06 липня 2015 року 16 год. 20 хв. Справа № 817/1589/15 м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання - Єрмошкіної Л.І.; позивача - ОСОБА_1; представника позивача - адвоката Чайковського О.В. (договір про надання правової допомоги від 19 червня 2015 року); представника відповідача 1 - Пасеки К.Г. (довіреність від 08 грудня 2014 року); представника відповідача 2 - Мидловець Л.О. (довіреність від 15 квітня 2015 року); розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС України та Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування наказу, визнання незаконним та скасування висновку, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Рівненської митниці Державної фіскальної служби України (далі іменується - відповідач 1) та Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - відповідач 2), в якому позивач просить суд скасувати наказ начальника Рівненської митниці Державної фіскальної служби України № 130-к від 07.05.2015 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора митного поста «Рівне-центральний» Рівненської митниці ДФС України; визнати незаконним та скасувати Висновок ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області від 27.03.2015 №7090/17-16-13-03-09 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»; поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста «Рівне-центральний» Рівненської митниці ДФС України; стягнути з Рівненської митниці Державної фіскальної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 07.05.2015 і до моменту фактичного поновлення на публічній службі Рівненської митниці Державної фіскальної служби України.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що Висновок Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного Управління ДФС у Рівненській області №7090/17-16-17-03-09 від 27.03.2015 є невмотивованим. За результатами розгляду запитів, Перша Рівненська державна нотаріальна контора повідомила відповідача 2, що позивачу видано Свідоцтво про право на спадщину на майно: 2/3 частини квартири №7 в місті Рівне по вулиці Соборній, 22; 987 простих акцій; та грошові вклади на компенсаційних рахунках ощадного банку. Відповідач 2 стверджує, що позивачем не було зазначено у декларації за 2013 рік інформацію про акції (цінні папери) та банківські вклади відповідно до Свідоцтва про право на спадщину на майно. Таким чином, відповідач 2 дійшов висновку, що позивачем зазначено у декларації недостовірні відомості щодо наявного майна (майнових прав), що стало підставою для оформлення Висновку, та в подальшому звільнення позивача із займаної посади. Натомість, позивач зазначає, що у декларації за 2013 рік ним зазначено виключно достовірні відомості, оскільки отримане майно (майнові права) - прості іменні акції були відчужені ним ще у 2004 році. Щодо компенсаційних вкладів на рахунках ощадного банку, то позивач зазначає, що Висновок не містить жодної інформації щодо розміру (суми) коштів (пункт 45 декларації), які ніби не були ним задекларовані, та вказує на відсутність підстав для зазначення даних вкладів у декларації, оскільки останні не мають вираженої форми (розміру) та є компенсаційними.
Ухвалою судді від 08.06.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання, призначене на 06.07.2015, прибув позивач та його представник, підтримали заявлені позовні вимоги, та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.
До суду також прибули представники відповідачів, заперечили проти позову, та просили суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог повністю.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 06.07.2015.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
ОСОБА_1 переведений на посаду головного державного інспектора митного поста «Дубно» Рівненської митниці Державної фіскальної служби відповідно до наказу від 04.12.2014 №54-к, про що внесено запис до трудової книжки позивача №33 (а.с. 10-12).
Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, на виконання вимог Закону України від 16.09.2014 №1682-VII «Про очищення влади» (далі іменується - Закон України №1682-VII), проведено перевірку достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України №1682-VII щодо ОСОБА_1
За результатами перевірки фіскальним органом складено Висновок «Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»» від 27.03.2015 №7090/17-16-17-03-09 (далі іменується - Висновок) (а.с. 13), відповідно до якого за результатами перевірки, з урахуванням письмових пояснень позивача та інших документів, встановлено, що останнім у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік (далі іменується - Декларація) (а.с. 16), вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, передбачених пунктами 1-10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII, які не відповідають наявній податковій інформації про майно позивача.
На підставі Висновку начальником Рівненської митниці Державної фіскальної служби винесено наказ «Про звільнення ОСОБА_1» від 07.05.2015 №130-к (а.с. 15), відповідно до якого позивача звільнено з посади головного державного інспектора митного поста «Рівне-центральний» Рівненської митниці Державної фіскальної служби відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП, з підстав, передбачених Законом України №1682-VII.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення - наказу «Про звільнення ОСОБА_1» від 07.05.2015 №130-к, а також суджень, відображених фіскальним органом у Висновку, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.
У Висновку зазначено, що для проведення перевірки отримувалися, зокрема: запит про перевірку, копія декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, копія паспорта позивача, копія заяви про проведення перевірки, передбаченої Законом України №1682-VII.
За результатами розгляду запитів, Першою Рівненською нотаріальною конторою відповідачу 2 надано інформацію про те, що позивачу оформлено Свідоцтво про право на спадщину від 09.03.2004 (спадкова справа №108; реєстраційний номер 4-265) серії ВВВ №505051 (а.с. 25), відповідно до якого спадкове майно складається з:
2/3 (двох третіх) частин квартири АДРЕСА_1, частина якої належить померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Фондом державно-комунального майна Рівненської міської Ради народних депутатів 28.12.1993 за №21-713, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно в Рівненському МБТІ за реєстраційним №4876345, а 1/3 частина належить на підставі цього ж свідоцтва про право власності на житло її чоловіку - ОСОБА_5, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_6, і прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав;
987 (дев'ятсот восьмидесяти семи) простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства «Рівненський авторемонтний завод» (м. Рівне, вул. Чернишова, 7), з яких 42 акції належать померлій згідно виписки з реєстру власників іменних цінних паперів, виданої реєстратором - «Компанія «Реєстр плюс» 05.03.2004, № 24, а 945 належать згідно виписки з реєстру власників іменних цінних паперів, виданої вищевказаним реєстратором 2004 року, № 23, чоловіку померлої - ОСОБА_5, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємицею якого була його дружина ОСОБА_6, котра прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав;
грошових вкладів на компенсаційному рахунку НОМЕР_1 у відділенні ощадного банку м. Рівне №6335/01, на рахунках №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, що належать померлій на підставі ощадних книжок, виписаних на її ім'я вищевказаними відділеннями банку, та згідно довідки, виданої Рівненським обласним управлінням ВАТ «Державний ощадний банк України» 02.03.2004, № 213; грошового вкладу на компенсаційному рахунку НОМЕР_5 у відділенні ощадного банку м. Рівне №6335, що належить на підставі ощадної книжки, виписаної вищевказаним відділенням банку, та згідно довідки, виданої Рівненським обласним управлінням ВАТ «Державний ощадний банк України» 02.03.2004 року, №214, чоловіку померлої - ОСОБА_5, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємицею якого була його дружина ОСОБА_6, котра прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.
Позивач зазначає, що спадкове майно - 2/3 (двох третіх) частин квартири АДРЕСА_1 декларувалось ним завжди, в тому числі і згідно Декларації за 2013 рік. У Висновку міститься інформація про те, що дане спадкове майно дійсно задеклароване за 2013 рік, що також вбачається зі змісту Декларації.
З даного приводу позивач зазначив, що ним завжди декларувалось спадкове майно відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 09.03.2004, що свідчить про відсутність будь-якого умислу приховати відомості щодо нього.
У Висновку зазначено, що позивачем не відображено у пункті 45 розділу V Декларації отримане спадкове майно у вигляді суми коштів грошових вкладів у відділеннях ВАТ «Державний ощадний банк України», та не відображено у пункті 47 розділу V Декларації отримане спадкове майно у вигляді номінальної вартості 987 простих іменних акцій ВАТ «Рівненський авторемонтний завод».
На підставі вище зазначеного, відповідачем 2 у Висновку зазначено, що позивачем у декларації за 2013 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII.
Згідно статей 69, 70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Щодо спадкового майна - 987 (дев'ятсот восьмидесяти семи) простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства «Рівненський авторемонтний завод», позивач вказав, що такі акції відчужені ним ще у 2004 році.
Суд зазначає, що у матеріалах справи наявний лист Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Рівненський РКЦ» від 07.04.2015 №11 (а.с. 22), в якому вказано, що у відповідності до Акту прийому-передачі системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ «Рівненський авторемонтний завод» від 16.10.2012 ПАТ КБ «ПриватБанк» було передано до ТОВ - фірми «Рівненський РКЦ» документи системи реєстру власників іменних акцій ВАТ «Рівненський авторемонтний завод»; у відповідності до інформації, що міститься у Журналі обліку записів «ВАТ «Рівненський авторемонтний завод»» (вх. №15 від 17.10.2012) 17 березня 2004 року ОСОБА_1 було продано цінні папери зазначеного товариства на підставі укладеного договору купівлі-продажу; станом на 07.04.2015 в системі депозитарного обліку цінні папери, зареєстровані на ім'я ОСОБА_1 не обліковуються; ОСОБА_1 не є акціонером ПАТ «Рівненський авторемонтний завод».
Представник відповідача 2 пояснив, що інформація щодо володіння позивачем спадковим майном - 987 (дев'ятсот восьмидесяти семи) простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства «Рівненський авторемонтний завод», внесена до Висновку лише на підставі наданого нотаріальною конторою Свідоцтва про право на спадщину.
З даного приводу суд зазначає, що фіскальний орган при проведенні перевірки, передбаченої Законом України №1682-VII, та при формуванні відповідних висновків щодо недостовірності відомостей, зазначених у декларації, повинен керуватись виключно достовірною, актуальною та офіційною інформацією щодо наявних в особи майнових прав (майна).
Щодо не зазначення позивачем у Декларації спадкового майна - грошових вкладів на компенсаційному рахунку НОМЕР_1 у відділенні ощадного банку м. Рівне №6335/01, на рахунках №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, та грошового вкладу на компенсаційному рахунку НОМЕР_5 у відділенні ощадного банку м. Рівне №6335, суд зазначає, що вказані грошові вклади на компенсаційних рахунках не є вкладами у банках (сумами коштів на рахунках у банках та інших фінансових установах) в розумінні Розділу V Декларації. Вказані грошові кошти є компенсацією грошових заощаджень громадян України (померлих батьків позивача), поміщених в установи ощадного банку протягом 1992-1994 років.
Відповідно до статті 5 Закону України від 21.11.1996 №537/96-ВР «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», установи Ощадного банку України на підставі цього Закону протягом грудня 1996 року - березня 1997 року проводять одноразову індексацію вкладів громадян. На проіндексовані суми, що знаходяться на позабалансовому рахунку Ощадного банку України, вкладнику видається ощадна книжка.
За правилами статей 6, 7 цього Закону, кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею. Заощадження повертаються поетапно, залежно від суми вкладу в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.
Таким чином, успадковані позивачем грошові вклади на компенсаційних рахунках не являються сумами коштів на рахунках чи інших фінансових установах, на них не нараховуються проценти, ними неможливо вільно розпоряджатися, оскільки вони є компенсацією грошових заощаджень, які знаходяться на позабалансовому рахунку ощадного банку і повертаються за рахунок коштів Державного бюджету.
Окрім того, в матеріалах справи наявний лист начальника Рівненської митниці Державної фіскальної служби від 10.04.2015 №1709/42/17-70-10 «Запит з метою уточнення отриманої інформації в порядку абз. 3 п. 14 наказу Мінфіну України від 03.11.2014 №1100» (а.с. 16), адресований відповідачу 2, в якому зазначено, що 10.04.2015 позивачем надано пояснення, відповідно до яких у Декларації за 2013 рік не зазначено прості іменні акції ВАТ «Рівненський авторемонтний завод» через відсутність такого майнового права у позивача; зазначені акції були відчужені позивачем у 2004 році; таким чином ОСОБА_1 у Декларації зазначені достовірні відомості щодо його майна (майнових прав).
В листі також зазначено, що з метою дотримання конституційних прав та свобод позивача, унеможливлення звільнення з посади особи, яка заявила у декларації достовірні відомості, начальник Рівненської митниці Державної фіскальної служби просив відповідача 2 розглянути даний лист щодо уточнення отриманої інформації та надати відповідь.
Відповідачем 2 надано відповідь від 27.04.2015 №9277/17-16-17-03-09 (а.с. 17), в якій зазначено, що надані відповідачем 1 додаткові матеріали та пояснення не можуть бути підставою для внесення змін до Висновку, оскільки він вже оформлений 27.03.2015.
У судовому засіданні представник відповідача 2 пояснив, що у разі наявності додаткових документів та пояснень, про які зазначено у листі відповідача 1, до моменту складання Висновку, такі документи прийнялися б до уваги фіскальним органом та мали б важливе (суттєве) значення при оформленні Висновку. Проте, після оформлення Висновку 27.03.2015 внести до нього зміни не було можливості.
З наведеного вище вбачається, що позивач не мав жодних умисних намірів щодо не зазначення у декларації за 2013 рік інформації про його майно (майнові права), та надав пояснення, що підтверджують зазначення ним у Декларації достовірних відомостей.
Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначаються Законом України №1682-VII.
Згідно частин 1, 2 статті 1 Закону України №1682-VII, очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_7, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
На виконання пункту 10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
Частиною 3 статті 1 Закону України №1682-VII встановлено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
Так, вказана заборона, у відповідності до частини 8 статті 3 Закону України №1682-VII, зокрема застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України №1682-VII, особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.
Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону.
Частиною 5 статті 5 Закону України №1682-VII встановлено, що перевірці підлягають:
1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону;
2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
У разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку (частина 10 статті 5 Закону України №1682-VII).
На виконання частини 14 статті 5 Закону України №1682-VII, керівник органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади.
Процедура проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України №1682-VII, зазначених особами у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру (далі - декларація) визначається Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України №1682-VII, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №1100 від 03.11.2014, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.11.2014 за № 1385/26162 (далі іменується - Порядок №1100).
Згідно пункту 3 Порядку №1100, загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові: 1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи; 2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації; 3) проведення перевірки, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації; порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності; порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел; 4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей; 5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку; 6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», за встановленою формою та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.
Відповідно до пунктів 4, 6 Порядку №1100, при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів.
При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.
Отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації. За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.
Наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо вартість такого майна (майнових прав) перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.
Пунктом 9 Порядку встановлено, що у розділі IV декларації перевірці підлягають: достовірність відомостей щодо наявності транспортних засобів, вказаних у декларації, набутих особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про транспортні засоби такої особи; відповідність вартості транспортних засобів, вказаних у декларації, набутих особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.
На виконання пункту 12 Порядку №1100, у разі встановлення за результатами перевірки недостовірностей та/або невідповідностей у будь-якому з розділів декларації контролюючий орган, крім одержання в межах своїх повноважень від державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації та копій необхідних документів щодо зазначених відомостей, протягом трьох робочих днів з дня виявлення таких недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них таку особу з метою отримання пояснень причин виникнення недостовірностей та/або невідповідностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості.
Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтвердні документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним контролюючим органом при підготовці висновку про результати перевірки.
Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що органи Державної фіскальної служби України здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII, за двома критеріями: 1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. Тобто, чи все майно, набуте особою вказане у декларації; 2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
У висновку, який складається за результатами перевірки, орган Державної фіскальної служби України зобов'язаний зазначити чи була встановлена недостовірність або невідповідність по кожному із перелічених критеріїв, зокрема вказати чи все майно (майнові права), яке підлягає декларуванню, вказане особою у декларації та чи відповідає вартість цього майна отриманим із законних джерел доходам. При цьому, висновок про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) або невідповідність вартості майна (майнових прав) отриманим доходам, з урахуванням пояснень особи стосовно якої здійснюється перевірка, повинен бути обґрунтованим та зробленим на підставі документів, які достовірно підтверджують такі недостовірність або невідповідність.
Вмотивований висновок, у якому встановлена недостовірність або невідповідність хоча б по одному із критеріїв, є безумовною підставою для звільнення особи із займаної посади.
В даному випадку відповідачем 2 встановлено недостовірність відомостей щодо наявності у позивача майна, вказаного у Декларації, яка полягає у не зазначенні останнім вказаного вище спадкового майна. Проте, суд зазначає, що Висновок, з огляду на встановлені вище обставини, є невмотивованим.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що у Висновку фіскальний орган зазначив, що вартість майна (майнових прав), вказаного позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, набутого позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII, відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані позивачем із законних джерел.
Враховуючи те, що звільнення позивача відбулось на підставі частини 14 статті 5 Закону України №1682-VII, у зв'язку з отриманням Висновку, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 згаданої статті, а також, беручи до уваги попередній висновок суду про протиправність Висновку, наказ Рівненської митниці Державної фіскальної служби «Про звільнення ОСОБА_1» від 07.05.2015 №130-к., також підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.
При чому, суд зазначає, що останнім днем роботи позивача на посаді головного державного інспектора митного поста «Рівне-центральний» Рівненської митниці Державної фіскальної служби є день винесення спірного наказу про звільнення - 07.05.2015, а відтак позивач підлягає поновленню на роботі з 08.05.2015.
Згідно довідки Рівненської митниці Державної фіскальної служби від 12.06.2015 №535/50-17-70-05 (а.с. 20) середньомісячна заробітна плата позивача становить 3704 грн. 40 коп., а середньоденна - 176 грн. 40 коп. Оскільки, позивачу здійснені виплати у зв'язку зі звільненням, в тому числі і за останній день роботи - 07.05.2015, тому стягненню підлягає сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.05.2015 по 06.07.2015 у розмірі 7408 грн. 80 коп.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Питання щодо розподілу судових витрат не підлягає вирішенню судом, оскільки відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Висновок Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області «Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»» від 27 березня 2015 року №7090/17-16-17-03-09.
Визнати протиправним та скасувати наказ Рівненської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_1» від 07 травня 2015 року №130-к.
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста «Рівне-центральний» Рівненської митниці ДФС з 08 травня 2015 року.
Стягнути з Рівненської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 7408 (сім тисяч чотириста вісім) грн. 80 (вісімдесят) коп.
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста «Рівне-центральний» Рівненської митниці ДФС з 08 травня 2015 року та стягнення на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3704 (три тисячі сімсот чотири) грн. 40 (сорок) коп. - звернути до негайного виконання.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя К.М. Недашківська