ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.07.2015Справа №910/14134/15
За заявою приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"
до приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 8 550,72 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача Тараненко А.П.(дов. від 05.01.2015)
Від відповідача не прибув
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 8 550,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов»язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов»язку здійснити регресну виплату.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.06.2015 порушено провадження у справі №910/14134/15 та призначено до розгляду на 23.06.2015.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 23.06.2015 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Розгляд справи відкладено на 07.07.2015.
Представник позивача в судове засідання 07.07.2015 з'явився, надав суду пояснення та витребувані додаткові документи. Позивач позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
В судове засідання 07.07.2015 представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, але подав відзив на позовну заяву, в якому проти суми основного боргу в розмірі 6 154,65 грн. не заперечив, проте заперечував проти стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Між ПрАТ "Страхова компанія "УНІКА" (надалі- позивач) та Драгущак Р.М.(надалі- страхувальник) 08.07.2013 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 014031/4002/0000500 (далі - Договір страхування), згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу-автомобіля «Шевроле» реєстраційний номер ВС8957СК (надалі - застрахований автомобіль).
Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у Договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
26.12.2013 в м. Львів по пл. Д.Галицького - вул. Кн. Романа мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), у якій громадянин Пенюк М.І., керуючи транспортним засобом-автобусом «Богдан» реєстраційний номер ВС2811АА порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив зіткнення з застрахованим позивачем автомобілем «Шевроле» реєстраційний номер ВС8957СК, що призвело до механічних пошкоджень останнього.
Із довідки ВДАІ України №9325655 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що транспортний засіб - автобус «Богдан» реєстраційний номер ВС2811АА, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення майнової шкоди автомобілю «Шевроле» реєстраційний номер ВС8957СК, знаходився під керуванням громадянина Пенюк М.І.
Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 27.01.2014 (справа № 447/112/14-п) Пенюк М.І. за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпА, та притягнуто його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.
Після вказаної ДТП страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодуванні та надав всі необхідні документи.
Згідно страхового акту №00133415 від 20.01.2014, рахунку № 0000000040 від 16.01.2014, експертного висновку № 08/01-14 від 12.01.2014, ремонтної калькуляції і у відповідності розрахунку суми страхового відшкодування позивачем на виконання умов Договору страхування виплачено на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 6 154,65 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 002124 від 22.01.2014 (в матеріалах справи).
Таким чином, до позивача, на думку останнього, перейшло в межах вказаної суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Вина Пенюк М.І. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації ним автобуса «Богдан» реєстраційний номер ВС2811АА та завдання майнової шкоди автомобілю «Шевроле» реєстраційний номер ВС8957СК, ним і відшкодовується, так як відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров»ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автобуса «Богдан» реєстраційний номер ВС2811АА, застрахована в приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" полісом АС №8565692, що підтверджується матеріалами справи та копією даного поліса. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 50000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
Представник відповідача у своєму відзиві не заперечував проти стягнення з нього суми основного боргу в розмірі 6 154,65 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін , суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду не таке:
Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано шкоду у результаті її порушеного права має право на її відшкодування.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
При дослідженні наданих позивачем доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом пошкодженого автомобіля , з урахуванням зносу, судом було враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Отже, документами, які підтверджують дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним вказаного вище ремонтом автомобіля є страховий акт №00133415 від 20.01.2014, рахунок № 0000000040 від 16.01.2014, експертний висновок № 08/01-14 від 12.01.2014, ремонтна калькуляція і платіжне доручення № 002124 від 22.01.2014 (в матеріалах справи), якими підтверджується факт перерахування коштів на рахунок страхувальника. Зокрема, судом враховано, що наведені у вказаному розрахунку роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями, які зазначені у первинній довідці ВДАІ.
Відтак, реальний розмір витрат позивача, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля автомобіля «Шевроле» реєстраційний номер ВС8957СК, склав(без урахуванням зносу та відповідно до експертного висновку) 5 501,22 грн.
Тому, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача про стягнення з відповідача суму страхового відшкодування в сумі 5 501,22 грн., а отже позов підлягає задоволенню повністю у зв»язку з таким:
Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентується Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що: «У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум., зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи».
Згідно статті 29 вказаного Закону: «У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством,
включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: «Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обгрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;».
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АС №8565692 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1192 ЦК України, відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000 грн.), франшизи в сумі 0,00 грн., виходячи із розміру реально завданих збитків в межах суми, що перейшла до позивача, тобто у сумі 6 154,65 грн., яка визначена згідно експертного висновку № 08/01-14 від 12.01.2014.
З матеріалів справи слідує, що позивач з метою отримання коштів від відповідача 22.04.2014 за вих. №2666 звернувся до останнього із заявою про виплату страхового відшкодування. Дана заява із доданими до неї документами, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь позивача, була отримана відповідачем але страхове відшкодування виплачено лише частково.
Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Проте, відповідач після отримання вищезазначеної заяви у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк суми страхового відшкодування на користь позивача в повному обсязі не виплатив.
Таким чином суд приходить до висновку про задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 5 501,22 грн. страхового відшкодування.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача відсотки 3% річних в сумі 141,07 грн. та інфляційні збитки в сумі 2 908,43 грн. Суд відмовив в задоволенні даних вимог, у зв'язку з наступним:
Статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так. ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також гри проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.
Ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.
За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражаємося в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12).
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язаний, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору» (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Слід також зазначити, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2013 p. N 10-74/0/4-13).
Таким чином, дія ч. 2 ст. 625 ЦК не поширюється па правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди (Лист Верховного Суду України від 01.07.2014 «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві»).
Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним. відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав(постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 141,07 грн. та інфляційних збитків в сумі 2 908,43 грн. є безпідставними, оскільки дія ч. 2 ст. 625 ЦК не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із відшкодуванням збитків та шкоди.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування вищевказаного розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу.
Позивачем, як встановлено судом, на підтвердження своїх вимог надано експертний висновок, страховий акт, ремонтну калькуляцію та інші документи.
Відповідач же, не вчиняв під час розгляду справи, жодних процесуальних дій, спрямованих на перевірку вказаних обставин.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Тому, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, а отже позов підлягає задоволенню частково.
Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77, код ЄДРПОУ 22945712) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70а, код ЄДРПОУ 20033533) основний борг в сумі 5 501 (п'ять тисяч п'ятсот одна) грн. 22 коп., а також 1175 (одна тисяча сто сімдесят п'ять) грн. 49 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення надіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л. Д.
Дата підписання повного тексту рішення: 09.07.2015.