14.07.2015 Справа № 756/5265/15-ц
Унікальний № 756/5265/15-ц
Провадження № 2/756/3357/15
Р I Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 липня 2015 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Маринченко М.М.‚
при секретарі Приголовкіну В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про скасування наказу від 12 лютого 2015 року № 31-к, поновлення на роботі, зобов'язання відповідача змінити формулювання причин звільнення та звільнити позивача згідно його заяви від 06 лютого 2015 року за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 02 березня 2015 року, стягнення незаконно не виплаченої премії за січень 2015 року у розмірі 2114 грн. 74 коп., стягнення незаконно не виплаченої винагороди за підсумками роботи за 2014 рік у розмірі 7783 грн. 43 коп., стягнення незаконно не виплаченої суми, що при розрахунку належить позивачу, у розмірі 3075 грн. 18 коп., стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 5653 грн. 70 коп. та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
22 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що працював у відповідача з 30 січня 2013 року по 12 лютого 2015 року на посаді провідного юрисконсульта відділу правового забезпечення Дирекції з розвитку телекомунікаційних мереж КП «Київжитлоспецексплуатація».
03 грудня 2014 року позивача було повідомлено про майбутнє звільнення на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України відповідно до наказу начальника КП «Київжитлоспецексплуатація» Котляренка О.О. №268 від 03 грудня 2014 року. У письмовому персональному попередженні про звільнення було зазначено, що посада позивача скорочується у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, при цьому з самим наказом і додатками до нього його не було ознайомлено.
Як стало відомо позивачу, скорочення штатів здійснювалося з метою підвищення ефективної діяльності дирекції, однак як звільнення працівників, які тривалий час бездоганно працювали на підприємстві, сприятиме покращенню роботи підприємства позивачу не роз'яснено.
12 грудня 2014 року позивача ознайомлено з наказом начальника КП «Київжитлоспецексплуатація» Котляренка О.О. №289-к від 03 грудня 2014 року, відповідно до якого відділу кадрів доручено попередити працівників дирекції про наступне вивільнення не раніше ніж через два місяці після ознайомлення з цим наказом згідно з додатком та забезпечити їх можливе працевлаштування на вакантні посади відповідно до штатного розпису.
Проте, в додатку до наказу №289-к навпроти прізвища позивача машинописним текстом зазначено, що позивачу посада не пропонується, таким чином, як зазначає позивач, на час виготовлення вказаного наказу начальником було прийнято рішення не пропонувати позивачу ніякої посади.
Також позивач вказує, що він відпрацював повний календарний 2014 рік і за результатами роботи відокремлений підрозділ - Дирекція з розвитку телекомунікаційних мереж, в якому працював позивач, закінчив 2014 рік з прибутком, тому бухгалтерським відділом дирекції працівникам була нарахована винагорода за підсумками 2014 року, в тому числі й позивачу, в розмірі 7783 грн. 43 коп. (6183 грн. 15 коп. з урахуванням передбачених законом відрахувань, податків і зборів), проте відповідачем вказаної винагороди позивачу виплачено не було.
Крім того, за грудень 2014 року позивачу була нарахована та виплачена премія в розмірі 50% від розміру посадового окладу з встановленою надбавкою в розмірі 2114 грн. 74 коп. В січні 2015 року позивач бездоганно працював, не допускав порушень виконавчої та трудової дисципліни, проте позивачу не було виплачено премії за вказаний місяць.
За таких обставин позивач 06 лютого 2015 року подав відповідачу заяву про звільнення з проханням розірвати трудовий договір з 10 лютого 2015 року згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з підстав невиконання відповідачем законодавства про працю та умов колективного договору.
10 лютого 2015 року позивача звільнено не було. Натомість 12 лютого 2015 року наказом №31-к від 12 лютого 2015 року позивача було звільнено у зв'язку із скороченням штатів за п.1 ст. 40 КЗпП України.
Вказане звільнення позивач вважає незаконним, оскільки йому підприємством не було запропоновано переведення на іншу роботу, не надано список наявних вакантних місць на підприємстві, що не дало йому змоги самостійно прийняти чи відмовитись від запропонованої посади. Крім того, відповідач не мав повноважень на проведення скорочень працівників, оскільки власником підприємства є територіальна громада м. Києва, а уповноваженим органом є Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і Департамент комунальної власності м. Києва, які й повинні приймати рішення про вивільнення працівників, а не сам начальник Котляренко О.О. Позивачу не було виплачено належної йому винагороди за підсумками роботи за 2014 рік, а також необґрунтовано та неправомірно позбавлено премії за січень 2015 року.
При ознайомленні з наказом №31-к від 12 лютого 2015 року позивач у ньому зазначив, що йому не було надано на ознайомлення протокол профспілки №2 від 29 січня 2015 року, якою було погоджено його звільнення у зв'язку зі скороченням.
17 лютого 2015 року позивач подав заяву про видачу йому довідки про роботу, а також надання йому копії протоколу профспілки №2 від 29 січня 2015 року, проте відповіді та документів так і не отримав.
Позивач вказує, що незаконне позбавлення його винагороди за підсумками роботи за 2014 рік та премії за січень 2015 року спричинило незаконне зменшення компенсаційних виплат при звільненні, які розраховуються з середнього заробітку.
На підставі викладеного, з урахування уточнень, позивач просить скасувати наказ від 12 лютого 2015 року № 31-к, поновити його на роботі, зобов'язати відповідача змінити формулювання причин звільнення та звільнити позивача згідно його заяви від 06 лютого 2015 року за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 02 березня 2015 року, стягнути незаконно невиплачену премію за січень 2015 року у розмірі 2114 грн. 74 коп. та винагороду за підсумками роботи за 2014 рік у розмірі 7783 грн. 43 коп., стягнути незаконно невиплачену суму, що при розрахунку належить позивачу, у розмірі 3075 грн. 18 коп., стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5653 грн. 70 коп.
Крім того, позивач вказав, що вказаними незаконними діями відповідача йому було заподіяно моральної шкоди, яка полягає у протиправному позбавленні позивача роботи і заробітку у скрутний час для його родини і всієї країни, втраті нормальних життєвих зв'язків, що вилилося у руйнуванні всього життєвого укладу позивача, у додаткових зусиллях для організації свого життя в умовах безробіття, зриву планів на відпустку, оздоровлення та відпочинок і пошуку нової роботи, яку він оцінює в розмірі 10000 грн. та просить стягнути з відповідача.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача проти позову заперечував, вказавши, що позивач був попереджений про звільнення згідно з ч.1 ст. 40 КЗпП України, профспілковий комітет надав згоду на його звільнення, а позивачу була запропонована інша посада юрисконсульта відділу договірної роботи дирекції з розвитку телекомунікаційних мереж, від якої позивач відмовився. Також представник відповідача зазначив, що згідно умов додатку №1 та додатку №2 до колективного договору всім працівникам підприємства може виплачуватися винагорода за підсумками роботи за рік, розмір премії може бути скоригований порівняно з плановим або преміювання може не проводитись зовсім, а в окремих випадках керівник підприємства має право позбавити працівника премії повністю, тобто це право підприємства встановлювати та сплачувати надбавки та винагороди за виконання певних умов, а також виплачувати премії за наявності фінансових можливостей підприємства. Вимога про зміну формулювання причин звільнення позивача є безпідставною, оскільки відповідачем не було порушено законодавство про працю та умови колективного чи трудового договору, а якби позивач бажав звільнитися згідно ст.38 КЗпП України, йому потрібно було завчасно подати заяву про звільнення - не пізніше 29 січня 2015 року. Крім того, позивачем не доведено наявність моральних страждань, тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді провідного юрисконсульта відділу правового забезпечення Дирекції з розвитку телекомунікаційних мереж КП «Київжитлоспецексплуатація» з 30 січня 2013 року.
Наказом КП «Київжитлоспецексплуатація» №268 від 03 грудня 2014 року «Про затвердження нової організаційної структури та штатного розпису Дирекції з розвитку телекомунікаційних мереж КП «Київжитлоспецексплуатація» з метою забезпечення належного виконання покладених на дирекцію завдань та функцій та підвищення ефективності її діяльності з 04 лютого 2015 року введено в дію нову організаційну структуру та штатний розпис дирекції, відповідно до яких скорочено посаду провідного юрисконсульта.
Відповідно до наказу КП «Київжитлоспецексплуатація» №289-к від 03 грудня 2014 року «Про попередження про наступне вивільнення» позивача 03 грудня 2014 року попереджено про скорочення посади, яку він займає, та наступне звільнення не раніше ніж через два місяці після ознайомлення з цим наказом.
Згідно витягу з протоколу №2 засідання профспілкового комітету КП «Київжитлоспецексплуатація» від 29 січня 2015 року профспілковим комітетом надано згоду на звільнення позивача за п.1 ст. 40 КЗпП України.
Як вбачається зі службової записки начальника Дирекції з розвитку телекомунікаційних мереж КП «Київжитлоспецексплуатація» (а.с. 59), позивачу 06 лютого 2015 року було запропоновано посаду юрисконсульта відділу ведення договірної роботи дирекції з розвитку телекомунікаційних мереж КП «Київжитлоспецексплуатація», проте позивач від такої посади відмовився, про що зазначив у записці.
06 лютого 2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою вх. № Б-36, в якій вказав, що йому не виплачено премію за січень 2015 року, чим порушено законодавство про працю та умови колективного договору, у зв'язку з чим просив розірвати з ним трудовий договір з 10 лютого 2015 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
Наказом КП «Київжитлоспецексплуатація» №31-к від 12 лютого 2015 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади провідного юрисконсульта відділу правового забезпечення Дирекції з розвитку телекомунікаційних мереж КП «Київжитлоспецексплуатація» з 12 лютого 2015 року у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку та компенсації за невикористану відпустку.
17 лютого 2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою вх. № Б-52, в якій просив надати довідку про роботу в ДРТМ КП «Київжитлоспецексплуатація» із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, всього часу роботи і всього розміру заробітної плати, а також копію протоколу №2 від 29 січня 2015 року засідання профкому, яким було надано згоду на його звільнення.
З трудової книжки позивача вбачається, що 03 березня 2015 року позивача прийнято на посаду провідного юрисконсульта КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва».
Згідно п. 1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Статтею 492 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Як вбачається з пояснень сторін та матеріалів справи, відповідачем дотримано порядок звільнення позивача, зокрема, у встановлені законом строки позивача попереджено про наступне звільнення та запропоновано вакантну посаду, від переведення на яку позивач відмовився.
Твердження позивача про те, що начальник комунального підприємства не мав права проводити скорочення на підприємстві, є необґрунтованими, оскільки відповідно до п.п. 4.3-4.6 статуту КП «Київжитлоспецексплуатація» управління підприємством здійснює начальник підприємства, який призначається на посаду та звільняється з посади Київським міським головою на контрактній основі. Начальник підприємства укладає трудові договори (контракти, угоди) з працівниками підприємства, заохочує їх і накладає стягнення в межах чинного трудового законодавства України. Начальник визначає структуру підприємства, встановлює штатний розпис, затверджує посадові інструкції. Заступники начальника підприємства, керівники та спеціалісти структурних підрозділів інші працівники призначаються на посади та звільняються з них начальником підприємства.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що відповідачем звільнено ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зміну формулювання причин звільнення та дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.
Суд також не погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем положень трудового законодавства та колективного договору, які полягають у невиплаті йому винагороди за підсумками роботи за 2014 рік та премії за січень 2015 року, виходячи з наступного.
Як вбачається з умов колективного договору, а саме п. 2.29 додатку №1 до колективного договору «Положення про оплату праці працівників КП «Київжитлоспецексплуатація», всім працівникам підприємства може виплачуватися винагорода за підсумками роботи за рік при умові виконання виробничого плану на рік, наявності коштів на цей вид заохочення.
Згідно з п.п. 1.2 та 1.4 додатку №2 до колективного договору «Положення про преміювання працівників КП «Київжитлоспецексплуатація», плановий щомісячний розмір премії у відсотках у розрізі структурних підрозділів встановлюється та затверджується на початку року після затвердження фінансового плану підприємства на рік наказом по підприємству. Залежно від фінансових можливостей підприємства розмір премії може бути скоригований порівняно з плановим (збільшений або зменшений) або преміювання не проводитись зовсім. Розмір премії затверджується наказом по підприємству.
Згідно з п.п.2.6, 2.7 додатку №2 до колективного договору «Положення про преміювання працівників КП «Київжитлоспецексплуатація», рівень преміювання кожного окремого працівника також залежить від особистого внеску цього працівника у виробничий процес за звітний місяць і може бути скоригований (збільшений або зменшений) згідно службової записки, наданої керівником структурного підрозділу не пізніше 3-го числа поточного місяця на ім'я керівника підприємства. В окремих випадках керівник підприємства має право збільшити або зменшити розмір премії чи позбавити працівника премії повністю.
Відповідно до п.п. 2,3 додатку №6 до колективного договору «Положення про порядок та умови виплати винагороди за підсумками роботи за рік» винагорода за підсумками роботи за рік керівнику і працівникам підприємства виплачується при наявності фінансових можливостей та наявності передбачених на цей вид заохочення коштів. Винагорода за підсумками роботи сплачується всім працівникам спискового складу, які відпрацювали на підприємстві повний календарний рік.
З аналізу вказаних положень колективного договору вбачається, що виплата винагороди за підсумками роботи за рік та премії є правом, а не обов'язком підприємства і залежить від фінансових можливостей підприємства та особистого внеску працівника у виробничий процес.
У зв'язку з цим не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення невиплаченої винагороди за підсумками роботи за 2014 рік в розмірі 7783 грн. 43 коп. та премії за січень 2015 року в розмірі 2114 грн. 74 коп., відповідно не підлягають задоволенню й вимоги про стягнення невиплаченої позивачу при розрахунку суми в розмірі 3075 грн. 18 коп.
Оскільки судом не встановлено порушення відповідачем законодавства про працю чи умов колективного договору посилання відповідача на наявність підстав для його звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України є необґрунтованими.
За відсутності порушень з боку відповідача законних прав позивача підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відсутні.
Керуючись ст.ст. 38, 40, 49-2, 97, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України,
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про скасування наказу від 12 лютого 2015 року № 31-к, поновлення на роботі, зобов'язання відповідача змінити формулювання причин звільнення та звільнити позивача згідно його заяви від 06 лютого 2015 року за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 02 березня 2015 року, стягнення незаконно не виплаченої премії за січень 2015 року у розмірі 2114 грн. 74 коп., стягнення незаконно не виплаченої винагороди за підсумками роботи за 2014 рік у розмірі 7783 грн. 43 коп., стягнення незаконно не виплаченої суми, що при розрахунку належить позивачу, у розмірі 3075 грн. 18 коп., стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 5653 грн. 70 коп. та відшкодування моральної шкоди.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.М.Маринченко