Провадження № 11-кп/793/460/15 Справа № 712/2773/15-к Категорія: ч.2 ст.286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
10 липня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6
з участю прокурораОСОБА_7 , ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10
потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2015 року у кримінальному провадженні про обвинувачення
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія, Кіровоградської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого у АДРЕСА_2 , маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше судимого: 22.12.2014 року Соснівським районним судом м. Черкаси за ч.1 ст.125 КК України до виплати штрафу в сумі 850 грн.; 17.02.2015 року Соснівським районним судом м. Черкаси за ч.2 ст.125 КК України до 6 місяців арешту,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 та ч.1 ст. 186 КК України, -
Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2015 року ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.125 та ч.1 ст. 186 КК України та призначено покарання за ч.1 ст. 125 КК України - 100 годин громадських робіт, за ч.1 ст. 186 КК України - 4 місяці арешту. На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом повного поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді 4 місяців арешту. На підставі ч.4 ст. 70 КК України частково приєднано до покарання призначеного даним вироком невідбуте покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.02.2015 року у вигляді 2 місяців і остаточно призначено покарання у вигляді 6 місяців арешту. Запобіжний захід залишено попередній - тримання під вартою до набуття вироком законної сили. Строк відбуття покарання визначено відраховувати з моменту досудового тримання під вартою, з 28.01.2015 року. Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_12 матеріальну шкоду завдану злочином на суму 2000 грн., на користь ОСОБА_11 - на суму 5000 грн., на користь ОСОБА_13 - на суму 3000 грн. Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку ОСОБА_10 02.01.2015 близько 13.00 годин, перебуваючи біля квартири АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, які виникли під час сварки з матір'ю його колишньої дружини, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , умисно спричинив останній тілесні ушкодження, за наступних обставин: коли потерпіла просунула руку в решітку металевих дверей тамбура, ОСОБА_10 схопив її ліву руку, витягнув на себе і почав виламувати, коли ОСОБА_12 , протягнула праву руку, щоб відбитися від ОСОБА_10 , останній почав кулаком бити її по правій руці, чим спричинив ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді крововиливів та саден верхніх кінцівок, які згідно висновку експерта № 95 від 14.01.2015 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Він же, 16.01.2015року, близько 17 год. 30хв., перебуваючи в приміщенні операторського магазину «Фуршет», що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 10, побачив ОСОБА_11 , 1984 р.н., яка перебувала на своєму робочому місці в службовому кабінеті, після чого, за раптово виниклим умислом на відкрите викрадення чужого майна, підійшов до останньої і відкрито, з корисливих мотивів, шляхом ривка викрав мобільний телефон марки «NOКІА Е -72» вартістю 1500 грн., в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Life» НОМЕР_1 вартістю 40 грн., на рахунку якої залишалось 10 грн., які належать потерпілій ОСОБА_11 , та з місця вчинення злочину зник, чим спричинив останній матеріального збитку на загальну суму 1550грн.
Він же, 26.01.2015 близько 19год., 20хв., перебуваючи біля магазину «Фуршет», що знаходиться за адресою: м. Черкаси вул. Сумгаїтська, 10, на ґрунті неприязних відносин із його колишньою дружиною ОСОБА_11 , які виникли після їх розлучення, умисно, спричинив останній тілесні ушкодження, за наступних обставин: наблизився до потерпілої та наніс їй удар кулаком по голові, а саме в ліву скроню, далі наніс їй удари кулаками в груди, чим спричинив ОСОБА_11 , тілесні ушкодження у вигляді забою з набряком та крововиливом м'яких тканин обличчя, забою з набряком грудної клітки, які згідно висновку експерта № 238 від 02.02.2015 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Він же, 26.01.2015 близько 19 год., 20хв., перебуваючи біля магазину «Фуршет», що знаходиться за адресою: м. Черкаси вул. Сумгаїтська, 10, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, які виникли під час сварки із сусідкою його колишньої дружини, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , умисно спричинив останній тілесні ушкодження, за наступних обставин: коли потерпіла намагалася завадити ОСОБА_10 наносити удари його колишній дружині ОСОБА_11 , останній відштовхнув її кулаками в груди, а потім почав наносити удари кулаками в тулуб та по голові, за наступної спроби потерпілої завадити конфлікту, ОСОБА_10 наніс потерпілій удар ногою в живіт, чим спричинив ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді забою з набряком м'яких тканин голови, забою з набряком та крововиливом передньої черевної стінки, які згідно висновку експерта № 239 від 02.02.2015 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 подали апеляційні скарги.
Прокурор, не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вважає вирок суду незаконним внаслідок невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий, яким визнати ОСОБА_10 винним за ч.1 ст. 125 КК України та призначити покарання у вигляді 200 годин громадських робіт, за ч.1 ст.186 КК України та призначити покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, на підставі ч.1, ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити остаточну міру покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_10 повинно бути кваліфіковане за ч.3 ст. 186 КК України, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через вчинення ОСОБА_10 злочину повторно та щодо особи похилого віку, що обтяжує покарання відповідно до ст.. 67 КК України, просять скасувати вирок суду першої інстанції та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційні вимоги та просив задовольнити з наведених підстав і частково підтримав апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , потерпілих, які наполягали на задоволенні своєї апеляційної скарги, захисника ОСОБА_9 який заперечив щодо задоволення апеляційних скарг, обвинуваченого ОСОБА_10 , який в судових дебатах та останньому слові заперечував проти апеляційних скарг та просив вирок суду першої інстанції залишити в силі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора ОСОБА_14 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 також підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ч.1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
Підставою для скасування вироку, відповідно до ст. 409, 414 КПК України, є невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Так висновок суду про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні ним інкримінованих йому правопорушень за обставин, зазначених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами судом першої інстанції в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України.
Колегією суддів встановлено, що при вирішенні питання про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд першої інстанції повністю дотримався вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним, дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють обвинувачуваний ОСОБА_10 та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Тому доводи потерпілих про неправильність кваліфікації дій обвинувачуваного ОСОБА_10 за ч.1 ст.186, а не за ч.3 ст.186 КК України щодо відкритого викрадення чужого майна (грабіж) не заслуговують на увагу, оскільки потерпілі в суді першої інстанції погоджувались з попередньою кваліфікацією за ч.1 ст.186 КК України та їм було роз'яснено вимоги ч.3 ст.349 КК України, яка позбавляє оскаржувати вирок суду в цій частині.
Судом першої інстанції вірно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_10 - за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження та за ч.1 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна.
Що ж стосується міри покарання призначеного обвинуваченому ОСОБА_10 , то суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини кримінального провадження та призначив занадто м'яке покарання, яке не відповідає вимогам ст.65 КК України.
Згідно ст.50 КК України рішення суду про призначення покарання, з - поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
У відповідності до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини кримінального провадження, які пом'якшують і обтяжують покарання.
Виходячи з положень ч.2 ст.65 КК України та роз'яснень, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
У порушення цих вимог, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що ОСОБА_10 вчинив умисний корисливий злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості та невеликої тяжкості за який раніше був засуджений, вчинив злочин маючи не погашену судимість, що свідчить про небажання ОСОБА_10 стати на шлях виправлення.
Крім того, до постановлення вироку шкоду заподіяну злочином не відшкодував, що вказує на те, що він на шлях виправлення не став та може вчинити новий корисливий злочин.
Таким чином, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, наслідки дій ОСОБА_10 та його особу можливо зробити висновок про те, що призначене йому покарання у виді 6 місяців арешту не зможе вплинути на його відношення до вчинення нових кримінальних правопорушень та не сприятиме його перевихованню.
За таких обставин, при призначенні покарання ОСОБА_10 судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст.ст. 50, 65 КК України), що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.409 ст.ст.413, 414 КПК України є підставою для скасування вироку.
При постановленні нового вироку щодо ОСОБА_10 , колегія суддів, у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень по кожному окремо, дані про особу обвинуваченого, обставини при яких було вчинено кожне з правопорушень, встановлені судом першої інстанції.
Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_10 колегія суддів вважає, щире каяття та перебування на утриманні у останнього малолітньої дитини. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, колегія суддів враховує вчинення злочину повторно та вчинення злочину щодо особи похилого віку.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_10 покарання, керуючись положеннями ч.2 ст.404 КК України у виді позбавлення волі, яке обвинувачений повинен відбувати реально.
Враховуючи обставини кримінального провадження та те, що ОСОБА_10 був засуджений вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.02.2015 року за ч.2 ст.125 КК України до 6 місяців арешту, то колегія суддів призначає покарання ОСОБА_10 на підставі ч.1 та ч.4 ст.70 КК України.
У відповідності до вимог ч.4 ст.70 КК України призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст.72 КК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.72 КК України при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідає - один день арешту.
Тому, колегія суддів приходить висновку, що при призначенні остаточного покарання ОСОБА_10 потрібно перерахувати строк відбутого покарання за попереднім вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.02.2015року у співвідношенні одному дню позбавлення волі - один день арешту.
Неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.409, ст. ст. 413, 414 КПК України є підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_14 - задовольнити частково, а апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 - задовольнити частково.
Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2015 року відносно ОСОБА_10 - скасувати в частині призначеного покарання через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених: ч.1 ст.125 КК України та ч.1 ст.186 КК України.
Призначити покарання ОСОБА_10 :
- за ч.1 ст.125 КК України - 200 (двісті) годин громадських робіт;
- за ч.1 ст.186 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити покарання ОСОБА_10 - 1 (один) рік позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2015 року, та призначити остаточне до відбуття покарання у виді 1 (один) рік 2 місяці позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з 28.01.2015 року, зарахувавши в цей строк його попереднє ув'язнення.
В решті вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2015 року залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому судового рішення.
Головуючий :
Судді :