ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
06 липня 2015 року № 813/2572/15
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лейко-Журомської М.В.,
секретар судового засідання Гавірко О.О.,
за участю представника відповідача Чорнія О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про стягнення заборгованості
Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про стягнення заборгованості в сумі 5 117 543,50 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до положень статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для відповідача встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 239 осіб, що підтверджується відомостями поданого Товариством Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік. Оскільки у звітному 2014 році відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 64 особи, відповідач відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зобов'язаний сплатити на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незабезпечення встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у сумі 5 087 324,80 грн. та пеню за несвоєчасну сплату таких санкцій в сумі 30 218,70 грн.
Представник позивача в судовому засіданні в якому був присутнім позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Судові засідання неодноразово відкладались за клопотаннями представника позивача.
Однак, в судове засідання 06 липня 2015 року позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, клопотань процесуального характеру не подав, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до частини 2 статті 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Відповідач позов заперечив. У поданих запереченнях зазначено, що Товариством створено передбачену нормативом кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо звітування про наявність вакантних місць органам державної служби зайнятості та вжито заходів щодо працевлаштування інвалідів. Вказано, що невиконання нормативу для працевлаштування інвалідів на створених Товариством для них робочих місцях було зумовлена недостатньою кількістю скерованих державною службою зайнятості осіб з обмеженою працездатністю, а також відмовою скерованих інвалідів від працевлаштування на підприємстві. Тому відсутня вина відповідача, та не вчинено правопорушення, за яке застосовуються адміністративно-господарські санкції у даному випадку.
Представник відповідача подані заперечення підтримав. Просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.
Статтею 43 Конституції України встановлено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.
Статтею 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» №2961-IV від 06.10.2005 року передбачено, що робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від 21.03.1991 року з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Згідно з частиною 3 статті 18 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 1-3 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно з частиною 5 статті 19 цього Закону виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
З матеріалів справи судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» подало до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік. Відповідно до вказаного Звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2014 році становила 5982 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 175 осіб. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році для відповідача становив - 239 осіб.
У зв'язку з наведеним Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів встановлено, що Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго» не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.
З урахуванням наведеного вище, Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 5 087 324,80 грн. Оскільки, останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій є 15.04.2015 року, то позивачем застосовано пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2015 року по 21.04.2015 року (6 днів) в сумі 30 218,70 грн.
Проте суд вважає, що у Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відсутні підстави для застосування до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» вказаних адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу щодо працевлаштування інвалідів виходячи з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Отже, для застосування адміністративно-господарських санкцій, визначених статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання має бути склад господарського правопорушення, у тому числі протиправність дій (бездіяльності), шкідливі наслідки, вина та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною дією (бездіяльністю) та спричиненими шкідливими наслідками.
Відповідно до позиції Верховного Суду України (Постанови № 21-60а11 від 20.06.2011 року; № 21-105а12 від 26.06.2012 року; № 21-95а13 від 02.04.2013 року) обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, за умови, що підприємство вжило усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. При цьому такими заходами є подання підприємством до центру зайнятості звітів по формі 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, тобто факт повідомлення компетентного держаного органу про виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів. За умови, що відповідний орган Фонду соціального захисту інвалідів не направляв інвалідів на підприємство для працевлаштування, підприємство не відмовляло у працевлаштуванні інвалідам за направленням центру зайнятості, відсутній факт вчинення правопорушення, за яке передбачено стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Як вказав представник відповідача по апарату управління та відокремленому підрозділі «Львівенергоспецремонт» ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» норматив робочих місць був виконаний, а на відокремлених підрозділах: «Добротвірська ТЕС», «Ладжинська ТЕС», «Бурштинська ТЕС» та «Галременерго» фактично були створені робочі місця для інвалідів, про що регулярно після відкриття вакансій, повідомлялося відповідні центри зайнятості.
Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго» протягом 2014 року до Львівського міського центру зайнятості, Ладижинського центру зайнятості, Кам'янка-Бузького районного центру зайнятості та Галицького районного центру зайнятості в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, якою затверджено «Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування» щомісяця подавалися звіти форми № 3-ПН, якими Товариство інформувало центри зайнятості про наявність вільних вакансій для працевлаштування інвалідів до ВП «Добротвірська ТЕС», ВП «Ладжинська ТЕС», ВП «Бурштинська ТЕС» та ВП «Галременерго».
Крім того відповідач неодноразово у 2014 році звертався з листами про працевлаштування інвалідів до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Івано-Франківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, Львівського міського центру зайнятості, Кам'янка-Бузького районного центру зайнятості та Галицького районного центру зайнятості.
Також Товариством в газетах «Життя і слово», «Шанс», «Галицьке слово» розміщувались оголошення про можливість працевлаштування інвалідів.
Упродовж 2014 року в рахунок створених робочих місць для працевлаштування інвалідів центрами зайнятості було скеровано вісім осіб (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.) з числа осіб, які зареєстровані в центрі зайнятості, та відносяться до осіб з обмеженою працездатністю. Однак, скеровані особи від працевлаштування на підприємстві відмовились, оскільки зокрема були не задоволені посадовим окладом, чи не відповідали кваліфікаційним вимогам.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону праці» забороняється укладати трудовий договір з громадянами, яким за медичним висновком протипоказана пропонована робота за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.
Як вказав представник відповідача основними видами діяльності ПАТ «ДТЕК Західенерго» є виробництво електроенергії; виробництво неметалевих мінеральних виробів; електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж; будівельно-монтажні роботи. Такі роботи є шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, які потребують відповідних знань, кваліфікації та професійної підготовки.
З врахуванням викладеного, у випадку, коли специфіка підприємства передбачає більшість посад, пов'язаних з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, така праця має використовуватись з урахуванням відповідної специфіки. Тобто, встановлюючи нормативи робочих місць для працевлаштування інвалідів необхідно враховувати лише ту кількість робочих місць на підприємстві, які не пов'язані з шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, що визначаються в порядку, передбаченому Законом України «Про охорону праці» та іншим законодавством України.
Зазначене вказує на особливі умови праці на підприємстві відповідача, а також про можливі причини відмови інвалідам у працевлаштуванні.
Вказані обставини свідчать, що Товариство зобов'язання передбачені статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством, надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, і звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України в 2014 році виконало в повному обсязі, що свідчить про вжиття відповідачем усіх заходів для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» нормативу робочих місць.
Оскільки відповідач вжив заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання, то на нього не може покладатись відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Згідно з правовою позицією, викладеною у рішеннях Верховного Суду України у подібних правовідносинах, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Зазначена позиція Верховного Суду України щодо застосування адміністративно-господарських санкцій у вказаних правовідносинах є обов'язковою й для Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Таким чином, оскільки роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то застосування адміністративно-господарських санкцій до нього за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є незаконним.
Враховуючи те, що немає підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, то немає підстав і для стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати таких санкцій.
Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів не доведено правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, а отже не доведено правомірність заявлених вимог.
З врахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати з сторін не стягуються.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 10 липня 2015 року.
Суддя Лейко-Журомська М.В.