08 липня 2015 року Справа № 812/83/15
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Басової Н.М.
при секретарі судового засідання: Ждановій Г.Є.,
за участю:
представника прокуратури Луганської області: Жовміра І.І.,
представника позивача Луганської обласної державної адміністрації: Кравчука А.М.,
представника відповідача виконавчого комітету Лисичанської міської ради: Бондарєвої В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації до виконавчого комітету Лисичанської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №397 від 19.05.2009,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації до виконавчого комітету Лисичанської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №397 від 19.05.2009.
В обґрунтування вимог прокурор зазначив, що підставою звернення до суду є захист інтересів держави у галузі цінової політики, спрямованої на регулювання державою цін і тарифів у сфері надання закладами охорони здоров'я платних медичних послуг.
Рішенням виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 19.05.2009 №397 затверджено тарифи на медичні послуги, які надаються населенню Центральною міською лікарнею імені Тітова, 2-ю міською поліклінікою та ортопедичним відділенням стоматологічної поліклініки міста Лисичанськ.
Вказаним рішенням встановлено тарифи на наступні медичні послуги: проведення медичних оглядів працівників певних категорій при прийнятті на роботу, проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, проведення попереднього медичного огляду кандидатів у водії та періодичних медичних оглядів водіїв транспортних засобів з видачею медичної довідки щодо придатності до керування транспортним засобом, медичний огляд для отримання дозволу (ліцензії) на об'єкти дозвільної системи (на право отримання та носіння зброї громадянами), обов'язковий попередній та періодичний психіатричний огляд з видачею сертифікату, проведення медичної підготовки водіїв і водіїв транспортних засобів тощо.
Дане рішення прокурор вважав незаконним, оскільки до компетенції виконавчих органів місцевого самоврядування не належить повноваження щодо встановлення тарифів на платні медичні послуги у закладах охорони здоров'я, оскільки законодавством ці повноваження закріплені за обласними державними адміністраціями.
Крім того, відповідно до п.6 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданнях більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються міським головою.
Водночас, всупереч цих вимог рішення виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 19.05.2009 №397 підписано секретарем міської ради. Поряд з цим, у протоколі засідання виконавчого комітету №9 від 19.05.2009 не визначені результати голосування членів виконавчого комітету при прийнятті вказаного рішення.
На підставі викладеного, прокурор просив задовольнити вимоги в повному обсязі.
Позов заявлений з підстав ст.ст.19,121 Конституції України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.2,10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.12 Постанови КМУ №1548 від 25.12.1996 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)».
В судовому засіданні представник Луганської обласної прокуратури підтримав заявлені вимоги в повному обсязі і просив їх задовольнити.
Представник Луганської обласної державної адміністрації позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити. З цього приводу надав письмові пояснення та зазначив, що рішення виконкому Лисичанської міської ради від 19.05.2009 №397 прийнято з перевищенням повноважень та в порушення Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Постанови КМУ від 25.12.1996 №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)».
Представники виконавчого комітету Лисичанської міської ради заперечували проти задоволення позовних вимог. При цьому зазначили, що права та інтереси держави в особі Луганської обласної державної адміністрації ніяким чином не порушені, а при затвердженні вказаних вище тарифів на медичні послуги виконавчий комітет діяв в рамках п.п.2 п.«а» ч.1 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Вказана норма передбачає повноваження виконавчого комітету в області бюджету, фінансів і цін, а саме: встановлення в порядку та в межах визначених законодавством тарифів по оплаті комунальних, побутових, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами і організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.
Крім того, починаючи з 2008 року, управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради неодноразово зверталось до Луганської обласної державної адміністрації з питанням щодо прейскурантів для надання платних медичних послуг населенню та організаціям міста, але офіційних відповідей не отримало.
З урахуванням викладеного, просили відмовити у задоволенні позивних вимог.
Ухвалою Луганського оружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року адміністративний позов залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням строків звернення до суду.
Між тим, під час розгляду справи судом були виявлені порушення виконання Закону України «Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування» №2784-VІ від 14.12.2010 відносно рішення виконавчого комітету Лисичанської міської ради №397 від 19.05.2009, у зв'язку з чим, суд реагує шляхом постановлення в адресу виконавчого комітету Лисичанської міської ради окремої ухвали, виходячи з наступного.
14.12.2010 Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування» №2784-VІ (далі Закон). 11.01.2011 вказаний Закон набрав чинності.
Цей Закон установлює правові та організаційні засади проведення прискореного перегляду регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування, щодо їх відповідності принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та спрямований на забезпечення додержання цих принципів під час здійснення місцевого самоврядування та поширюється на усі регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування на день набрання чинності цим Законом.
Поняття регуляторного акту закріплено в ст.1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» N 1160-IV від 11 вересня 2003 року (далі Закон про регуляторну політику).
Згідно вказаної статті регуляторний акт - це:
1) прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;
2) прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Отже, законодавчо закріплено, що регуляторним актом може визнаватися як нормативно-правовий акт, так і інший офіційно письмовий документ, який відповідає певним ознакам.
З наведених вище визначень випливає, що для визнання нормативно-правового акта регуляторним необхідно, щоб такий акт або окремі його положення були спрямовані на правове регулювання господарських відносин або адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.
До регуляторного органу статтею 1 Закону про регуляторну політику віднесено Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадову особу будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти.
Поняття господарської діяльності закріплено в ст.3 Господарського Кодексу України і розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Найчастіше при застосуванні вказаних вище Законів виникають питання щодо:
- тарифів на послуги тепло- і водопостачання, водовідведення, прибирання, вивезення та знешкодження твердих побутових відходів і рідких нечистот, які надаються суб'єктами підприємництва незалежно від форми власності;
- тарифів, за якими працюють комунальні підприємства (тобто у випадку даної адміністративної справи тарифи на медичні послуги, які надаються населенню Центральною міською лікарнею імені Тітова, 2-ю міською поліклінікою та ортопедичним відділенням стоматологічної поліклініки міста Лисичанськ, затверджені рішенням виконкому Лисичанської міської ради від 19.05.2009 №397).
Держкомпідприємництвом України як спеціально уповноваженим органом щодо здійснення державної регуляторної політики з цього приводу були дані наступні пояснення:
Тарифи розраховують суб'єкти господарювання. Тобто, суб'єкт господарювання встановлює плату за надані послуги і виконану роботу, враховуючи такі економічні показники, як собівартість, прибуток тощо.
Рішення про встановлення або погодження таких тарифів приймають на підставі статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи сільських, селищних міських рад. Тобто, має місце втручання в господарську діяльність.
Таким чином, зазначені вище рішення спрямовані на правове регулювання господарських відносин, що є предметом регулювання регуляторного акта.
Отже, нормативно-правові акти, що встановлюють певні тарифи, є регуляторними актами. Таку позицію зазначено Держкомпідприємництвом у листах від 05.03.2004р. №1314, від 12.08.2005р. №6779.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про те, що рішення виконавчого комітету Лисичанського міської ради №397 від 19.05.2009 «Про затвердження тарифів вартості платних медичних послуг, які надаються населенню лікувально-профілактичними установами (ЛПУ) міста Лисичанська» є саме регуляторним актом, який підпадає під дію Закону України «Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування» №2784-VІ від 14.12.2010.
Під час судового розгляду судом було встановлено, що розпорядженням міського голови Лисичанської міської ради №09 від 14.01.2011 у виконання положень вказаного Закону сформована робоча комісія щодо прискореного перегляду регуляторних актів (а.с.192).
Розпорядженням міського голови Лисичанської міської ради №10 від 17.01.2011 затверджено склад робочої комісії щодо прискореного перегляду регуляторних актів в кількості 14 чоловік згідно з додатком. Робочій комісії доручено переглянути всі регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами міської ради і його виконавчого комітету в порядку та строки, передбачені Законом (а.с.193).
Розпорядженням міського голови Лисичанської міської ради №76/1 від 02.03.2011 розглянуті результати прискореного перегляду регуляторних актів та відділам і управлінням міської ради - розробникам регуляторних актів в строк до 11.04.2011 доручено підготувати проекти рішень про внесення змін у відповідні регуляторні акти, визнання їх такими, що втратили силу або скасування згідно додатку 1 (а.с.194).
У додаток 1 увійшли переліки: №3 «Регуляторні акти, які не відповідають принципам державної регуляторної політки і потребують визнанню такими, що втратили силу або скасуванню» та №2 «Регуляторні акти, які не відповідають принципам державної регуляторної політки і потребують внесенню в них змін» (а.с.195).
В жоден з цих переліків рішення виконавчого комітету Лисичанського міської ради №397 від 19.05.2009 «Про затвердження тарифів вартості платних медичних послуг, які надаються населенню лікувально-профілактичними установами (ЛПУ) міста Лисичанська» не увійшло.
Згідно ч.2 ст.7 Закону України «Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування» №2784-VІ від 14.12.2010, органи та посадові особи місцевого самоврядування, до повноважень яких належить розроблення проектів актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування, на основі переліків регуляторних актів та обґрунтувань, зазначених у частині першій цієї статті, готують відповідні проекти актів про внесення змін до відповідних регуляторних актів, визнання їх такими, що втратили чинність, або їх скасування.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що рішення виконавчого комітету Лисичанського міської ради №397 від 19.05.2009 «Про затвердження тарифів вартості платних медичних послуг, які надаються населенню лікувально-профілактичними установами (ЛПУ) міста Лисичанська» також повинно бути переглянуто згідно Закону України «Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування» №2784-VІ від 14.12.2010 на відповідність принципам державної регуляторної політики, та прийняті заходи відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування», що не було зроблено відповідачем по справі.
Згідно ч.1 ст.166 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Керуючись ст.166 КАС України, суд -
Довести до відому виконавчий комітет Лисичанської міської ради стосовно виявлених порушень при виконанні Закону України «Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування» №2784-VІ від 14.12.2010 відносно рішення виконавчого комітету Лисичанської міської ради №397 від 19.05.2009 - для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Про вжиті заходи повідомити Луганський окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Окрема ухвала може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Повний текст ухвали складено та підписано 13 липня 2015 року.
СуддяН.М. Басова