ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.07.2015Справа №910/12785/15
За позовомПриватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції»
простягнення 69353,07 грн.
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивача Татарчук О.Л. - представник;
від відповідача не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» за договором поставки №124 від 01.08.2013 у розмірі 53007,38 грн., 3% річних у розмірі 930,07 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 15415,62 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/12785/15 та призначено розгляд справи на 18.06.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконанням відповідачем вимог ухвали суду розгляд справи було відкладено на 06.07.2015.
Представник позивача в судове засідання 06.07.2015 з'явився, позов підтримав.
Представник відповідача в судове засідання 06.07.2015 не з'явився. Відповідач вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позов не подав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №0103033353433.
На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
01.08.2013 між Приватним акціонерним товариством «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 124 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується систематично доставляти і передавати на умовах та у встановлені цим договором строки продовольчу та/або непродовольчу продукцію у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього договору (п.1.1); загальна сума цього договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних на кожну партію товару, що були поставлені протягом строку дії цього договору, з урахуванням коригувань вартості повернутих, неякісних, неналежних товарів згідно з вимогами цього договору (п.5.7); оплата здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України через 21 календарний день за поставлений товар (п.5.8.).
Відповідно до видаткових накладних за період з липня місяця 2014 року по грудень місяць 2014 року позивачем було поставлено, а відповідачем - прийнято товар на загальну суму 56310,88 грн.
Згідно виписок банку з особового рахунку позивача та накладних на повернення товару, відповідачем було сплачено позивачу та повернуто товар на суму 2610,84 грн.
Решта отриманого відповідачем від позивача товару залишилася неоплаченою. Заборгованість відповідача перед позивачем склала 53007,38 грн.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 5.8 договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару на момент розгляду справи настав.
Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню на суму 53007,38 грн.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 15415,62 грн. інфляційних нарахувань та 930,07 грн. 3% річних.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого позивачем на підставі договору поставки №124 від 01.08.2013 товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 930,07 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 15415,62 грн. також підлягають задоволенню за розрахунком позивача, що перевірений судом.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку із задоволенням позову судові витрати згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе/Бастіонна, буд. 1/2, ідентифікаційний код 38451148) на користь Приватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»» (03057, м. Київ, вул. Є.Потьє, 6, ідентифікаційний код 00382496) заборгованість у розмірі 53007 (п'ятдесят три тисячі сім) грн. 38 коп., 3% річних у розмірі 930 (дев'ятсот тридцять) грн. 07 коп., інфляційні нарахування у розмірі 15415 (п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 62 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 14.07.2015.
Суддя Ю.М. Смирнова