ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
06 липня 2015 року 13 год. 09 хв. Справа № 813/2220/15
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сакалоша В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Козак О.О.,
представника позивача - Бориса А.С.,
відповідача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 38 502,09 грн.
Ухвалою суду від 30.04.2015 року відкрито провадження у справі. В судовому засіданні 06.07.2015 року відповідно до вимог ч. 3 ст. 160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, в порушення вимог Закону України "Про зайнятість населення", приховала факт реєстрації її як фізичної особи-підприємця з 03.02.2002 року, внаслідок чого останній було безпідставно виплачено матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 38 358,80 грн. та незаконно отримано соціальну послугу - навчання, вартість якого становила 143, 29 грн. Враховуючи те, що відповідач вказані кошти не повернула у добровільному порядку, позивач просить стягнути їх в судовому порядку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечила. Свої пояснення з приводу даного позову виклала в запереченнях від 19.05.2015 року під вх. № 16146, додаткових поясненнях від 06.07.2015 року та запереченнях від 06.07.2015 року. Додатково зазначила, що посилання Львівського міського центру зайнятості на те, що вона надала неправдиві відомості і фактично на момент звернення була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності є неправдиві, оскільки рішенням Господарського суду Львівської області від 01.11.2004 року була припинена її діяльність в якості фізичної особи-підприємця. Крім того, вказує на те, що діюче на час прийняття рішення господарським судом Львівської області законодавство не містило обов'язку саме фізичної особи-підприємця здійснювати заходи до виключення його з Державних реєстрів у випадку прийняття судом рішення про скасування його державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
В судовому засіданні відповідач та її представник просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 на підставі її заяви від 13.03.2014 року, було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю.
25.06.2014 року відповідач звернулась до Львівського міського центру зайнятості із заявою про направлення її на професійне навчання до Львівського центру професійно-технічної освіти ДСЗ за навчальною програмою «Основи підприємницької діяльності».
Договором № 135014062500005 від 25.06.2014 року ОСОБА_2 направлено на підвищення кваліфікації, курси цільового призначення у Львівський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості за навчальною програмою Провадження підприємницької діяльності, Основи підприємницької діяльності зі строком навчання з 27.06.2014 року по 11.07.2014 року з метою сприяння подальшому працевлаштуванню.
Згідно наказу № 84(3-СНН) від 27.06.2014 року ОСОБА_2 зараховано до складу навчальної групи.
Після закінчення навчання у Львівському центрі професійно-технічної освіти ДЗС ОСОБА_2 звернулась із заявою від 30.07.2014 року про отримання одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності.
Згідно наказу Львівського міського центру зайнятості від 01.08.2014 року № 508 ОСОБА_2 здійснено виплату одноразової допомоги з безробіття для організації підприємницької діяльності.
Відповідно до наказу від 13.08.2014 року НТ140813 ОСОБА_2 виплачено одноразову допомогу по безробіттю з 11.08.2014 року по 14.12.2014 року в сумі 16 074,64 грн. для організації безробітним підприємницької діяльності.
Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №9 від 19.02.2015 року встановлено, що ОСОБА_2 під час реєстрації у центрі зайнятості не повідомила про факт реєстрації її з 03.02.2002 року як фізичної особи-підприємця, що призвело до незаконного отримання допомоги з безробіття та одноразової виплати допомоги з безробіття для організації підприємницької діяльності.
20.02.2015 року Львівським міським центром зайнятості було видано наказ №84-сп "Про відшкодування коштів ОСОБА_2", яким зобов'язано начальника відділу бухгалтерського обліку здійснити перерахунок сум матеріального забезпечення на випадок безробіття, отриманих безробітною ОСОБА_2 за період з 20.03.2014 року по 14.12.2014 року у сумі 38 358 грн. 80 коп. та вжити заходів передбаченних чиним законодавством України щодо відшкодування ОСОБА_2 виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 20.03.2014 року по 14.12.2014 року у сумі 38 358 грн. 80 коп. та вартість професійного навчання у Львівському центрі професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості відповідно до Договору від 23.06.2014 року № 1300/130 за період з 27.06.2014 року по 11.07.2014 року у сумі 143,29 грн. в результаті не повідомлення під час реєстрації в центрі зайнятості та набуті статусу безробітної 13.03.2014 року про належність до зайнятого населення, а саме зареєстрована як фізична особа-підприємець з 03.02.2002 року згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
20.02.2015 року Львівський міський центр зайнятості надіслав ОСОБА_2 претензію щодо відшкодування коштів у сумі 38 502,09 грн., яка залишена без задоволення.
Оскільки відповідач відмовився добровільно повернути зазначені кошти, Львівський міський центр зайнятості звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із ст.ст. 1, 2 Закону України "Про зайнятість населення" в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та які, зокрема, самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю. Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості, як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року № 1533-II (зі змінами та доповненнями) одним з видів забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.
Відповідно до п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219 для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів і не зареєстрований як фізична особа - підприємець, а також копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Підпунктом 1.2. п.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.2000 року за № 915/5136, передбачено, що допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.
Відповідно п.8 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.
Підпунктом 1 п. 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі, одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
Згідно з п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Пунктом 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 року № 357 передбачено, що у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Особи, застраховані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини справи, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець Реєстраційною палатою Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради 03.06.2002 року за № 5199-ф.
Відносини з реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності в цей час регулювались постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 740 «Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності» (Постанова № 740).
Зазначеною Постановою (абзац четвертий пункту 10) було запроваджено внесення фізичних осіб-підприємців до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності. Скасування ж державної реєстрації передбачалось шляхом виключення з вказаного реєстру.
На момент винесення судового рішення про припинення підприємницької діяльності такі відносини регулювались Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Зокрема, статтею 49 Закону № 755-IV (в редакції, чинній на момент винесення судового рішення про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2) встановлено, що суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.
Частиною п'ятою статті 49 Закону № 755-IV (в редакції, чинній на момент винесення судового рішення про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2) встановлено, що порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону.
Згадана процедура включає в себе необхідність самостійного звернення підприємця до державного реєстратора та подання відповідних документів (частина дев'ята статті 47 Закону № 755-IV).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не звертався до органу державної реєстрації щодо припинення його реєстрації, а тому не втратив статусу підприємця.
В той же час, Законом України від 1 липня 2010 року «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» Закон № 755-IV доповнено статтею 491.
Відповідно до положень цієї статті спрощена процедура державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться державним реєстратором на підставі судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством, якщо таке рішення прийнято судом після 1 липня 2004 року та в разі ненадання державному реєстратору протягом трьох років з дати опублікування у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації оголошення про постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством, документів, перелік яких визначено частиною одинадцятою статті 47 цього Закону.
Таким чином, якщо особа, підприємницьку діяльність якої припинено згідно з судовим рішенням після 1 липня 2004 року, не звернулась протягом 3 років до державного реєстратора з заявою про внесення запису про припинення діяльності, застосовується спрощена процедура, у якій особиста участь заявника не вимагається.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2004 року Господарський суд м. Львова своїм рішенням припинив підприємницьку діяльність ОСОБА_2 (справа № 5/2913-28/301).
А тому в березні 2014 року, а саме в момент звернення відповідача до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи, відповідач обгрунтовано могла очікувати вчинення реєстратором дій щодо внесення відповідного запису про припинення діяльності. Бездіяльність останнього не є підставою для настання несприятливих наслідків для ОСОБА_2, а також не є доказом зловживань з її боку або умисного невиконання своїх обов'язків.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивачем не надано суду доказів, що відповідач знала про наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на час звернення до позивача із заявою про надання їй статусу безробітної, запису про неї як про суб'єкта підприємницької діяльності.
Також, позивач не навів доказів про обізнаність відповідача щодо не виключення її з Єдиного державного реєстру на підставі рішення господарського суду від 01.11.2004 року.
Відтак, суд вважає, що діюче, на час прийняття рішення господарським судом Львівської області у 2004 році, законодавство не містило обов'язку саме фізичної особи-підприємця здійснювати заходи до виключення його з Державних реєстрів у випадку прийняття судом рішення про скасування його державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до вимог статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено 13 липня 2015 року.
Суддя Сакалош В.М.