73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
08 липня 2015 р. Справа № 923/950/15
Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом прокурора Каланчацького району Херсонської області в інтересах держави в особі
позивача: Червоночабанської сільської ради Каланчацького району Херсонської області, с. Червоний Чабан Каланчацького району Херсонської області
до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Херсон
про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути орендоване приміщення
за участю прокурора - Петренко Л. В., службове посвідчення № 030355 від 17.11.2014 року;
та представників сторін:
від позивача - не прибув;
від відповідача - не прибув.
В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.
Прокурор Каланчацького району Херсонської області в інтересах держави в особі Червоночабанської сільської ради Каланчацького району Херсонської області (позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до публічного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" (відповідач), в якому просить суд:
- визнати недійсним на майбутнє укладений між Червоночабанською сільською радою та із ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі керуючого ТВТБ № 10021/0116 філії Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" від 17.01.2015 р. договір оренди нежитлового приміщення будівлі Червоночабанської сільської ради площею 28 кв. м., балансова вартість якого становить із урахуванням індексації 13440 грн.;
- зобов'язати ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" повернути орендоване нежитлове приміщення в будівлі Червоночабанської сільської ради площею 28 кв.м., балансова вартість якого становить із урахуванням ідексації 13440 грн. в комунальну власність територіальної громади Червоночабанської сільської ради.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру".
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.06.2015 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 08.07.2015 р.
Під час друкування вступної частини вказаної ухвали від 23 червня 2015 року судом допущено описку, а саме назву позивача зазначено: "Червоночанської сільської ради Каланчацького району Херсонської області" замість "Червоночабанської сільської ради Каланчацького району Херсонської області".
Згідно частини 1 статті 89 ГПК України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.
Отже, допущена судом описка підлягає виправленню.
В судовому засіданні прокурор підтримав викладені в позовній заяві вимоги та просить суд їх задовольнити.
Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.32), явку свого уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки не повідомив, витребуваних документів не надав.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.31), явку свого уповноваженого представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав та надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням його представника у відпустці.
З урахуванням того, що чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання відповідача було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду даної справи.
Неявка представників сторін у судове засідання господарського суду не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд
17.01.2015 між Червоночабанською сільською радою Каланчацького району області в особі сільського голови та ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі керуючого ТВТБ №10021/0116 філії Херсонського обласного управління АТ «Ощадбанк», який виконував повноваження за дорученням, укладено договір оренди комунального майна, а саме нежитлового приміщення в будівлі Червоночабанської сільської ради.
Пунктом 1.1 цього договору встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення в будівлі Червоночабанської сільської ради площею 28 (двадцять вісім) кв.м., яке розміщене за адресою: вул.Леніна, буд.7 в селі Червоний Чабан Каланчацького району, на 1 поверсі будівлі, що знаходиться на балансі Червоночабанської сільської ради, балансова вартість якого становить із урахуванням індексації 13 440,00 грн. Приміщення передано в оренду з метою розміщення ТВТБ №10021/0117 філії Херсонське обласне управління АТ «Ощадбанк». Термін договору оренди визначено сторонами строком на 11 (одинадцять) місяців із дати підписання акту приймання-передачі приміщення в орендне користування, але не більше ніж на строк дії договору (п.2.1 Договору).
Договором передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування приміщенням у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення, який є невід'ємною частиною цього договору (п.3.1 Договору).
Акт прийому-передачі до даного договору складений у день підписання договору, тобто 17.01.2015 р. Таким чином, саме з цієї дати частина приміщення є орендованою банківською установою.
При цьому сторонами при укладенні договору обумовлено, що вартість об'єкту оренди станом на 17.01.2015 р. за балансовим обліком Червоночабанської сільської ради складала 13 440,00 грн. (п. 1.1 Договору).
Встановлено, що незалежна оцінка вартості нерухомого майна до укладення договору оренди майна, як і після передачі приміщення в оренду, сторонами не проводилась.
Розраховуючи розмір орендної плати сільська рада керувалась положеннями Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, враховуючи балансову вартість майна сторонами застосовано орендну ставку у розмірі 5% від вартості об'єкта оренди, і погоджено орендну плату у розмірі 56 грн за місяць та відповідно 672 грн. за рік.
Рішенням Червоночабанської сільської ради № 145 від 17.08.2012 р. «Про затвердження Положення про оренду майна комунальної власності Червоночабанської сільської територіальної громади» затверджено Положення, яким визначено порядок реалізації прав сільської ради у сфері орендних відносин, визначених Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду державного та комунального майна», Господарським та Цивільним кодексами України, рішеннями сільської ради.
При цьому окрема методика розрахунку орендної плати за користування майном комунальної власності і порядок її використання Червоночабанською сільською радою не розроблялась та не затверджувалась. Таким чином орган місцевого самоврядування керується загальними законодавчими вимогами, що застосовуються при регулюванні орендних відносин.
Окрім невжиття заходів щодо проведення оцінки майна до укладення чи пролонгації договору оренди, невідображення цих даних у договорі, сторонами також не проведено страхування об'єкта оренди. Ця істотна умова, як і покладення відповідного обов'язку на орендаря, у договорі не відображена.
Так, згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, відповідно до частини третьої цієї ж норми при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. У ст.3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі за текстом - Закон) визначено, що відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Законодавчо визначено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх його істотних умов і підписання сторонами тексту договору (ч.1 ст. 12 Закону).
При цьому до істотних умов договору оренди майна стаття 10 Закону відносить: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), орендну плату з урахуванням її індексації, термін, на який укладається договір оренди, відновлення орендованого майна та умови його повернення, виконання зобов'язань, забезпечення виконання зобов'язань (неустойка, порука, гарантія та ін..), порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди, відповідальність сторін, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Статтею 11 Закону визначено, що оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 ст. 284 ГК України визначено, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення такої оцінки визначено Методикою оцінки об'єктів оренди, що затверджена постановою Кабінет Міністрів України «Про затвердження Методики оцінки об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів» № 629 від 10.08.1995 р. Так, у п.2 вказаної Методики визначено, що оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати.
Таким чином, оцінка об'єкта оренди обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому.
Враховуючи те, що сільською радою (орендодавцем) та ПАТ «Ощадний державний банк України» в особі регіонального управління, інтереси якого за довіреністю представляло ТВБВ №10021/0116 (орендарем), оцінку об'єкта оренди до і після укладення договору не проведено, а розрахунок орендної плати здійснено лише з урахуванням балансової вартості об'єкта оренди, вказане у свою чергу свідчить про те, що сторонами не досягнуто домовленості по одній з істотних умов договору, а саме щодо вартості майна, яке орендується.
Окрім вищевикладеного, відповідно до положень договору в частині визначення обов'язків орендаря встановлено, ще сторонами не досягнуто згоди щодо такої істотної умови договору, як страхування об'єкту оренди.
Стаття 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у частині 3 визначає, що орендоване майно страхується орендарем на користь того учасника договору оренди, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди.
При цьому страхові відносини регулюються Законом України «Про страхування». Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування (ч.3 ст.18 Закону).
Встановлено, що обов'язок страхування об'єкта оренди, а саме приміщення, яке являється предметом оренди, на орендаря - Херсонське обласне управління АТ «Ощадний банк України» в особі керуючого відділення ТВБВ №10021/0116, сторонами у договорі не покладено, умова щодо страхування об'єкта оренди договором не визначена, а тому сторонами не виконана. Вказане додатково підтверджується інформацією, що отримана від Червоночабанської сільської ради (лист № 10-3/210 від 18.06.2015 р.).
Таким чином, при укладенні та підписанні тексту договору сторони порушили вимоги законодавства про оренду комунального майна, що вимагає застосування прокуратурою представницьких повноважень до визнання вказаного договору недійсним у судовому порядку та повернення комунального майна у власність громади.
Так, згідно з положеннями ч.2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до ст. 82 ЦК України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюється положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Статтею 207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути визнане судом недійсним повністю або в частині.
У відповідності до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу. Даною нормою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Договір оренди комунального майна (приміщення у будівлі сільської ради) від 17.01.2015 р., що укладений між Червоночабанською сільською радою із ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Херсонського обласного управління АТ «Ощадбанк», не відповідає вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у зв'язку з чим відповідно до положень ст. 207 ГК України за вищенаведених підстав його необхідно визнати недійсним.
Згідно ч.1 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Частинами 3,6 статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що підставою представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.
Згідно ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Пунктом 5-м ст. 16 цього ж Закону встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Отже, уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Червоночабанська сільська рада Калаичацького району Херсонської області.
За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.
Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
У пункті 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.
Згідно підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлені в 1 розмірі мінімальної заробітної плати.
Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" з 01 січня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в сумі 1218 грн.
Прокурором Каланчацького району Херсонської області заявлено позов про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути орендоване приміщення.
Пунктом 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. передбачено, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Отже, сума судового збору з урахуванням підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", яка підлягала сплаті при зверненні з позовом становить 2436 грн.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури при здійснені своїх повноважень від сплати судового збору звільняються.
Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2436 грн. на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. У вступній частині ухвали господарського суду Херсонської області від 23 червня 2015 року про порушення справи 923/950/15 назву позивача слід читати: "Червоночабанської сільської ради Каланчацького району Херсонської області".
2.Позов задовольнити.
3.Визнати недійсним на майбутнє укладений між Червоночабанською сільською радою та ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі керуючого ТВТБ № 10021/0116 філії Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" від 17.01.2015 р. договір оренди нежитлового приміщення будівлі Червоночабанської сільської ради площею 28 кв. м., балансова вартість якого становить із урахуванням індексації 13440 грн.
4.Зобов'язати ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" повернути орендоване нежитлове приміщення в будівлі Червоночабанської сільської ради площею 28 кв.м., балансова вартість якого становить із урахуванням ідексації 13440 грн. в комунальну власність територіальної громади Червоночабанської сільської ради.
5.Стягнути з публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" (73000, м. Херсон, вул. Суворова, буд. 26, ідентифікаційний код 02766367) на користь держави в доход державного бюджету (р/р 31215206783002, МФО 852010, код за ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, банк ГУДКСУ у Херсонській області) 2436 грн. судового збору.
6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 13.07.2015 р.
Суддя Л.І. Александрова