ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.06.2015Справа №910/11184/15
За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО"
до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно- страхова компанія"
про стягнення 10 538,71 грн.
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача Жигальська Ю.Ю. (дов. № ГН-16-Ю від 02.01.2015 року)
від відповідача не з'явився
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18 червня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно- страхова компанія" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 10 538,71 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2015 року порушено провадження у справі № 910/11184/15 та призначено справу до розгляду на 02.06.2015 року.
26.05.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 05.05.2015 року.
Представник відповідача в судове засідання 02.06.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 05.05.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 року розгляд справи було відкладено на 18.06.2015 року.
Представник відповідача в судове засідання 18.06.2015 року не з'явився, проте, через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 16.06.2015 року подав клопотання про відкладення розгляду справи.
В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача зазначив, що у зв'язку із залученням у іншому судовому засіданні не може прибути в судове засідання призначене на 18.06.2015 року.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України).
Зважаючи на необґрунтованість доводів відповідача, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 18.06.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Оскільки, про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами у відповідності статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
11.09.2013 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (страховик) та Оспіщевим Р.В. (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1004189-02-21-01, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Gelly", державний номер АХ 3405 СТ.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2014 року на 16 км автодороги Харків-Щербаківка сталась дорожньо - транспортна пригода (надалі по тексту - ДТП) за участю автомобіля марки "Gelly", державний номер АХ 3405 СТ та автомобіля марки "ВАЗ 2103", державний номер 98104ХА, яким керував Лісний С.В.
ДТП сталася в результаті порушення Лісним С.В. правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 15.09.2014 року.
Цивільно-правова відповідальність Лісного С.В. за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки "ВАЗ 2103", державний номер 98104ХА, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно- страхова компанія", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/3679005 від 19.09.2014 року.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "Gelly", державний номер АХ 3405 СТ отримав механічні пошкодження.
Відповідно до висновку № 14/9/758/622250 від 16.09.2014 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою - підприємцем Прохоровим К.М., вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Gelly", державний номер АХ 3405 СТ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 13 706,84 грн.
07.10.2014 року позивач, виходячи з висновку № 14/9/758/622250 від 16.09.2014 року та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 11 538,71 грн., про що склав страховий акт № 4061-02 та розрахунок до суми страхового відшкодування.
Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 1004189-02-21-01 від 11.09.2013 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 11 538,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11419 від 07.10.2014 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).
Зважаючи на вищенаведене, 15.10.2014 року позивач, звернувся до відповідача з заявою за вих. № 4541 на виплату страхового відшкодування у розмірі 11 538,71 грн.
Проте, відповідач жодним чином не відреагував на зазначену регресну вимогу, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.
Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача та розмір франшизи, які передбачені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № АІ/3679005 від 19.09.2014 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 10 538,71 грн.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "ВАЗ 2103", державний номер 98104ХА, яким керував Лісний С.В., спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "Gelly", державний номер АХ 3405 СТ.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Вина водія, який керував автомобілем "ВАЗ 2103", державний номер 98104ХА, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 15.09.2014 року.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "ВАЗ 2103", державний номер 98104ХА, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно- страхова компанія" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/3679005 від 19.09.2014 року. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 1000,00 грн., строк дії полісу з 22.08.2013 року до 21.05.2014 року.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Gelly", державний номер АХ 3405 СТ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/3679005 від 19.09.2014 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 1004189-02-21-01 від 11.09.2013 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/3679005 від 19.09.2014 року розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 10 538,71 грн.
Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 10 538,71 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно- страхова компанія" 10 538,71 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати з судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно- страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145, код ЄДРПОУ 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, код ЄДРПОУ 31650052) 10 538 (десять тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн., 71 коп. заборгованості, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст складено 23.06.2015 року
Суддя С.В. Стасюк