольного поверху площею 105, 9 кв.м., про що між орендарем та орендодавцем складено Акти приймання-передачі від 04.07.2014 року, який погоджено балансоутримувачем ДП "Миколаївський морський торговельний порт" (арк. 83).
Таким чином, в оренді у відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишились нежитлові приміщення загальною площею 497, 20 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (п. 1.1 Договору № 1) (арк. 80).
В подальшому між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено Договір про дострокове припинення дії Договору оренди нерухомого майна від 29.12.2013 № РОФ-1223 від 20.03.2015 року (арк. 20) .
Умовами Договору про дострокове припинення дії договору оренди сторони погодили вважати договір оренди від 29.12.2013 № РОФ-1223 таким, що припинив дію з 20 березня 2015 року.
Відповідно до п. 2.1 Договору про дострокове припинення дії договору оренди оорендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі.
Відповідно до п. 3.1 Договору про дострокове припинення дії договору оренди орендодавець зобов'язаний прийняти об'єкт оренди за актом приймання передачі.
Відповідно до п. 10.6 Договору чинність цього Договору припиняється достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням господарського суду.
Відповідно до п. 10.8. Договору у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю та балансоутримувачу. У разі, якщо Орендар затримав повернення Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Відповідно до п. 10.9 Договору майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акта приймання-передавання за участю Балансоутримувача. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря.
На виконання умов Договору про дострокове припинення дії договору оренди орендар Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 передав (повернув), а орендодавець Регіональне відділення за участю Балансоутримувача ДП "Миколаївський торговельний порт" прийняв із строкового платного користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення в будівлі їдальні № 3 (інв. №50140) (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ152) загальною площею 497, 20 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2, що перебувають на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт», спеціальна вартість яких дорівнює 3 967 600 грн. (три мільйони дев'ятсот шістдесят сім тисяч шістсот грн.), згідно з незалежною оцінкою станом на 31.07.2013 року, про що між сторонами було складено та підписано Акт приймання-передавання від 20.03.2015 року, який погоджено Балансоутримувачем 09.04.2015 року (арк. 22).
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Таким чином, договір оренди нерухомого майна припинив свою дію з моменту підписання сторонами договору (орендарем та орендодавцем) акту приймання-передачі майна від 20.03.2015 року.
Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Умовами договору оренди сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначена за результатами проведеного 05.12.2013 конкурсу по передачі в оренду державного нерухомого майна (протокол № 3 засідання конкурсної комісії по передачі в оренду державного нерухомого майна, затверджений в.о. начальника регіонального відділення ФДМУ по Миколаївській області Очкуровою Л.В. 05.12.2013) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (липень 2013 року) 25 200 грн. (двадцять п'ять тисячі двісті грн.)
Відповідно до п. 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України. Розміщуються на веб-сайті Фонду державного майна України.
Відповідно до п. 3.4 Договору у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.
Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітнім відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
Відповідно до п. 3.11 Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.
Відповідно до п. 5.3 Договору орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу.
Відповідно до п. 5.9 Договору орендар зобов'язується щомісяця до 15 числа надавати Орендодавцеві та Балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговувального банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). На вимогу Орендодавця та Балансоутримувача проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежів і оформляти відповідні акти звіряння.
Судом встановлено наступне.
Позивачем за період користування орендованим майном з грудня 2014 року по 09 квітня 2015 року нараховано відповідачу орендну плату на загальну суму 64 399, 23 грн.
Як вказано вище, відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітнім відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
Відповідно до п.п. "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Враховуючи те, що орендодавець не є платником податку на додану вартість, тому уся сума орендної плати оподатковується ПДВ, яку нараховує позивач ДП "Миколаївський морський торговельний порт ".
На виконання умов договору оренди позивач ДП "Миколаївський морський торговельний порт" виставив відповідачу рахунки на оплату орендних платежів, а саме: рахунок № НОМЕР_2 від 31.12.2014 року на суму 13 612, 40 грн.; рахунок № НОМЕР_3 від 31.01.2015 року на суму 14 034, 38 грн.; рахунок № НОМЕР_4 від 28.02.2015 року на суму 14 778, 20 грн.; рахунок № НОМЕР_5 від 31.03.2015 року на суму 16 374, 25 грн.; рахунок № НОМЕР_6 від 30.04.2015 року 5 600 грн. (арк. 23-27).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано відповідачу плату за оренду майном, яка складається з 30 % орендної плати (у т. ч. ПДВ) + нарахованого ПДВ на 70 % орендної плати.
Вищезазначені рахунки були отримані відповідачем частково наручно, частково направлені поштою на адресу відповідача, про що свідчать копії з журналів реєстрації рахунків, наявні в матеріалах справи (арк. 33-39).
Також позивачем за вих. № 40-10/34 від 21.05.2015 року повторно було направлено рахунки № НОМЕР_4 від 28.02.2015 року, № НОМЕР_5 від 31.03.2015 року, № НОМЕР_6 від 30.04.2015 року (арк. 40-41).
Крім того, позивачем на підставі виставлених рахунків було складено акти наданих послуг: № НОМЕР_2 від 31.12.2014 року, № НОМЕР_3 від 31.01.2015 року, № НОМЕР_4 від 28.02.2015 року, № НОМЕР_5 від 31.03.2015 року, № НОМЕР_6 від 30.04.2015 року, які не підписані орендарем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (арк. 28-32). Однак, судом встановлено, що умовами договору оренди не передбачено складання відповідних актів наданих послуг.
Позивач також неодноразово звертався до відповідача із претензіями про сплату заборгованості, які залишились відповідачем без відповіді (арк. 42-59).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом вище, договір оренди нерухомого майна припинив свою дію з моменту підписання сторонами договору (орендарем та орендодавцем) акту приймання-передачі майна від 20.03.2015 року.
Посилання представника позивача на те, що державне нерухоме майно фактично знаходилось в оренді у відповідача до 09.04.2015 року є безпідставними, оскільки жодних доказів, які б підтверджували факт користування орендарем приміщенням після підписання акту прийому-передачі суду не подано.
Відтак, в силу приписів ч. 2 ст. 795 ЦК України орендні правовідносини припинились й відсутні правові підстави для нарахування орендарю орендної плати після повернення майна орендодавцю. Крім того, орендар не може нести відповідальність за несвоєчасне погодження балансоутримувачем акту прийому-передачі майна.
Виходячи з вищевикладеного позивач ДП "Миколаївський морський торговельний порт" (балансоутримувач) безпідставно нарахував відповідачу Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (орендар) орендну плату за період з 21.03.2015 по 09.04.2015 року.
Здійснивши перерахунок розміру орендної плати за березень 2015 року відповідно до п. 3.4 Договору, судом встановлено, що орендна плата за період користування майном в березні 2015 року становить 10 564, 00 грн., а саме:
- 16 374, 25 грн. (орендна плата за березень 2015 року згідно рахунку від 31.03.2015 року) : 31 (кількість днів в березні) = 528, 20 грн. (орендна плата за 1 день);
- 528, 20 грн. (орендна плата за 1 день) Х 20 (кількість днів користування майном в березні) = 10 564, 00 грн. (орендна плата за період з 1 по 20 березня 2015 року).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за період користування орендованим майном з грудня 2014 року по 20 березня 2015 року включно становить 52 988, 98 грн. (13 612, 40 грн. + 14 034, 38 грн. + 14 778, 20 грн. + 10 564, 00 грн.).
Суду не подано доказів сплати відповідачем вищевказаної заборгованості, як і не спростовано позовних вимог в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати за період з грудня 2014 року по 20 березня 2015 року в сумі 52 988, 98 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню частково.
В решті позову в частині стягнення 11 410, 25 грн. - заборгованості з орендної плати за період з 21.03.2015 року по 09.04.2015 року включно слід відмовити у зв'язку з безпідставністю.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 984, 86 грн. - пені, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України по справі № 5002-2/5109-2010 від 07.11.11 року).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
Позивачем здійснено нарахування пені із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а саме за період з 16.01.2015 року по 08.06.2015 року (період судом зазначено сукупний) по кожному окремому зобов'язанню у сумі 8 984, 86 грн.
Враховуючи, що судом відмовлено в позові в частині нарахування та стягнення орендної плати в розмірі 11 410, 25 грн. за період з 20.03.2015 року по 09.04.2015 року у зв'язку з безпідставністю, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав і для нарахування пені на вищевказану суму.
Здійснивши перерахунок розміру пені за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу (простроченої орендної плати в кожному місяці) за кожний день прострочення, відповідно до приписів ст. 232 ГК України та п. 3.6, 3.7 Договору, судом встановлено, що пеня за прострочення платежів в грудні 2014 року - березні 2015 року з орендної плати становить 8 248, 36 грн. Пеня нарахована за період з 16.01.2015 року по 08.06.2015 року по кожному окремому платежу. Детальний розрахунок пені, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 62). Отже, вимога про стягнення пені є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню частково в сумі 8 248, 36 грн. В решті пені в сумі 736, 50 грн. слід відмовити.
Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 54046 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь позивача Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 01125608):
- 52 988, 98 грн. (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім грн. 98 коп.) - суми основного боргу;
- 8 248, 36 грн. (вісім тисяч двісті сорок вісім грн. 36 коп.) - пені;
- 1 524, 63 грн. (одна тисяча п'ятсот двадцять чотири грн. 63 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в позові в частині стягнення 11 410, 25 грн. (одинадцять тисяч чотириста десять грн. 25 коп.) - основного боргу та 736, 50 грн. (сімсот тридцять шість грн. 50 коп.) - пені.
Судовий збір в розмірі 302, 37 грн. (триста дві грн. 37 коп.) покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повне рішення складено 13.07.2015 року
Суддя Е.М. Олейняш