м. Миколаїв
07.07.2015 р. № 814/1553/15
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В., секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46, під. 2,Миколаїв,54001
до
Комунального підприємства Первомайської міської ради "Первомайський міський водоканал", вул. Київська, 129-а, Первомайськ, Миколаївська область, 55213
про
стягнення 92 569 гривень 92 копійки,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 92 569 грн. 92 коп., з яких: 90136 грн. 14 коп. адміністративно-господарські санкції та 2433 грн. 78 коп. пені за порушення термінів сплати-господарських санкцій за 2014 рік, посилаючись на порушення підприємством ст. ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціального захисту інвалідів в Україні.
Відповідач позов не визнав, надав суду пояснення по суті спору, в яких зазначив про виконання, на його думку, обов'язку по створенню робочих місць для інвалідів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обгрунтованість позову і можливість його задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ (надалі - Закон №875-ХІІ) для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст.19 Закону №875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.
Згідно ч.3 ст.19 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Як вбачається із матеріалів справи, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача у 2014 році складала 357 осіб. Кількість працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог Закону №875-ХІІ становить 14 осіб (фактично протягом 2014 року працювало 11 осіб з обмеженими фізичними можливостями).
Відповідно до ст.18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (надалі - Порядок). Згідно з вказаним Порядком інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Відповідно до п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. за № 314 (із змінами від 10 січня 2002р) (далі -Положення), підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.
Крім того, відповідно до п. 10 Положення працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту, місцевими радами, суспільними організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до п. З Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представника МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування інваліда.
Наказом Державного комітету статистики від 6 липня 1998 р. № 244 затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)”, яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
За даними центру зайнятості відповідач надавав протягом 2014 року звіти за формою 3-ПН із вакансіями. Але при цьому, подана кількість наявних вакансій у звіті була меншою, ніж передбачено для нормативом для працевлаштування тільки інвалідів (лютий, квітень, червень-грудень відповідач інформував про два робочих місця, замість трьох необхідних) .
Ч. 3 ст. 50 Закону України “Про зайнятість населення” передбачено обов'язок роботодавців:
1) забезпечувати гідні умови праці, які відповідають вимогам законодавства в сфері оплати праці, охорони і гігієни праці;
2) вживати заходів для запобігання масовим вивільненням, у тому числі шляхом проведення консультацій з профспілками з метою розроблення відповідних заходів, спрямованих на пом'якшення їх наслідків і зменшення чисельності вивільнених працівників;
3) здійснювати інші заходи щодо сприяння зайнятості населення, передбачені колективними договорами та угодами, укладеними на національному, галузевому та регіональному рівнях;
4) своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про:
попит на робочу силу (вакансії);
заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відповідно до ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” юридичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Враховуючи викладене, відповідач повинен був самостійно до 16.04.2015року сплатити адміністративно - господарські санкції за 2014 рік у розмірі 90136 грн. 14 коп.
Згідно з ч.2 ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій позивач нарахував пеню відповідачу в сумі 2433 грн. 78 коп.
Таким чином, аналізуючи законодавство яке регулює спірні відносини суд приходить до висновку, що позивачем правильно обраховані адміністративно-господарські санкції та пеня за невиконання відповідачем нормативу щодо створення робочих місць інвалідів.
Посилання відповідача у запереченнях на створення ним робочих місць для працевлаштування інвалідів, виконання обов'язку щодо подання до центру зайнятості інформації про наявні вакансії та бездіяльність центру зайнятості щодо не направлення інвалідів для працевлаштування, судом не приймаються до уваги оскільки встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а подана підприємством до центру зайнятості звітність про наявність вакансій була невірно розрахована.
Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства Первомайської міської ради "Первомайський міський водоканал" (ідентифікаційний код 33089321) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 92 569 гривень 92 копійки
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя І.В.Желєзний